Постанова № 44074880, 08.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 травня 2015 року 13:04 №826/2271/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (надалі - позивач/ПАТ «Укртранснафта») з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - відповідач/МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП, Центральний офіс), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП щодо нарахування пені у сумі 1 659 999,23 грн. в картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» по податку на додану вартість.

2. Зобов'язати МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП зняти з нарахування у картці особового рахунку по податку на додану вартість ПАТ «Укртранснафта» пеню у розмірі 1 659 999,23 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Водночас, під час розгляду адміністративної справи, відповідно до положень ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво та замінено МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП на його правонаступника Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП).

В той же час, 10.04.2015 р. через відділ документального обігу та контролю суду до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. від позивача надійшла заява (вх.№01-5/29340/15 від 10.04.2015 р.) про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд:

1. Визнати протиправними дії МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП щодо нарахування пені у сумі 1 659 970,96 грн. в картці особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» по податку на додану вартість.

2. Зобов'язати МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП зняти з нарахування у картці особового рахунку по податку на додану вартість ПАТ «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412) пеню у розмірі 1 659 970,96 грн.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначаєпро протиправність дій відповідача щодо нарахування пені ПАТ «Укртранснафта» по податку на додану вартість.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що пеню за період з 21.03.2014 р. по 20.10.2014 р., було нараховано позивачу у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним грошових зобов'язань. Таким чином, зазначає, що дії МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП щодо нарахування пені є правомірними та такими, що вчинені відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.122 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укртранснафта» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.08.2001 р. за №10741200000009478. Взято на податковий облік Центральним офісом 21.08.2001 р. за №13585.

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ПАТ «Укртранснафта» визначено:виробництво продуктів нафтоперероблення; діяльність лікарняних закладів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність у сфері проводового електрозв'язку; інша діяльність у сфері електрозв'язку.

Поряд із цим, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що підтверджено поясненнями представників сторін, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №882/23-4/0 від 10.08.2005 р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 664 143,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Господарського суду м. Києва №25/315 від 10.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 р. позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №882/23-4/0від 10.08.2005 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011 р. №К-22220/09 постанову Господарського суду м. Києва №25/315 від 10.11.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 р. було скасовано, а справу №25/315 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-350/12/2670 від 25.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р., в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №882/23-4/0від 10.08.2005 р. відмовлено.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, у зв'язку із набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-350/12/2670 від 25.07.2012 р., податкове зобов'язання з податку на додану вартість, набуло статус узгодженого.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується позивачем, у зв'язку з несплатою у строк встановлений ПК України, узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 664 143,00 грн., у позивача (з урахування наявної у ПАТ «Укртранснафта» станом на 20.03.2014 р. переплати з податку на додану вартість у розмірі 1 974 684,00 грн.) виник податковий борг у розмірі 5 689 459,00 грн.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що не заперечується сторонами, станом на 01.03.2014 р. у позивача виникла переплата платежу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 26 035 650,00 грн.

Так, з метою погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, 21.03.2014 р. ПАТ «Укртранснафта» звернулося до відповідача з відповідною заявою №18-00/109/957, в якій просило зарахувати переплату у сумі 7 664 143,00 грн. з частини чистого прибутку (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість (код КБК 14010100), однак, як встановлено судом, жодних дій щодо здійснення такого перерахунку, відповідачем вчинено не було.

Натомість, 24.03.2014 р. відповідачем було винесено податкову вимогу №84-11 та прийнято рішення №6390110128-10-25-14 про опис майна ПАТ «Укртранснафта» у податкову заставу.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення зарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, ПАТ «Укртранснафта» оскаржила таку бездіяльність у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/10516/14 від 22.08.2014 р. в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укртранснафта» до МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії було відмовлено в повному обсязі.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р., постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 р. було скасовано та прийнято нову, якою визнано протиправною бездіяльність МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП щодо не зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26 035 650,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 449 349,00 грн. та зобов'язано відповідача провести зарахування переплати частини чистого прибутку у розмірі 26 035 650,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 449 349,00 грн.

Так, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р., відповідачем було здійснено зарахування переплати частини чистого прибутку у сумі 25 449 349,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також внесено відповідні зміни до облікової картки ПАТ «Укртранснафта» (за період з 21.03.2014 р. по 20.10.2014 р.).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного податковим органом із позивачем звірення розрахунків платника податків з бюджетом за з 01.01.2014 р. по 26.11.2014 р. був складений Акт №5674-20 від 27.11.2014 р., за даними якого встановлено, що станом на 27.11.2014 р. у зв'язку з невчасною сплатою грошових зобов'язань, за позивачем обліковується несплачена пеня у розмірі 1 659 154,40 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не скасування пені, ПАТ «Укртранснафта» звернулось до відповідача з листом №18-00/299/4724 від 04.12.2014 р., в якому просило скасувати нараховану у період з 21.03.2014 р. по 26.11.2014 р. пеню, як неправомірно нараховану та привести у відповідність картку особового рахунку позивача.

Листами №23459/10/28-10-25-17 від 25.12.2014 р. та №23691/10/28-10-25-17 від 29.12.2014 р. відповідачем було повідомлено позивача про те, що пеня, зазначена позивачем у своєму листі від 04.12.2014 р., нарахована за порушення встановлених ПК України строків погашення узгодженого податкового зобов'язання, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для скасування нарахованої пені.

Вважаючи, що відповідачем порушено законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України згідно з податковим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Так, п.57.3 ст.57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Положеннями пп.14.1.152 та пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, в той час, як податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами, 28.01.2014 р. у зв'язку з набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-350/12/2670 від 25.07.2012 р., зокрема якою було визнано правомірним винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення №882/23-4/0 від 10.08.2005 р., грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 664 143,00 грн., набуло статусу узгодженого.

Водночас, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що не заперечується сторонами у строк встановлений ПК України (протягом 10 днів з дати виникнення узгодженого грошового зобов'язання) грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 664 143,00 грн. ПАТ «Укртранснафта» сплачено не було, внаслідок чого, у позивача, станом на 20.03.2014 р. (з врахуванням наявної переплати з податку на додану вартість у розмірі 1 974 684,00 грн.) виник податковий борг у розмірі 5 689 459,00 грн.

В той же час, як встановлено судом вище, станом на 01.03.2014 р. у позивача виникла переплата платежу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 26 035 650,00 грн.

21.03.2014 р. з метою погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до відповідача із заявою №18-00/109/957, в якій просив зарахувати суму у розмірі 7 664 143,00 грн. з наявної у позивача переплати з частини чистого прибутку, що становить 26 035 650,00 грн., у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чого як встановлено судом, відповідачем вчинено не було.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не здійснення перерахування, ПАТ «Укртранснафта» оскаржило таку бездіяльність у судовому порядку.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що підтверджується поясненнями представника відповідача, податковий борг з податку на додану вартість було погашено 20.10.2014 р. в автоматичному режимі за рахунок заявлених сум бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів.

Разом з тим, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р., зокрема якою було визнано протиправною бездіяльність МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП щодо не зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26 035 650,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 449 349,00 грн. та зобов'язано відповідача провести зарахування переплати частини чистого прибутку у розмірі 26 035 650,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 449 349,00 грн., відповідачем було здійснено зарахування переплати частини чистого прибутку у сумі 25 449 349,00 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, положеннями пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України визначено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Водночас, в абз. «б» пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України зафіксовано, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

В той же час, п.129.4 ст.129 ПК України визначено, що пеня, визначена пп.129.1.1 п.129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена пп.129.1.2 п.129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Разом з тим, відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 розділу II Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №953 від 17.12.2010 р. (надалі - Інструкція №953) пеня нараховується після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Кодексом.

Згідно пп.2.1.2 п.2.1 розділу II Інструкції №953 нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що підтверджується поясненнями представника відповідача, даними облікової картки ПАТ «Укртранснафта», а також наявним в матеріалах справи, розрахунком нарахованої за 2014 р. пені, при погашенні податкового боргу за період з 21.03.2014 р. по 20.10.2014 р., відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань з податку на додану вартість, позивачу було нараховано пеню у загальному розмірі 1 659 970,96 грн.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Так, суд приймає доводи позивача про протиправність бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку надмірно сплачених коштів з частини чистого прибутку в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказані твердження позивача підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 р., якою було визнано протиправною таку бездіяльність МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП та зобов'язано відповідача провести зарахування переплати частини чистого прибутку у розмірі 25 449 349,00 грн. у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, при цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ПК України не містить жодних норм, які б дозволяли платникам податків не сплачувати узгоджених податкових зобов'язань у строк встановлений чинним законодавством, у зв'язку з відмовою податкового органу здійснювати перерахунок надмірно сплачених коштів з одного податку в рахунок погашення податкового зобов'язання з іншого податку або під час оскарження такої відмови у судовому порядку.

Внаслідок чого, суд критично ставиться до доводів позивача на рахунок того, що вказана вище пеня нарахована ПАТ «Укртранснафта» у зв'язку із нездійсненням податковим органом перерахування надміру сплачених сум грошового зобов'язання з частини чистого прибутку на підставі Заяви №18-00/109/957.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що погашення податкового боргу за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Зокрема, способи погашення боргу, визначені в п.87.1 ст.87 ПК України є альтернативними, внаслідок чого, суд приходить до висновку, що позивач міг застосувати будь-який інший, із вказаних в п.87.1 ст.87 ПК України, спосіб з метою погашення своїх зобов'язань, чого як встановлено судом, та що не спростовано позивачем, ПАТ «Укртранснафта» зроблено не було, борг у встановлений ПК України строк, сплачено не було.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується даними облікової картки ПАТ «Укртранснафта» з податку на додану вартість, перерахування коштів у сумі 26 035 650,00 грн. з частини чистого прибутку в рахунок погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду №826/10513/14 від 30.10.2014 р., було здійснено відповідачем 25.11.2014 р., тобто з порушенням строків, встановлених ПК України, для сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем було сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість з порушенням встановлених законодавством строків, суд приходить до висновку, щодо правомірності дій відповідача щодо нарахування позивачу штрафних санкцій у вигляду пені у розмірі 1 659 970,96 грн., внаслідок чого суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку по податку на додану вартість ПАТ «Укртранснафта» пеню у розмірі 1 659 970,96 грн., є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 1 659 970,96 грн., то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №0000004307 від 12.02.2015 р., позивачем було сплачено 560,28 грн. судового збору.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення, решта суми судового у розмірі 4 311,72 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) решту суми судового збору у розмірі 4 311,72 (чотири тисяча триста одинадцять) грн. 72 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/2271/15.

3. Контроль щодо виконання п.2 резолютивної частини постанови покласти на Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін