Постанова № 44066334, 01.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 р. Справа № 805/455/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про визнання протиправною, незаконною та скасування вимоги № 5697 від 11 листопада 2014 року начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Матвійчука Д.В., -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області (далі - ВДВС Першотравневого РУЮ, відповідач) про визнання протиправною, незаконною та скасування вимоги № 5697 від 11 листопада 2014 року в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Матвійчука Д.В. (з урахуванням уточнень) (а.с. 3-5, 17-19).

В обґрунтування вказаного позову зазначено, що оскаржувана вимога винесена відповідачем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року.

Зокрема, статтею 5 вказаного Закону визначена обов'язковість вимог державного виконавця, а саме: частиною 1 визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України; за змістом частини 2 зазначеної статті державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк лише інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень; ч. 3 передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Так позивач зазначив, що йому невідомо, з яких підстав в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Матвійчук Д.В. дійшов висновку про обов'язок стягувача забезпечувати виїзд до боржників з метою перевірки їх майнового стану.

Крім того, позивачем зазначено, що в порушення положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» оскаржувана вимога не містить певних необхідних реквізитів, що зазначені в пп. 1.8.1 п.1.8 вищезазначеного Наказу, а саме: не містить дати відкриття та номеру виконавчого провадження; реквізитів виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби).

Представник позивача до суду з'явився, до канцелярії суду надав заяву про розгляд справи в письмову провадженні у зв'язку із неявкою представника відповідача (а. с. 50).

Представник відповідача в судові засідання, призначені на 10 березня 2015 року, 19 березня 2015 року, 1 квітня 2015 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи Відділ Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області повідомлявся судом належним чином. 10 березня 2015 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення, вмотивовані наступним.

На виконанні у відповідача знаходиться декілька виконавчих документів, за якими позивач є стягувачем. У зв'язку з цим відносно нього винесено загальну вимогу за всіма виконавчими документами, що не є підставою скасування цієї вимоги, як і не є підставою скасування вимоги не зазначення у ній номеру та дати відкриття виконавчого провадження.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1.8 Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Також у запереченнях зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даними позовними вимогами, а тому адміністративний позов має бути залишений без розгляду (а.с. 27-28).

Ухвалою суду від 1 квітня 2015 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом (а.с. 59-60).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як зазначено у позовній заяві позивача (а.с. 3-5, 17-19) та запереченнях відповідача (27-28) на виконанні у Відділі Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області знаходяться виконавчі провадження з виконання виконавчих документів про стягнення коштів, де стягувачем виступає Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи приписи зазначеної статті суд вважає доведеним факт наявності в провадженні Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області виконавчих проваджень з виконання виконавчих документів про стягнення коштів, де стягувачем є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

11 листопада 2014 року відповідачем прийнято спірну вимогу № 5698 відносно ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», якою останнього зобов'язано починаючи з 19 листопада 2014 року та кожну середу та п'ятницю забезпечувати виїзд до боржників з метою перевірки їх майнового стану за місцем мешкання та подальшого вилучення і передачі арештованого майна на зберігання стягувачу. Також, зазначеною вимогою позивача попереджено про наступне повернення виконавчих документів на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у разі перешкоджання проведенню виконавчих дій, а саме - у разі не виконання цієї вимоги (а.с. 8). Зазначена вимога отримана позивачем 15 грудня 2014 року, про що свідчить відповідний вхідний штамп.

Не погоджуючись із вимогою органу виконавчої служби № 5697 від 11 листопада 2014 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд керується наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі з боку органів державної влади.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606-XIV) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року (далі - Інструкція № 512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Пунктом 1.5 Інструкції № 512/5 передбачено, що час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту п. 1.8 Інструкції № 512/5 вбачається, що вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом.

Статтею 5 Закону № 606-XIV та пунктами 1.7, 1.8 Інструкції № 512/5 визначена обов'язковість вимог державного виконавця. Так, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 5, 7 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV визначені права державного виконавця на здійснення певних дій у процесі здійснення виконавчого провадження а саме: право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Як вбачається зі змісту спірної вимоги, остання містить зобов'язання позивача забезпечувати виїзд державного виконавця до боржників з метою перевірки їх майнового стану за місцем мешкання та подальшого вилучення і передачі арештованого майна на зберігання стягувану (а.с. 8).

Суд вважає за необхідне зазначити з цього приводу наступне.

З аналізу п. 7 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV вбачається, що вказана норма містить умову її виконання, а саме - згоду стягувача як власника на використання його транспортних засобів та приміщень.

Кожна особа використовує свої права на власний розсуд, тому позивач має право давати чи не давати згоду на надання державним виконавцям у використання транспортні засоби та забезпечення виїзду до боржників, а також зберігання майна у своїх приміщеннях у разі його вилучення.

18 грудня 2014 року після отримання спірної вимоги позивачем направлено відповідачу лист, в якому за для узгодження виду транспортного засобу, необхідного для участі у виконавчих діях, а також для розрахунку витрат пального для його заправки; запропоновано органу виконавчої служби надати позивачу інформацію щодо номерів виконавчих проваджень; адрес, де будуть виконуватись виконавчі дії; переліку майна боржників, яке необхідно перевезти (а.с. 54).

Вказаний лист отримано відповідачем 22 грудня 2014 року, про що свідчить відмітки про отримання вхідної кореспонденції, відображена на штампі установи відповідача.

Суду не надані докази на підтвердження направлення позивачу будь-якої відповіді на вказаний лист.

Таким чином, відповідачем всупереч вимогам п. 7 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV не були здійснені дії, направлені на узгодження з позивачем умов та порядку використання транспортних засобів товариства за для виконання виконавчих проваджень, де позивач є стягувачем.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач, зокрема, перешкоджає провадженню виконавчих дій.

Проте, ненадання позивачем державному виконавцю транспортних засобі для виконання виконавчих проваджень за відсутності узгодження цього питання між державним виконавцем та позивачем (стягувачем) як власником транспортних засобів, не можна вважати діями, що перешкоджають провадженню виконавчих дій.

Таким чином, невиконання даної вимоги не може бути підставою повернення виконавчих документів стягувачу, а, отже, зазначене попередження, що міститься у спірній вимозі, є безпідставним та незаконним.

Також суд зазначає, що згідно з пп.пп. 1.8.1, 1.8.2 Інструкції № 512/5 у вимозі має бути зазначено:

а) найменування органу ДВС;

б) дата відкриття та номер виконавчого провадження;

в) реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби);

г) прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця;

ґ) перелік дій, які необхідно вчинити;

д) строк виконання вимоги;

е) наслідки невиконання вимоги.

Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

Всупереч приписам п.п. «б», «в» пп. 1.8.1 Інструкції № 512/5 у спірній вимозі відсутні необхідні реквізити, а саме, не вказані: дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби).

Статтею 6 Закону № 606-XIV закріплені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Так, на підставі ч. 1 цієї статті державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону № 606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства прийнятої в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Матвійчуком Д.В. вимоги № 5697 від 11 листопада 2014 року та вважає її такою, що порушує права ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», та, відповідно, є незаконною. Отже, вказана вимога підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про визнання протиправною, незаконною та скасування вимоги №5697 від 11 листопада 2014 року в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Матвійчука Д.В. - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати вимогу № 5697 від 11 листопада 2014 року в.о. начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Матвійчука Д.В.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.