Постанова № 44066102, 06.05.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 803/785/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Новак Л.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Куприянчик С.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Луцька про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури міста Луцька про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не розгляді по суті звернення ОСОБА_1 від 1 квітня 2015 року в частині: проведення перевірки на предмет правомірності описаних в заяві дій ОСОБА_4 та, у випадку виявлення ознак правопорушень, - притягнення її до відповідальності; створення комісії для перевірки адекватності поведінки ОСОБА_4, яка виражається в написанні численних заяв та звернень до органів державної влади та вжиття заходів реагування; вжиття дієвих заходів, які б унеможливили в подальшому зловживанням зі сторони ОСОБА_4 правом на звернення на шкоду конституційним правам ОСОБА_1; зобов'язання повторно розглянути заяву від 1 квітня 2015 року по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, які регулюють відносини по розгляду звернень громадян, а саме, заява позивача від 1 квітня 2015 року належно не розглянута та відповідь з питань, порушених у заяві не надана, що є протиправною бездіяльністю відповідача.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 29 квітня 2015 року позовні вимоги не визнав, зазначив, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 прокуратурою міста Луцька підготовлено та скеровано заявнику ґрунтовну відповідь з роз'ясненням функцій і повноважень органів прокуратури відповідно до вимог чинного законодавства. Посилається на правомірність дій і рішень відповідача. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури міста Луцька із заявою, у якій просив: провести перевірку на предмет правомірності описаних в заяві дій ОСОБА_4 та, у випадку виявлення ознак правопорушень, - притягнути її до відповідальності; створити комісію для перевірки адекватності поведінки ОСОБА_4, яка виражається в написанні численних заяв та звернень до органів державної влади та вжити заходів реагування; вжити дієві заходи, які б унеможливили в подальшому зловживанням зі сторони ОСОБА_4 правом на звернення на шкоду конституційним правам ОСОБА_1

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 10 квітня 2015 року за вих. №113-107-11 відповідач повідомив про результати розгляду звернення ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_4, зазначивши при цьому, що зі змісту звернення ОСОБА_1 підстав для представництва його інтересів в суді не встановлено, а також роз'яснивши, що позивач має право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства щодо захисту порушених немайнових прав, що виникають із цивільних відносин.

Разом з тим, суд вважає, що заява позивача від 1 квітня 2015 року належним чином не була розглянута відповідачем, оскільки не на всі порушені у ній питання були надані вичерпні відповіді та не вжито відповідних заходів для їх вирішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем розглянуто звернення ОСОБА_1 від 1 квітня 2015 року без дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставні та підлягають до повного задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про прокуратуру», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури міста Луцька щодо не розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 1 квітня 2015 року.

Зобов'язати Прокуратуру міста Луцька повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 квітня 2015 року по суті.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Постанова в повному обсязі складена 8 травня 2015 року.