Ухвала суду № 44075235, 16.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а-8219/10/0670

Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.І.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"16" січня 2012 р. м. Житомир

ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_3

при секретарі Феськовій М.Ю.

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" листопада 2011 р. у справі за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 13.10.2010 р. № 0002802301/0, яким підприємству нараховано плату за землю в сумі 129285,86 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 64983,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002792301/0, в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 62735,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 31365,00 грн.

Позов мотивує тим, що право користування земельними ділянками не зареєстровано та не посвідчено державними актами, а згідно ст. 15 Закону України "Про плату за землю" лише власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Земельні ділянки належать ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго". Також позивач вважає, що він правомірно у відповідності норм Закону України "Про податок на додану вартість", сформував податковий кредит, включивши суми, підтверджені податковими накладними та первинними документами. Зазначає, що чинним законодавством не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів, формування податкового кредиту стосується тільки окремого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб та виконання ними своїх обов'язків щодо декларування податкових зобов'язань.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати незаконну на його думку постанову Житомирського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав, якій у ній зазначені і просять суд задовольнити її у повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит на підставі копії податкової накладної та накладних отриманих від виконання нікчемного правочину від ПП "Навік-Строй". Також зазначали, що позивач, користується господарськими спорудами та не сплачує земельний податок за земельні ділянки, на яких вони знаходяться.

Представники позивача в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились і вважають її безпідставною.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість винесеної судом першої інстанції постанови, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ в м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку КП "Житомиртеплокомуненерго" ОСОБА_2 міськради з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.08.2007 р. по 30.06.2010 р., про що складений акт № 7483 23-1 35343771/0110 від 29.09.2010 р.

Перевіркою були встановлені порушення зокрема ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 103996 грн., та ст.ст. 96, 206 ЗК України, ст. 2 ЗУ «Про плату за землю», в результаті чого не сплачено земельного податку в загальній сумі 129285,86 грн.

До такого висновку податковий орган прийшов на підставі того, що позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість включено 25676,00 грн. на підставі факсимільної копії податкової накладної № 0011288 від 04.12.2009 р., отриманої від ТОВ «Ашевні». Також, на думку відповідача, неправомірно завищено податковий кредит на суму 37059,00 грн. по операціях з ПП «Навік-Строй», оскільки на підставі акту ДШ у Артемівському районі м. Луганська від 06.09.2010 р. неможливо провести перевірку контрагента, так як останній відсутній за місцем знаходження, не має основних фондів, виробничих потужностей, тому правочини, укладені ним є нікчемними.

На підставі рішення міськвиконкому № 610 від 09.08.2007 р. та № 653 від 24.09.2009 р. комунальне майно, яке знаходилося в оренді Житомирського орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненрго» було повернуто територіальній громаді м. Житомира з подальшим внесенням до статутного фонду КП «Житомиртеплокомуненерго». Майнові комплекси перебувають на балансі позивача використовуються ним у господарській діяльності, тому, вважає відповідач, земельна ділянка, на якій вони знаходяться також використовується позивачем і неоформлене право власності або право користування земельною ділянкою не звільняє від сплати земельного податку.

13.10.2010 р. ДПІ в м. Житомирі винесло податкове повідомлення-рішення № 0002792301/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 155994 грн., в тому числі 103996 за основним платежем та 51998 грн. фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0002802301/0 яким визначено суму податкового зобов'язання позивачу з плати за землю в сумі 194268,86 грн., в тому числі 129285,86 грн. основний платіж та 64983 грн. фінансових санкцій.

Суд вважає, що податкове повідомлення рішення № 0002802301/0 від 13.10.2010 р. та податкове повідомлення-рішення № 0002792301/0 від 13.10.2010 р. в частині нарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 62735 грн. та штрафних санкцій в розмірі 31365 грн. підлягають скасуванню.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом. Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму в розмірі 25676 грн., внаслідок здійснення господарської операції, а саме ремонт димової труби, з ТОВ «Ашевні», на підставі податкової накладної № 0001288 від 04.12.2008 р. В акті перевірки та відповіді на заперечення вказується, що віднесення до податкового кредиту відбувалось на підставі факсимільної копії вказаної накладної. Запис № 824 в Журналі реєстрації вхідних документів за свідчить про те, що 30.04.2010 р. позивачем отримана податкова накладна № 0001288 від ПП «Ашевні». В судовому засіданні було оглянуто оригінал вказаної податкової накладної.

Між КП «Житомиртеплокомуненерго» та ПП «Навік-Строй» був укладений договір підряду № 226/22 від 08.04.2010 р. та додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 02.06.2010 р. Згідно договору виконавець (ПП «Навік-Строй») бере на себе зобов'язання виконати ремонт покрівель квартальних котелень та ЦТП КП «Житомиртеплокомуненерго». На вказаний вид робіт контрагент має ліцензію № 117850 .

ПП «Навік-Строй» є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва № 17049422 . Умови договору контрагентом позивача виконані, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт. Розрахунки з підрядником виконані в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення (а.с. 125-135 т. І).

Факт господарських відносин підтверджуються податковими накладними, наданими ПП «Навік-Строй». Зазначені податкові накладні містяться в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних. Вони відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки включають всі необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту.

Таким чином висновок суду першої інстанції, щодо не взяття до уваги посилань представника відповідача на те, що так як у ПП «Навік-Строй» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, то угода з позивачем має ознаки нікчемності у відповідності до ст. 203, 215 та 228 ЦК України, що підтверджено актом ДПІ в Артемівському районі м. Луганська № 201/15-20/34202795 від 06.09.2010 р. та актом № 219/23-20/34202795 від 16.05.2011 р., є правильним оскільки факт реальності виконаних ПП «Навік-Строй» робіт підтверджується також актом ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житомиртеплокомуненерго» за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2011 р. № 06-06-09/39, складеним Контрольно-ревізійним управлінням в Житомирській області 12.05.2011 р.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0002802301/0 від 13.10.2010 р., то суд вважає, що воно підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В ч. 1 ст. 124 ЗК України вказано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування .

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 3 та 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі зареєстрованим відповідно до закону.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 610 від 09.08.2007 р. "Про порядок повернення майна орендованого ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» в комунальну власність міста Житомира» та Рішенням № 653 від 24.09.2009 р. «Про внесення змін до рішення міськвиконкому від 09.08.2007 р. № 610» затверджено Порядок повернення в комунальну власність м. Житомира майна, наданого в оренду ЖОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» та передача майна на прав повного господарського відання або оперативного управління Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго».

Відповідно до довідки № 302 від 08.11.2010 р., виданої ДП «Центр державного земельного кадастру» станом на 08.11.2010р. відомості щодо реєстрації прав на земельні ділянки в місті Житомирі за КП «Житомиртеплокомуненерго», згідно відомостей, внесених до облікової бази Автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру відсутні.

ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» двічі зверталось до міського голови з заявами про внесення відповідних змін в Договір на право тимчасового користування землею № 192 від 20.12.2000 р. та державний акт на право постійного користування землею № 623 від 13.04.2000 р. Листом № 01-11/649 від 03.12.2010 р. Управління регулювання земельних відносин повідомило КП «Житомиртеплокомуненерго» про те, що рішення щодо скасування (внесення змін) договору на право тимчасового користування землею № 192 від 20.12.2000 р., укладеного між ОСОБА_2 міською радою та ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» не приймалося.

14.07.2011 р. ОСОБА_2 міська рада прийняла рішення № 170 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам», яким надала дозвіл КП «Житомиртеплокомуненерго» на складання документації із землеустрою.

Про відсутність відомостей щодо реєстрації права власності чи права користування земельними ділянками за позивачем свідчить довідка видана Управлінням Держкомзему в м. Житомирі № П-37/7 від 30.08.2011 р. Відповідно до листа Управління Держкомзему у м. Житомирі від 12.11.2010 р. № 63/2 за ОСОБА_2 ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» обліковуються земельні ділянки загальною площею 12,5077 га. Отже на момент виникнення спірних правовідносин у КП «Житомиртеплокомуненерго» не було правовстановлюючих документів на право власності чи постійного користування земельними ділянками. Оскільки позивач не являється ні власником, ні користувачем земельних ділянок в розумінні приписів Закону України «Про плату за землю» та Земельного кодексу України, воно не має обов'язку сплачувати земельний податок.

За таких обставин висновки ДПІ в м. Житомирі, викладені в акті перевірки, є передчасними та невмотивованими, що є підставою для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_4

ОСОБА_3

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" вул. Київська,48,Житомир,10014

3- відповідачу ОСОБА_5 податкова інспекція в м.Житомирі пл.Перемоги,2,Житомир,10014