Постанова № 44073380, 07.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2015 р. Справа № 5009/4987/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі - Катренко І.С.

за участю представників:

боржника - ОСОБА_1 (довіреність від 09.04.15),

інших учасників процесу - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 (вх. №1937 З/2) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.03.15 у справі №5009/4987/12

за заявою ФОП ОСОБА_2, м.Київ,

до ФОП ОСОБА_3, м.Запоріжжя,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.15 (суддя Ніколаєнко Р.А.) припинено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3

Ініціюючий кредитор, ФОП ОСОБА_2, із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на передчасність припинення місцевим господарським судом провадження у справі, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.04.15. Запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: ФОП ОСОБА_2 - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Однак вимог даної ухвали учасниками процесу виконано не було.

Зокрема, апелянтом, ФОП ОСОБА_2, письмових пояснень не надано, не направлено представника в судове засідання 14.04.15 та не повідомлено суд про причини його неявки.

Ухвалою суду від 14.04.15 розгляд справи відкладено на 07.05.15, запропоновано учасникам процесу надати суду: ФОП ОСОБА_3 - відзив на апеляційну скаргу, мотивовані пояснення з урахуванням питань, що були предметом розгляду в судовому засіданні 14.04.15; іншим учасникам процесу - надати відзиви на апеляційну скаргу, мотивовані пояснення та докази на виконання вимог ухвали суду від 26.03.15.

24.04.15 боржником, ФОП ОСОБА_3 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому даний учасник процесу зазначає, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, та просить оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що станом на момент розгляду справи ФОП ОСОБА_3 не володіє жодними активами та не може задовольнити вимоги кредиторів, що свідчить про її неплатоспроможність. Присутній в судовому засіданні 07.05.15 представник боржника підтримав зазначену правову позицію.

Інші учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не надали відзивів на апеляційну скаргу, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників зазначених учасників процесу, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.13 прийнято заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до розгляду та порушено провадження у справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; накладено арешт на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.01.13 у даній справі визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О; зобов'язано заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника подати до суду у строк до 14.03.13; зобов'язано ліквідатора вжити заходи щодо виявлення кредиторів банкрута та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.14 апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково, постанову господарського суду Запорізької області від 14.01.13 скасовано із посиланням на те, що місцевий господарський суд передчасно визнав боржника банкрутом; справу направлено на розгляд господарського суду Запорізької області. Вищевказану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.14 залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.12.14.

В ході подальшого розгляду справи господарським судом Запорізької області зроблено висновок про те, що провадження у справі підлягає припиненню. Надаючи оцінку доводам, викладеним в оскаржуваній ухвалі суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.11 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.13, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 04.01.13 (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство) та спірні правовідносини не стосуються продажу майна банкрута і здійснення ліквідаційної процедури - колегія суддів вважає, що застосуванню підлягають положення Закону в редакції, чинній до 19.01.13.

Згідно зі ст.5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ цього Закону.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст.ст.47 - 49 розд.VІ Закону про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.47 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Як уже зазначалося, провадження у даній справі порушено за заявою кредитора - ФОП ОСОБА_2, яким надано суду докази на підтвердження тих обставин, що розмір його безспірних вимог до боржника становить 343636,00 грн., що є сумою основного боргу, який перевищує 300 розмірів мінімальних заробітних плат; на момент подачі заяви до суду сума боргу є непогашеною, строк прострочення виконання боржником зобов'язання перевищує 3 місяці. Безспірність зазначених вимог підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.11 у справі №31/5009/308/11 та наказом про примусове виконання рішення, який пред'явлено до виконання та не виконано у передбачені законом строки.

Зазначені обставини, які відповідно до ст.ст.1, 6 та 7 Закону про банкрутство, є достатньою підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, встановлені місцевим господарським судом, підтверджуються матеріалами справи та визнаються в ході апеляційного провадження як кредитором (про що зазначено ним в апеляційній скарзі), так і боржником (відповідну правову позицію викладено ФОП ОСОБА_3 у наданому апеляційному господарському суду відзиві на апеляційну скаргу).

Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В ході розгляду справи судом першої інстанції учасниками процесу вищевказані обставини також не заперечувалися.

Крім того, факт правомірності порушення провадження в даній справі про банкрутство підтверджено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.14, яка залишена без змін судом касаційної інстанції. При цьому в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом також зроблено аналогічні висновки.

Водночас місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що саме кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство обов'язково має бути доведено факт неоплатності, неплатоспроможності боржника. В обґрунтування вказаного висновку суд не навів жодної норми чинного законодавства про банкрутство, а послався лише на системний аналіз його положень (без зазначення, яких саме).

Частиною 4 статті 205 ГК України, на яку посилається місцевий господарський суд, дійсно встановлено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Разом з тим, відповідно до змісту вказаної норми, питання неплатоспроможності вирішуються саме судом на момент прийняття рішення про визнання боржника банкрутом.

Місцевим господарським судом також вказано, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна від 29.12.12 боржник має нерухоме майно - нежиле приміщення № 30 загальною площею 96,10 кв.м, розташоване по вул. Саксаганського,25 в м.Києві. На підставі припущення, що з реалізації вказаного майна боржника можливе задоволення кредиторських вимог, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що матеріали справи не дають змоги встановити неплатоспроможність боржника, неможливість задовольнити кредиторські вимоги за рахунок власного майна ФОП ОСОБА_3

Однак вказаний висновок, на думку колегії суддів, зроблено внаслідок неповного з'ясування обставин справи, оскільки місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не було надано оцінки наявній у матеріалах справи заяві ПАТ "УкрСиббанк" від 27.02.13 (т.1, а.с.24) на суму 3040962,74 грн, а також співвідношенню загального розміру заявлених у даній справі кредиторських вимог у сумі 3384598,74 грн. (з яких 343636,00 грн. - кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_2 та 3040962,74 грн - кредиторські вимоги ПАТ "УкрСиббанк") та ринкової вартості належного боржникові нерухомого майна, що відповідно до наявного у матеріалах справи висновку (т.1, а.с.101) складає 954136,20 грн.

Крім того, при дослідженні матеріалів справи на предмет можливості задоволення кредиторських вимог за рахунок реалізації нежилого приміщення № 30 загальною площею 96,10 кв.м, розташованого по вул. Саксаганського,25 в м.Києві, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом мало бути враховану ту обставину, що за результатами аукціону з продажу майна банкрута від 18.04.14 (т.2, а.с. 11 - 18) зазначене майно продано за ціною 59141,86 грн. - що становить менше ніж два відсотки від загальної суми кредиторських вимог.

Судом першої інстанції також не надано оцінки наявному в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3, а.с.112), відповідно до якого станом на 03.03.15 у вказаному реєстрі відсутні відомості щодо речових прав фізичної особи ОСОБА_3 на нерухоме майно.

Будь-яких інших джерел можливого погашення боржником кредиторської заборгованості в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено, доказів наявності у боржника активів (коштів або майна), за рахунок яких можливо здійснити розрахунки з кредиторами, матеріали справи на момент апеляційного перегляду ухвали суду від 10.03.15 не містять.

Тобто судом першої інстанції фактично не виконано вказівок судів апеляційної та касаційної інстанцій у даній справі щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, а саме - стосовно наявності або відсутності у боржника активів, достатніх для погашення кредиторських вимог, встановлення факту неспроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів тощо.

У п.36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.09 "Про судову практику в справах про банкрутство" на який посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, зазначено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі.

Проте, як уже зазначалося, висновок суду про безпідставність вимог ініціюючого кредитора ґрунтується на припущеннях про можливість задоволення кредиторських вимог за рахунок нерухомого майна боржника, які не підтверджуються матеріалами справи. Окрім того, як було вказано вище, правомірність вимог ініціюючого кредитора підтверджено судовими актами апеляційної та касаційної інстанцій у даній справі.

Тобто висновок місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі колегія суддів вважає передчасним та таким, що зроблений при неврахуванні вищенаведених приписів ч.1 ст.35 ГПК України, неправильному застосуванні п. 1-1 ст.80 ГПК України - що призвело до прийняття неправильного рішення.

Посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що кредитором не представлені суду докази, яких вимагають ч.ч.1, 8 ст.7 Закону про банкрутство (без зазначення, які саме докази не були представлені), колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується виконання ініціюючим кредитором усіх необхідних вимог закону при поданні заяви про визнання боржника банкрутом. Однак місцевим господарським судом було залишено поза увагою надані ФОП ОСОБА_2 документи. Так, ухвалою від 04.01.13 про порушення провадження у справі суд зобов'язав кредитора надати докази сплати судового збору, докази безспірності грошових вимог тощо - тоді як зазначені докази було додано ФОП ОСОБА_2 до заяви про порушення справи про банкрутство (т.1, а.с. 5 - 18).

Колегія суддів також зазначає, що, як вбачається з ухвали від 10.03.15 про припинення провадження у справі (т.3, а.с.151) та протоколу відповідного судового засідання (т.3, а.с.150) провадження у справі було припинено судом 10.03.15 об 11 год. 55 хв.

Відповідно до змісту ст.80 ГПК України та правової позиції, викладеної у п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Отже, винесення ухвали про припинення провадження у справі унеможливлює подальше прийняття в даній справі будь-яких інших процесуальних документів, оскільки з моменту припинення провадження розгляд справи закінчено.

Проте як вбачається з ухвали суду від 10.03.15 (т.3, а.с.153) та протоколу судового засідання (т.3, а.с.148), після перерви, оголошеної в судовому засіданні об 11 год. 29 хв., о 16:00 годині судове засідання було продовжено, судом розпочато розгляд заяви кредитора, ПАТ "УкрСиббанк", про визнання недійсними публічних торгів з продажу нежилого приміщення № 30 загальною площею 96,10 кв.м, розташованого по вул. Саксаганського,25 в м.Києві та відкладено розгляд даної заяви на 01.04.15. Тобто місцевим господарським судом, в порушення приписів ст.80 ГПК України, були здійснені процесуальні дії у справі, провадження в якій на час вчинення вищевказаних дій уже було припинено.

Зазначене додатково свідчить про недотримання місцевим господарським судом вимог процесуального права при здійсненні провадження у даній справі.

Таким чином, враховуючи, що аргументи ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 щодо неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та неправильного застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу має бути задоволено, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справу має бути передано на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1 та 4 частини 1, частиною 2 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.03.15 про припинення провадження у справі №5009/4987/12 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Повний текст постанови складено 08.05.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Крестьянінов О.О.