Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
29 квітня 2015 р. Справа № 820/17985/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В,
за участю представника позивача Супрун С.С.,
за участю представника відповідача Євкова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0003882201 (форма «Р») про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 65115,00грн (основний платіж - 52092,00грн, штрафні (фінансові) санкції 13023,00грн) від 25.09.2014; скасувати податкове повідомлення - рішення №0002812201 (форма «П») про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708грн від 26 червня 2014р..
В обґрунтування позовних вимог вказує, що контролюючим органом було проведено перевірку ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент", за результатами якої складено Акт № 1818/20-31-22-01-07/34388675 від 13.06.2014 року. На підставі даного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003882201 від 25.09.2014 року та податкове повідомлення рішення № 0002812201 від 26.06.2014 року. Позивач зазначає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із контрагентами та мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними, а тому позов не підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" зареєстровано як юридична особа 02.06.2006 року № 14801020000026558 за адресою: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56. Відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 02.06.2006 року № 1663, код ЄДРПОУ 34388675.
З матеріалів справи вбачається, з 30.05.2014 року по 05.06.2014 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.05.2014 року.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1818/20-31/22-01-07/34388675 від 13.06.2014 року, у висновках якого зазначені наступні порушення, а саме:
- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 107708, в т.ч. в березні 2013 році в сумі 27708,00 грн., в квітні 2013 року в сумі 25833,00 грн., в травні 2013 року в сумі 30000,00 грн., в червні 2013 року в сумі 24167,00 грн.;
- п. 198.1 п.198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 52092,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на 5843,00 грн., липень 2012 року на 5603,00 грн., серпень 2012 року на 3896,00 грн., вересень 2012 року на 5625,00 грн., жовтень 2012 року на 5416,00 грн., березень 2013 року на 5542,00 грн., квітень 2013 року на 5167,00 грн., травень 2013 року на 6000,00 грн., червень 2013 року на 4833,00 грн., жовтень 2013 року на 4167,00 грн..
За результатами проведеної перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002792201 від 26.06.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 78138,00 грн., з яких основний платіж 52092,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26046,00 грн.; податкове повідомлення рішення № 0002812201 від 26.06.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708,00 грн..
В подальшому, позивачем подано скаргу до ГУ Міндоходів у Харківській області на вищезазначені податкові повідомлення - рішення.
Відповідно до Рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.07.2014 року було продовжено строк розгляду скарги та відповідно до рішення від 09.09.2014 року про результати її розгляду, скаргу позивача було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.06.2014 року № 0002792201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13023,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкове повідомлення - рішення № 0002812201 залишено без змін.
Відповідно до листа ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 14350/10/20-31-2201-13 від 26.09.2014 року, позивачем 07.10.2014 року отримано податкове повідомлення - рішення № 0003882201 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 65115,00 грн., з яких основний платіж 52092,00 грн. штрафні (фінансові)санкції у розмірі 13023,00 грн..
Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Суд зазначає, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" володіє нежитловими приміщеннями третього поверху загальною площею 1126,50 кв.м. та п'ятого поверху загальною площею 1118,60 кв.м. в літ. "А-10" в будинку № 56 по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, що підтверджується договором купівлі продажу нежитлових приміщень від 28.02.2007 року, актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 05.03.2007 року, витягом про реєстрацію право власності від 06.03.2007 року № 13808997 та технічним паспортом на громадський будинок.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" мало фінансово-господарську діяльність з ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Інтако" та ТОВ "Юрполіс-Компані".
Так, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Інтако" було укладено договір підряду № 1-06 від 01.06.2012 року та додаткову угоду від 28.09.2012 року до договору підряду № 1-06 від 01.06.2012 року на ремонтні роботи коридору 3-го поверху БЦ "Центральний", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56.
Реальність вчинення господарських операцій на виконання вимог зазначеного договору підтверджується кошторисною документацією (договірна ціна на виконання ремонтних робіт, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, зведений розрахунок, локальний кошторис, підсумкова відомість, довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт отримання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів) та податковими накладними від 27.06.2012 року № 252, 31.07.2012 року № 283, 31.08.2012 року № 192.
Крім того, у якості оплати за надані послуги щодо здійснення ремонтних робіт та на виконання п. 3.5. Договору № 1-06 від 01.06.2012 року, позивачем було передано простий вексель Серії АА № 2042021 від 28.09.2012 року на суму 33617,75 грн. та простий вексель Серії АА № 2042023 від 28.09.2012 року, про що складено відповідний акт приймання-передачі векселя 28.09.2012 року.
Також, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" та ТОВ "Асток-Инвест" було укладено договір № 0109/13 від 30.09.2013 року на виконання ремонтних робіт кімнат 8, 9 на 3 поверсі БЦ "Центральний", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56.
Реальність вчинення господарських операцій на виконання вимог зазначеного договору підтверджується кошторисною документацією (договірна ціна на виконання ремонтних робіт, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, зведений кошторисний розрахунок, кошторисний розрахунок № п130, локальний кошторис, підсумкова відомість, довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт отримання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів), податковою накладною від 31.10.2013 року № 121.
Статтею 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Слід зазначити, що оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати.
Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Інтако" та ТОВ "Асток-Інвест" і правомірність визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.
Щодо взаємовідносин ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" з ТОВ "Юрполіс-Компані" судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджент" та ТОВ "Юрполіс - Компані" укладено договір про надання юридичних послуг № 1-05 12 від 14.05.2012 року та додаткова угода від 14.05.2013 року до зазначеного договору, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати змовнику визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
На підтвердження виконання умов договору, позивачем надані протоколи про встановлення договірної ціни та акти прийому-передачі виконаних послуг, а саме протокол № 1 та акт від 31.07.2012 року, протокол № 2 та акт від 28.09.2012 року, протокол № 3 та акт від 31.10.2012 року, протокол № 1 та акт від 30.11.2012 року, протокол № 1 та акт від 28.12.2012 року, протокол № 1 та акт від 31.01.2013 року, протокол № 2 та акт від 29.03.2013 року, протокол № 3 та акт від 30.04.2013 року, протокол та акт від 31.05.2013 року, протокол № 5 та акт 18.06.2013 року, протокол № 7 та акт від 31.07.2013 року, протокол № 8 та акт від 30.08.2013 року.
З матеріалів справи вбачається, що операції з придбання послуг від ТОВ "Юрполіс-Компані" були включені ТОВ "Металіст Фасіліті Мененджент" до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2013 рік на суму 107708,00 грн., в тому числі в березні 2013 року в сумі 27708,00 грн., в квітні 2013 року в сумі 25833,00 грн., в травні 2013 року в сумі 30000,00 грн., в червні 2013 року в сумі 24167,00 грн., відповідно до зазначених актів виконаних робіт.
Проаналізувавши зміст вищезазначеного акта прийому-передачі виконаних послуг, суд вважає за потрібне звернути увагу, що він містить лише узагальнену інформацію стосовно наданих юридичних послуг, зміст яких не розкритий, та відповідно до якого не має можливості визначити: фактичну дату отримання послуг та обсяг отриманої юридичної консультації з урахуванням погодинної оплати; посади та прізвища осіб які безпосередньо здійснюють господарську операцію, а саме хто надає консультацію та кого консультують; обсяг та конкретний характер вирішених правових питань, їхній вплив на господарську діяльність підприємства із зазначенням досягнутого економічного ефекту. Також позивачем не надано будь-яких інших доказів безпосереднього впливу придбаних від ТОВ "Юрполіс-Компані" послуг на результати подальшої господарської діяльності, у тому числі щодо підтвердження досягнення позитивного впливу під час представництва виконавцем інтересів ТОВ "Металіст Фасіліті Менеджмент" перед третіми особами під час переговорів, відповідно до завдань замовника, які також позивачем до суду не надано.
Окрім того, зі змісту вищезазначеного акту не вбачається за можливе чітко визначити які саме договори (скарги, претензії, доручення правового характеру) були підготовлені та/або укладені за допомогою ТОВ «Юрполіс-Компані» в результаті отриманих юридичних послуг, та в чому саме полягав контроль зі сторони виконвця за виконанням укладених правочинів.
Додатково суд зауважує, що акт виконаних робіт не містить деталізації інформації про обсяг, характер, строки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства, що, в свою чергу, унеможливлює з'ясування наявності розумних економічних причин або іншої мети ділового характеру, що вказувало б на безпосередній зв'язок з господарською діяльністю.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що договір, укладений з ТОВ «Юрполіс-Компані» було здійснено поза межами звичайної господарської діяльності позивача, а вчинені господарські операції викликають сумнів в їх реальності, доцільності та відповідності дійсному економічному змісту з метою реального одержання прибутку, а позивачем, в свою чергу, також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. Відтак, спірні правочини не можуть бути визнані судом законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.
З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем та ТОВ «Юрполіс-Компані» не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").
Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про те, що правочини, укладені позивачем та ТОВ «Юрполіс-Компані» у межах звичайної господарської діяльності, спрямовані на досягнення реальної мети і об'єктивно були потрібні позивачу для організації господарської діяльності з метою одержання прибутку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податкового кредиту по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання наданих послуг щодо ТОВ "Юрполіс-Компані", на підставі яких винесене оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є правомірними.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Крім того, що відповідно п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України факт ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки, слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберіганням яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу. При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд констатує, що під час розгляду справи суду не надано первинних документів, з аналізу яких можна дійти висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо взаємовідносин з ТОВ "Юрполіс-Компані".
За таких обставин, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення № 0002812201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 107708,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0003882201 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 40729,00, з яких основний платіж у сумі 32583,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8146 грн.. щодо контрагента ТОВ "Юрполіс-Компані" є обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень та спосіб передбачений діючим законодавством.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0003882201 від 25.09.2014 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість підлягає частковому скасуванню на загальну суму 24386,00 грн. з яких основний платіж у розмірі 19509,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4877,00 грн..
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України. -
Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 183-3, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0003882201 від 25.09.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24386,00 грн., з якої основний платіж 19509,00 грн. та штрафна (фінансові) санкції у розмірі 4877,00 грн..
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року.
Суддя Мельников Р.В.
Судове рішення № 44067014, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 29.04.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/17985/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: