Постанова № 44074873, 08.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2015 року 13:01 № 826/306/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» (надалі - Позивач/ТОВ «Маркасон») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон», за результатами якої складений акт №751/26-55-22-08/37118680 від 11.08.2014 р. (надалі - Акт перевірки №751);

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №124826552208 від 04.09.2014 р., яким ТОВ «Маркасон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі 1 736 691,00 грн.;

3. Стягнути з ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на користь ТОВ «Маркасон» судові витрати у сумі 560,28 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час призначення та проведення перевірки ТОВ «Маркасон», в результаті чого прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення №124826552208 від 04.09.2014 р.

У судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у письмових запереченнях, вказуючи на правомірність дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки Позивача, а також обґрунтованість прийнятого за її результатами оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі та надав сторонам час для подання додаткових документів та пояснень по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Маркасон» (код ЄДРПОУ 37118680) зареєстроване 19.05.2010 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 21.05.2010 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до даних з виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.09.2014 р. є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через інтернет.

Поряд із цим, у період з 05.08.2014 р. по 11.08.2014 р. на підставі письмового повідомлення №626/26-55-22-08 від 04.08.2014 р. та наказу №2313 від 04.08.2014 р., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Маркасон» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» за період діяльності з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складений Акт перевірки №751, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.185.1 ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 157 793,00 грн., у т.ч.: за лютий 2014 р. - на суму 326 433,00 грн.; за березень 2014 р. - на суму 277 227,00 грн.; за квітень 2014 р. - на суму 554 133,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками Відповідача, ТОВ «Маркасон» подало до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №б/н від 22.08.2014 р., за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №42532/10/26-55-22-08-10 від 01.09.2014 р. «Про розгляд заперечення до Акту перевірки №751» залишені без змін викладені в Акті перевірки №751 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №751 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №124826552208 від 04.09.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України №10245/6/99-99-10-01-04-25 від 31.12.2014 р. «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р., а скарга Позивача - без задоволення.

Проте, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Маркасон» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, у період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених із контрагентами тотожних договорів поставки (надалі - Договори поставки), згідно із якими ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» (Постачальники) зобов'язуються поставляти товар, обраний (замовлений) ТОВ «Маркасон» (Покупець), відповідно до остаточного замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість згідно із умовами укладених Договорів, а саме: із ТОВ «Формула Профіт» - Договір №01/02/2014 від 05.02.2014 р.; із ТОВ «Сефт Плюс» - Договір №55/04-14 від 01.04.2014 р.; із ТОВ «Мані-Тайм» - Договір №51/04-14 від 01.04.2014 р.

На підтвердження виконання вимог укладених Договорів поставки Позивачем надані суду замовлення Постачальникам разом із виписаними до них видатковими накладними на поставку товарів, а саме: ТОВ «Формула Профіт» - у січні-березні 2014 р.; ТОВ «Сефт Плюс» - у квітні 2014 р.; ТОВ «Мані-Тайм» - у березні-квітні 2014 р.

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що розрахунки між Покупцем та Постачальниками проводились у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду платіжні доручення.

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Маркасон» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних загальну суму ПДВ у розмірі 1 157 793,41 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період лютий-червень 2014 р. на підставі отриманих від контрагентів-постачальників податкових накладних (із врахуванням розрахунку коригувань кількісних та вартісних показників до них), а саме: від ТОВ «Формула Профіт» - суму ПДВ у розмірі 623 192,18 грн. за лютий-квітень 2014 р.; від ТОВ «Сефт Плюс» - суму ПДВ у розмірі 91 536,55 грн. за квітень 2014 р.; від ТОВ «Мані-Тайм» - суму ПДВ у розмірі 443 064,68 грн. за квітень 2014 р.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №751, перевіркою визначення ТОВ «Маркасон» показників задекларованого податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» Відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 1 157 793,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 1 157 793,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 14.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товарів із господарською діяльністю ТОВ «Маркасон», зокрема, належним чином засвідчені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): список та зразки товарів, що надавалися ТОВ «Маркасон» контрагентами ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» відповідно до укладених Договорів поставки; реєстри згрупованих відправлень товарів кінцевим споживачам (замовникам); супровідні документи, що підтверджують замовлення на придбання товарів та їх доставку кінцевим покупцям; реєстри продажів по товарам в розрізі кожного постачальника, що подавалися Позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до заперечень на Акт перевірки №751; акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг); податкові накладні; видаткові накладні; специфікації; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих товарів (робіт, послуг); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ТОВ «Маркасон» отриманих товарів від ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» у період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р.; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які, на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договорами поставки, укладеними із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс».

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Маркасон» та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», з огляду на які судом встановлено наступне.

Відповідно до умов укладених ТОВ «Маркасон» Договорів поставки із контрагентами-постачальниками ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» Покупець та Постачальники погодили, що поставки за цими Договорами виконуються по результатам проведеної акції (обмежений кількістю днів період продажу Покупцем товарів на своєму веб-сайті серед зареєстрованих учасників клубу) для продажу товару Постачальників клієнтам (кінцевим споживачам) Покупця на умовах та в порядку, визначеними даними Договорами. День початку і закінчення акції узгоджується сторонами письмово та зазначаються у списку. При цьому, список - перелік, який формується Постачальниками у відповідності до Додатку №1 до укладених Договорів поставки із зазначенням дати початку та закінчення акції, кількості, ціни, характеристик товару та інших умов з обов'язковим зазначенням резерву по кожній позиції для проведення акції та направляється Покупцю у 4-денний строк до дня початку акції. На наступний день після закінчення акції Покупець передає Постачальникам остаточне замовлення, яке є обов'язковим для виконання, із зазначенням необхідних даних для поставки товарів, що відповідають вказаним у списку даним.

Крім того, згідно із вимогами Договорів поставки Постачальники зобов'язані надавати Покупцеві по одному примірнику інформаційної брошури та відповідних матеріалів про товар, а також зразки товарів, наведених у списку, для проведення фотосесій та підготовки фото-ескізів товарів у строк і в порядку, вказаному у Додатку №1 до Договорів поставки.

Водночас, за твердженнями Позивача, ТОВ «Маркасон» отримавши від Постачальників сформовані списки та зразки товарів, готує контент (фото та опис) та протягом певного проміжку часу пропонує такі товари до продажу споживачам на веб-сайті, де вони можуть бути замовлені кінцевими покупцями, опісля чого, на підставі здійсненних замовлень, Позивач систематизує та формує передбачене Договорами поставки замовлення та подає його відповідному Постачальникові для здійснення ним поставки партії товару.

Проте, жодної інформації із її документальним підтвердженням щодо проведення ТОВ «Маркасон» будь-якої акції на своєму веб-сайті у період здійснення спірних господарських операцій суд не отримав.

Більше того, в матеріалах відсутні сформовані відповідно до Додатку №1 до Договорів поставки та надіслані Постачальниками на електронну адресу Покупця обов'язкові списки із зазначенням у них дати проведення вказаних вище акцій, а також необхідної та ідентифікуючої інформації для кожної одиниці необхідного для поставки на користь ТОВ «Маркасон» товару.

Разом із тим, з огляду на вимоги Додатку №1 до укладених Договорів поставки встановлено, що зразки товару для фотозйомки передаються Постачальниками самостійно за вказаною Покупцем адресою або за місцезнаходженням Постачальника водію логістики Покупця за актом прийому-передачі зразків та специфікації до нього у підписаній упаковці, що містить обов'язкове маркування (дані про відповідальну за проведення акції особу Покупця, назву акції, номер упаковки зі зразками, кількість зразків в упаковці по кожній акції, найменування Постачальника). Витрати, пов'язані з доставкою та поверненням зразків товару несе та сторона, яка доставляє чи повертає такі зразки. Зразки, надані на фотосесію, повертаються Покупцем з обов'язковим складанням акту прийому-передачі зразків.

Однак, на підтвердження передачі Постачальниками примірників інформаційних брошур або зразків товарів для здійснення Покупцем фотосесій та, опісля, їх повернення суду не надано жодних доказів, таких як: актів прийому-передачі зразків та специфікації до них від Постачальників до Покупця та актів прийому-передачі зразків, складених сторонами при їх поверненні останнім; доказів понесення Покупцем витрат, пов'язаних з повернення зразків товару Постачальникам тощо.

При цьому, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи будь-якої інформації щодо проведених ТОВ «Маркасон» акцій, зразків товарів, переданих для їх проведення, та ненаданням до суду необхідних та обов'язкових списків Постачальників, суд позбавлений можливості встановити підставу формування Позивачем замовлень на поставку конкретної партії товарів за кожним із укладених Договорів поставки.

Крім того, суд звертає увагу на надані Позивачем до суду замовлення від Постачальника ТОВ «Формула Профіт», які складені ТОВ «Маркасон» набагато раніше ніж фактично був укладений сам Договір поставки до якого вони виписані, зокрема: замовлення на поставку партій товару датовані 30.01.2014 р. та 02.02.2014 р., в той час, як відповідний до них Договір поставки укладений сторонами лише 05.02.2014 р., що дає суду підстави для висновку про відсутність реального здійснення спірних господарських операцій.

Також, у вказаних остаточних замовленнях відсутня обов'язкова інформація, яка встановлена сторонами у Додатку №2 до Договорів поставки, зокрема, про спосіб доставки кожної партії товару.

В той же час, розділом 6 Договорів поставки встановлений порядок здійснення поставки товару, за яким Постачальники зобов'язані здійснювати поставку виключно однією партією. Для кожної партії товару Постачальниками виписується, завіряється печаткою та підписом рахунок-фактура і супровідні накладні на товар, а також сертифікати якості чи інші документи, що підтверджують якість товару. Покупець не приймає товар у разі відсутності накладних/товарно-транспортних накладних, ярликів, артикулів та/чи штрих-кодів на товар. Підписані Покупцем супровідні накладні на товар є належними доказами приймання товару. Ціна та кількість товару визначається окремо по кожній партії й зазначаються в остаточному замовленні, які разом зі списками є невід'ємними частинами даних Договорів. Загальна сума Договорів становить сукупні вартість товару, отриманого по всіх накладних на товар (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних).

Проте, на підтвердження фактичного здійснення ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» поставок придбаних ТОВ «Маркасон» товарів за Договорами поставки Позивачем не було надано суду жодної виписаної Постачальниками товарно-транспортної накладної, яка, в свою чергу, за вимогами укладених Договорів є частиною супровідних документів для кожної партії товару без якої Покупцем поставлений товар не приймається.

Натомість, за твердженнями Позивача, Постачальники здійснювали доставку замовлених Покупцем товарів власними силами, без залучення перевізних організацій, тому товарно-транспортні накладні не оформлювались, а приймання-передача товару відбувалась за виписаними видатковими накладними, відповідно, саме видатковими накладними підтверджується факт здійснення постачання ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товарів до ТОВ «Маркасон» за укладеним між ними Договорами поставки.

Поряд із цим, Договорами поставки передбачено, що Постачальники здійснюють поставку товарів протягом 5 днів з дня закінчення акції, вказаного в списку, на склад Покупця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, літ. А. Усі витрати по доставці/транспортуванню товару Постачальники несуть самостійно.

При цьому, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних та замовлень, місця їх складення та адреси пунктів поставки сторонами не зазначені, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце (склад Покупця) постачання товарів за Договорами поставки або місце, де товари перебували на час початку їх перевезення (склади Постачальників), як і не посвідчують фактичного місцезнаходження товарів на момент їх реалізації Позивачем, оскільки у наданих останнім доказах на підтвердження подальшого використання ТОВ «Маркасон» придбаних у ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товарів кінцевим споживачам (видаткових накладних, замовленнях) взагалі відсутні будь-які ідентифікуючі дані щодо цих споживачів.

В той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Поряд із цим, на підтвердження наявності у ТОВ «Маркасон» фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення спірних господарських операцій Позивачем надані до суду договори оренди та суборенди складських (нежитлових) приміщень, зокрема: договір №524 від 29.01.2014 р., строком дії до 31.01.2015 р. включно, - предметом якого є прийняття Позивачем у платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, бульв. Л.Українки, 26; договір №01-02/13-О від 20.02.2013 р., строком дії 35 місяців, перебіг якого починається з дня підписання акту приймання-передачі приміщення, - предметом якого є прийняття Позивачем у платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201-203; договір №138 від 16.01.2013 р., строком дії 12 місяців з дати прийняття орендарем приміщення у користування згідно акту прийому-передачі, - предметом якого є прийняття Позивачем у платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, літ. А.

Крім того, Позивач зазначає, що всі поставлені за Договорами поставки товари були ТОВ «Маркасон» оприбутковані, опісля чого запаковувались у фірмове пакування з вкладенням супровідних документів та передавались за реєстрами згрупованих відправлень службі доставки для відправки товарів кінцевим споживачам за їх замовленнями, про що свідчать надані до суду наступні докази, зокрема:

ь укладений із ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» договір №MRSBSI010713 від 01.07.2013 р. про надання послуг з пакування, складування продукції, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування вантажів, комплектація замовлень, маркування продукції, організація та приймання зразків товару, обробка фотографій тощо;

ь укладений із ТОВ «Нова Пошта» договір №120/05-14/КС/52613 від 20.05.2014 р. про надання транспортно-експедиторських послуг.

Проте, жодного належного, окрім вказаних договорів, доказу використання вказаних вище складських приміщень та послуг з пакування, експедирування (доставки) у своїй господарській діяльності на час взаємовідносин із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» (лютий-квітень 2014 р.) суду не подавалось, а саме: підписаних актів приймання-передачі приміщень; доказів здійснення орендної плати Позивачем за користування цими приміщеннями; доказів здійснення поставок зазначеними контрагентами-постачальниками на адресу місцезнаходження приміщень, зокрема, зазначеного у Договорах поставки (м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7, літ. А); доказів обліку поставлених товарів на складі Позивача; доказів реалізації/відпуску або транспортування Позивачем товарів кінцевим споживачам із вказаного складу; доказів наявності та обліку залишків поставлених товарів на складах; актів приймання-передачі отриманих послуг від ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл»; замовлень Позивача до ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» із зазначеним у них строком надання відповідних послуг; доказів наявності у Позивача необхідних для надання ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» послуг обладнання та матеріалів; доказів проведення розрахунків за отримані послуги, тощо.

Більше того, судом не приймається до уваги укладений із ТОВ «Нова Пошта» договір №120/05-14/КС/52613 від 20.05.2014 р. про надання транспортно-експедиторських послуг, оскільки він не посвідчує використання Позивачем вказаних послуг при реалізації товарів, поставлених саме від ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», як і не підтверджує надання службою доставки ТОВ «Нова Пошта» послуг з відправки вказаних товарів кінцевим споживачам у період спірних господарських операцій (лютий-квітень 2014 р.), в той час, як надані Позивачем реєстри відправлень за вказаний період в якості доказів фактичної відправки ТОВ «Нова Пошта» замовлень до кінцевих споживачів висновків суду не спростовують у зв'язку із їх формуванням та складанням ТОВ «Маркасон» до дати підписання самого договору №120/05-14/КС/52613 від 20.05.2014 р.

З огляду на вищенаведене, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування та зберігання товару, а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагентів-постачальників персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення у лютому-квітні 2014 р. спірних господарських операцій ТОВ «Маркасон» із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс».

При цьому, Позивач стверджує, що під час судового розгляду справи ним надано цілий ряд документів, що супроводжували спірні господарські операції з поставки та подальшої реалізації товарів, які підтверджують, що придбані ТОВ «Маркасон» у ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товари були фактично доставлені на склад Позивача, оприбутковані, сфотографовані, для них виготовлений контент (опис товарів для розміщення їх на сайті), та опісля реалізовані кінцевим споживачам.

Водночас, суд звертає увагу, що під час дослідження отриманих від Позивача в якості доказів реальності здійснення поставок замовлень за Договорами поставки та видаткових накладних складених ТОВ «Маркасон» та його контрагентами-постачальниками до кожного із таких замовлень встановлено, що жоден із вказаних доказів не містять розшифровок підписів осіб, відповідальних за здійснення відповідних господарських операцій, як і не містять посад таких підписантів.

Крім того, судом встановлено, що у наданих Позивачем доказах подальшої реалізації поставлених ТОВ «Маркасон» із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товарів (замовлення покупців на придбання товарів, видаткові та податкові накладні, витяги з реєстрів відправлень товарів кінцевим покупцям ТОВ «Нова Пошта» та реєстри повернень покупців) кінцевим споживачам взагалі відсутні будь-які ідентифікуючі дані щодо таких споживачів, окрім «Кінцевий покупець», підписи, печатки учасників таких операцій, а також ідентифікуючи дані про замовлений товар (розмір, колір тощо), адреси місць доставки згідно яких формувались реєстри відправлень.

В свою чергу, суд вважає за належне зазначити, що сама наявність документів, підписаних невстановленими особами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13

Таким чином, у зв'язку із відсутністю обов'язкових відомостей щодо товарів, відправників/одержувачів (кінцевих споживачів) таких товарів, транспорту, відстані, а також розшифрувань підписів уповноважених Постачальниками та Покупцем осіб, якими поставлявся/отримувався товар та підписувались надані Позивачем в якості доказів фактичного виконання сторонами умов укладених Договорів поставки та наявності господарської мети документи (видаткові накладні, замовлення) не мають статус первинних, відповідно, такі документи самі по собі жодним чином не можуть підтверджувати реального характеру здійснення спірних господарських операцій з урахуванням часу такого здійснення, місцезнаходження товару та не дають право Позивачу на формування податкового кредиту.

Водночас, Позивачем на вимогу суду не надано належних доказів транспортування товарів ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», зазначених у видаткових та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку на складі, руху та подальшого використання товару, придбаних у вказаних контрагентів-постачальників, у власній господарській діяльності у взаємозв'язку із фактом придбання такого товару, а тому суд погоджується із висновками податкового органу про те, що наявність Договорів поставки, видаткових та податкових накладних, підписаних з боку продавців та покупців невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено, а наявний в матеріалах справи наказ ТОВ «Маркасон» по виробничій діяльності №15-3 від 03.02.2014 р., звіти з руху товарів відповідних висновків суду не спростовує.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13

Крім того, судом встановлено невідповідність у замовленій ТОВ «Маркасон» кількості товару до поставленої, як і не відповідає визначена у видаткових накладних загальна вартість поставленого товару до вказаної вартості у відповідних до них замовленнях, в той час, як на виконання вимог Договорів поставки, де вказано, що в разі невідповідності товару даним, зазначеним в супровідних накладних (кількість, асортимент, якість), його приймання відбувається шляхом складання та підписання уповноваженими представниками сторін коригувальної накладної або акту розбіжностей із зазначенням в ньому такої невідповідності, Позивачем не було надано суду будь-яких доказів приймання такого товару за узгодженим сторонами порядком.

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також не надано будь-яких пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення постачання його контрагентами товарів на виконання умов укладених із ТОВ «Маркасон» Договорів поставки, як і не надано належних доказів подальшої їх реалізації у власній господарській діяльності, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ розміром 1 157 793,00 грн. до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відповідно, погоджується із висновками податкового органу щодо заниження Позивачем суми ПДВ.

В той же час, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» (акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1985/26-55-22-07/36147506 від 23.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мані-Тайм», №1322/26-55-22-10/38865996 від 12.05.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Формула Профіт» та №2171/26-55-22-08/38923544 від 31.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сефт Плюс»; протокол від 02.06.2014 р. допиту свідка Байдюка В.В. (директора ТОВ «Формула Профіт»)), якими встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із отриманою інформацією та відсутністю належного документального підтвердження фактичного здійснення Позивачем спірних господарських операцій податковий орган прийшов до висновку про необґрунтованість сформованих ТОВ «Маркасон» даних податкового обліку за перевіряємий період, що свідчить про заниження задекларованого останнім сум ПДВ у розмірі 1 157 793,00 грн.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Проте, під час судового розгляду даної справи, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів суд був позбавлений можливості встановити зв'язок між фактом придбання Позивачем у ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товарів за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, реалізацією таких товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Маркасон», при цьому, надані останнім оборотно-сальдова відомість, видаткові та податкові накладні, реєстри, замовлення, відповідних висновків суду не спростовують, оскільки спірні господарські операції між Позивачем та зазначеними контрагентами-постачальниками не посвідчують правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини між ТОВ «Маркасон» та його контрагентами ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс».

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 1 157 793,00 грн. до складу податкового кредиту за лютий-квітень 2014 р., що, в свою чергу, призвело до заниження ТОВ «Маркасон» розміру ПДВ на 1 157 793,00 грн. за перевіряємий період.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р. та доданий до нього розрахунок фінансових санкцій судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

При цьому, суд не отримав від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо підстав донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% у зв'язку із повторним вчиненням ТОВ «Маркасон» протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України, як наслідок, суд приходить до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що становить - 289 449,00 грн.

Разом із тим, стосовно позовної вимоги Позивача про визнання протиправними дії Відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркасон, посилаючись на відсутність підстав, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, та неналежне повідомлення податковим органом про таку перевірку до її початку, суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Водночас, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Поряд із цим, в п.79.1 ст.79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та ст.78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Між тим, відповідно до пп.78.1.1 та пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обстави, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ТОВ «Маркасон» направлялись письмові запити «Про надання інформації та її документального підтвердження» з проханням надати пояснення та засвідчені копії первинних документів щодо взаємовідносин із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», що мають ознаки фіктивності, за 2014 р., а саме: від ГУ Міндоходів у м. Києві - запити №3678/10/26-15-16-04-04 від 23.04.2014 р. та №5372/10/26-15-16-04-04 від 17.06.2014 р.; від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - запити №29578/10/26-55-22-10-10 від 26.06.2014 р. та №31380/10/26-55-22-08-10 від 09.07.2014 р., на які останнім, що також підтверджується представниками сторін, були надані листи-відповіді разом із копіями документів по спірним господарським взаємовідносинам, а саме: до ГУ Міндоходів у м. Києві - листи за вих. №2084/01 від 13.05.2014 р. та №2570/01 від 04.07.2014 р.; до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - листи за вих. №060/09 від 14.07.2014 р. та №070/09 від 07.08.2014 р.

Проте, за результатами дослідження отриманих від ТОВ «Маркасон» документів та проведення фінансового розслідування щодо діяльності Позивача управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ Міндоходів у м. Києві листом №9908/7/26-15-16-04-04 від 08.07.2014 р. було встановлено, що спірні господарські оперції спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, а тому зобов'язано Відповідача провести оскаржувану позапланову документальну перевірку, що, в свою чергу, стало підставою для її призначення.

Більше того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2015 р. у справі 21-425а14, в якій зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку про те, що з наведеної норми пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

В той же час, відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, згідно із зазначеним, 04.08.2014 р. в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наказ №2312 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» (надалі - Наказ №2312) та письмове повідомлення №626/26-55-22-08 (надалі - Повідомлення №626), де визначено дату початку та місце відповідної перевірки ТОВ «Маркасон».

Разом із тим, вказані вище Наказ №2312 та Повідомлення №626 податковим органом були надіслані на адресу Позивача 04.08.2014 р. рекомендованим листом із повідомленням про вручення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку №1352 від 04.08.2014 р. При цьому, будь-яких належних доказів щодо дати вручення такого листа із Наказом №2312 та Повідомленням №626 Відповідачем до суду не надано, як і не надано належних доказів Позивачем на підтвердження своїх посилань про отримання цього листа саме 11.08.2014 р.

З огляду на вищевикладене, оскільки здійснення податкового контролю шляхом проведення документальних позапланових невиїзних перевірок прямо передбачено нормами ПК України, а Відповідачем виконані всі встановлені законодавством умови, які дають право розпочати проведення такої перевірки, як наслідок, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Маркасон» у цій частині та зазначає, що неотримання Позивачем листа із Наказом №2312 та Повідомленням №626 не впливають на встановлений судом факт відсутності реального здійснення господарських операцій із його контрагентами ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс», що не дозволяє формування даних податкового обліку.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, а також не спростовується представниками сторін, ТОВ «Маркасон», отримавши 18.08.2014 р. складений за результатами оскаржуваної перевірки Акт перевірки №751, подало до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на нього, в якому зазначило про те, що, отримавши Наказ №2312 та Повідомлення №626, ТОВ «Маркасон» письмово повідомило податковий орган про виявлені Позивачем порушення щодо порядку призначення та проведення Відповідачем відповідної документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме: отримання Наказу №2312 та Повідомлення №626 в день завершення такої перевірки та складання Акту перевірки №751 - 11.08.2014 р., а не до початку її проведення.

Зазначені обставини свідчать, що опісля отримання ТОВ «Маркасон» Наказу №2312 разом із Повідомленням №626 та Акт перевірки №751, вважаючи дії Відповідача щодо призначення та проведення вказаної перевірки протиправними, Позивач мав можливість оскаржити такі дії у судовому порядку до винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р., проте така можливість останнім реалізована не була, що свідчить про необґрунтованість посилань останнього на такі обставини як на підставу для його скасування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Поряд із цим, суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», в якій вказано, що якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При цьому, п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Отже Відповідач звільнений від сплати судового збору.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, під час подання адміністративного позову, що має одночасно майновий і немайновий характер, Позивач сплатив судовий збір за позовні вимоги майнового характеру суму у розмірі 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру, та 73,08 грн. - за позовну вимогу немайнового характеру. Дані суми підтверджуються платіжними дорученнями №125 та №126 від 06.01.2015 р.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у справі, в якій Відповідач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково в розмірі 72,00 грн., решта суми (3 000,00 грн.) - стягується лише з Позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10% розміру ставки судового збору.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 289 449 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 25 коп.

3. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» (адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, код ЄДРПОУ 37118680) понесені судові витри в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету України.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» решту суми судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/306/15».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін