Постанова № 44067165, 05.05.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року справа № 823/787/15

м. Черкаси

10 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнку О.І.,

за участю представника позивача Василенко І.І. - за довіреністю, представника відповідача Руденка І.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Палета Плюс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Палета Плюс» (далі - позивач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) № 0000111502 від 13.01.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, з огляду на те, що висновки викладені в акті камеральної перевірки є незаконні, не підтверджуються фактичними обставинами та зроблені на підставі припущень, факт господарських відносин та виконання договірних зобов'язань в повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а тому воно підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Палета Плюс» зареєстроване як юридична особа 01.03.2013, ідентифікаційний код 38646063.

Працівниками відповідача на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Палета Плюс» за жовтень 2014 року (податкова декларація з податку на додану вартість №9067001301 від 18.11.2014), про що складено акт від 19.12.2014 № 6038/23-01-15-02/38646063.

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Палета Плюс» п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого платником занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду заявлену в податковій декларації за жовтень 2014 року, на суму 11318 грн. 24 коп. та внаслідок чого збільшується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету в розмірі 11318 грн. 24 коп.

Зазначений висновок відповідачем зроблено тому, що позивачем при поданні декларації з ПДВ за жовтень 2014 року до заяви із скаргою на постачальника не надано до ДПІ у м. Черкасах супровідний лист та копії первинних документів до додатку 8.

На підставі акту перевірки відповідачем 13.01.2015 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000111502, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 14147 грн., із яких 11318,24 грн. основний платіж, а 2829,56 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим державною податковою інспекцією у м. Черкасах податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Головне управління ДФС у Черкаській області рішенням №5866/23-00-10-0210 від 25.03.2015 залишило податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 0000111502 без змін, а скаргу ТОВ «Палета Плюс» без задоволення.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, порушив вимоги чинного законодавства України, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом свої справ, свобод та інтересів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що між ТОВ «Палета Плюс» (покупець) та ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» (постачальник) укладено договір поставки № 144/ГК від 03.09.2014 згідно з яким Постачальник зобов'язується виготовити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити гофрокартонну продукцію в узгоджених сторонами кількості та асортименті, на умовах передбачених цим договором. Пунктом 2.2 даного договору визначено, що асортимент і ціни на кожну одиницю Товару вказані в видаткових накладних (товарно-транспортних накладних, рахунках), які оформляються на кожну поставку товару.

Виконання зазначених договорів підтверджується видатковою накладною № 208 від 13.10.2014, податковою накладною від 13.10.2014 № 260 на суму 67909 грн. 42 коп., у т.ч. 11318 грн. 24коп. ПДВ, товарно-транспортною накладною від 13.10.2014 № 00004026, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Факт розрахунку позивачем за отримання товарів від ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» підтверджується платіжними дорученнями № 955, № 958 від 25.11.2014, №965 від 27.11.2014.

Позивачем надано до суду бухгалтерські документи по отриманню, оприбуткуванню, використанню отриманого товару у виробництво продукції товариства, зокрема, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 з 01.09.2014 по 31.12.2014, картку по рахунку 631.

Отже, умови укладеного між позивачем та ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» договору виконані, про що свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи.

Судом встановлено, що ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» 24.10.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну № 260 від 13.10.2014, сума ПДВ 11486,94 грн.

Позивачем 18.11.2014 подано до ДПІ у м. Черкасах податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом із заявою про нереєстрування ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 260 від 13.10.2014 обсяг поставки без ПДВ 56591,18 грн., сума ПДВ 11318,24 грн.

Суд звернув увагу на те, що позивач не надав відповідачу разом із заявою розрахункові документи, оскільки оплата отриманого товару проведена ним після подання податкової декларації з ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» фактично зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 260 від 13.10.2014, проте помилково зазначено суму ПДВ 11486,94 грн., а не 11318,24 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у ТОВ «Палета Плюс» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій накладній № 260 від 13.10.2014, в зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, 158 - 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 13.01.2015 №0000111502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Палета Плюс» (ідентифікаційний код 38646063) судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 07 травня 2015 року.