Ухвала суду № 44064102, 05.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4419/15

Головуючий у першій інстанції Виноградова Н. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 5

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Сєвєрової Є.С., Процик М.В.,

при секретарі судового засідання Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року про задоволення подання начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Шуляченка М.Б. про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про виділення частки із спільного майна, -

ВСТАНОВИЛА:

22.01.2015 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернувся Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з поданням про встановлення або зміну способу та порядку виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 10.03.2010 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відділення частки із спільного майна (а.с.30). В обґрунтування заявник посилався на те, що на примусовому виконанні Другого Приморського ВДВС ОМУЮ перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 10.03.2010 року, про зобов'язання ОСОБА_8 частково компенсувати позивачам різницю вартості, а саме: 52 000 грн., що у еквіваленті 6 500 дол. США, за поточним курсом Національного банку України 1 долар США - 8,00 грн.. Відповідачка зобов'язується сплатити позивачам в особі ОСОБА_4 вищевказану суму у продовж 5-ти років рівними частинами з щомісячним поверненням заборгованості починаючи від дня вступу в законну силу мирової угоди. В зв'язку з тим, що боржник у самостійному порядку не виконує вимоги виконавчого документу, стягувач просить на підставі ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" звернутися до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання, шляхом стягнення з ОСОБА_8 грошової суми.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року було задоволено подання начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Шуляченка М.Б. про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду. Змінено спосіб виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 10.03.2010 року у справі №2-2140/10 шляхом стягнення з ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1) грошової суми у розмірі 52000 грн. (а.с.38-39).

01 квітня 2015 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року. В обґрунтування апелянт посилається на те, що ухвала про визнання мирової угоди примусовому виконанню не підлягає, таким чином ухвала про зміну порядку і способу виконання мирової угоди суперечить вимогам ст.22 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того апелянт посилається на те, що судом було порушено вимоги ст.11-1 ЦПК України, оскільки справу було розподілено поза автоматизованої системи документообігу суду (а.с.41-43).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.04.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги (а.с.49-50).

10.04.2015 року ОСОБА_2 усунула недоліки апеляційної скарги та сплатила судовий збір у розмірі 121, 80 грн. (а.с.53-55).

В судове засідання апелянт не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової кореспонденції приєднане до матеріалів справи (а.с.59). На час розгляду справи в апеляційному суді не надали доказів того, що вони не з'явилися до суду з поважних причин. Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Представники Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. На час розгляду справи в апеляційному суді не надали доказів того, що вони не з'явилися до суду з поважних причин. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, думку учасників провадження які з'явились, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Задовольняючи подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зміну порядку і способу виконання мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що подання є обгрунтованим, оскільки відповідачка порушує умови мирової угоди, періодичні платежі не сплачувала та навіть не розпочала їх сплачувати.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, проте здійснюючи судовий захист прав сторони позивача вважає за необхідним вказати на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі її розгляду сторонами було укладено мирову угоду за умовою якої:

"…1. Вартість квартири, яка є предметом позову, яка відповідачці належить на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло від 11 лютого 1998 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на поточну дату, позивачами та відповідачкою оцінюється в розмірі 400 000 грн., що у еквіваленті 50 000 дол. США за поточним курсом Національного банку України 1 долар США - 8,00 грн.

2. Позивачі придбали для відповідачки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ціною 212 000 грн., що складає 26 500 дол. США, що у еквіваленті за поточним курсом Національного банку України 1 долар США - 8,00 грн.

3. Відповідачка визнає, що вартість її частки (1/5 частина) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом позову складає 80 000 грн., що у еквіваленті 10 000 дол. США, за поточним курсом Національного банку України 1 долар США - 8,00 грн.

4. Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що ОСОБА_4 зі сторони позивачів передає у право власності ОСОБА_8 та визнає за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (Дзержинського) у місті Одесі, яка належить йому на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2010 року, зареєстрованого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 03 березня 2010 року, реєстраційний номер 29689862.

5. Відповідачка згодна отримати у свою приватну власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та відмовитись від своєї частки власності у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право приватної власності на житло від 11 лютого 1998 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів, на користь позивачів.

6. Зважаючи на те, що вартість придбаної для відповідачки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у 2,6 рази перебільшує вартість її частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, від якої відповідачка відмовляється на користь позивачів, відповідачка зобов'язується частково компенсувати позивачам різницю вартості, а саме: 52 000 грн., що у еквіваленті 6 500 дол. США, за поточним курсом Національного банку України 1 долар США - 8,00 грн. Відповідачка зобов'язується сплатити позивачам в особі ОСОБА_4 вищевказану суму у продовж 5-ти років рівними частинами з щомісячним поверненням заборгованості починаючи від дня вступу в законну силу даної угоди.

7. Відповідачка у продовж місяця (30 календарних днів) з вступу в законну силу даної угоди, зобов'язується знятися з реєстраційного (квартирного) обліку та звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

8. Відповідачка надалі не буде мати до позивачів ніяких майнових та фінансових вимог.

9. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної цивільної справи, позивачі та відповідачка розподіляють між собою порівну.

10. Сторони згодні на закриття судом провадження по справі постановленням відповідної ухвали в порядку ч.3 ст.206 ЦПК України у зв'язку з укладенням мирової угоди.

11. Теперішня мирова угода укладена та підписана позивачами та відповідачкою у 6 примірниках при чіткому розумінні її умов….".

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.03.2010 року було визнано та затверджено мирову угоду.

Відповідно до ст. 208 ЦПК України, судові рішення викладаються у формі ухвал та рішень.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як зазначив Європейський суд в п. 51 рішення по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) від 15 жовтня 2009 р. (остаточне 15/01/2010) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Ухвала про визнання мирової угоди є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про визнання мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо.

У випадках невиконання зобов'язань стороною умов мирової угоди, визнаної судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою визнано цю угоду. При цьому чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання. Так, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст. 2 цього Закону). Відповідно до ст. 3 цього Закону, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом. Виконавчими документами є такі документи, що відповідають вимогам, зазначеним у ст. 19 цього Закону. Згідно зі ст. 24 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічні положення містяться і в ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи із змісту вказаних норм, судом вирішується питання, зокрема, щодо зміни способу виконання рішення тільки під час його виконання, у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та лише за наявності визначених законом обставин.

Прийнявши процесуальне рішення про зміну способу виконання ухвали суду про визнання мирової угоди суд першої інстанції виходив з того, що необхідно здійснити зміну порядку виконання рішення з добровільного на примусове, а також стягнути примусово всі грошові кошти, які сторона відповідача зобов`язалась виплатити стороні позивача. Між тим, суд першої інстанції не врахував, що фактично ним встановлено порядок виконання цієї ухвали, а не зміна способу виконання мирової угоди, оскільки відмова від добровільного виконання мирової угоди передбачає її примусове виконання. Оскільки протягом строку встановленого в самій мировій угоді відповідачка не виплатила частинами грошові кошти, то вони могли бути стягнуті як частками, так і повністю в примусовому порядку. Іншого способу забезпечення виконання мирової угоди такого роду законом не передбачено. В зв'язку з наведеним колегія суддів визначає відповідний довід апеляційної скарги таким, що знайшов часткове підтвердження.

Разом з тим, посилання апелянта на неправосудний склад суду через невиконання вимог ст. 11-1 ЦПК України спростовується Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене Рішенням Ради суддів N 30 від 26.11.2010, зокрема встановленим ним та рішенням зборів суддів Суворовського районного суду випадкам, коли не здійснюється автоматичний розподіл, а матеріал передається судді, який розглянув справу, а тому цей довід апеляційної скарги відхиляється.

З врахуванням викладеного і на підставі ст. 312 ЦПК України колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює прийняте судом першої інстанції процесуальне рішення лише в частині особливостей виконання ухвали суду, зокрема зміну на спосіб, залишаючи в іншій частині його без змін. Таке рішення колегії суддів буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, оскільки тривале невиконання прийнятих на себе зобов'язань відповідачкою та неможливість примусового виконання досягнутої домовленості невілює значення судового затвердження мирової угоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 - змінити, встановивши порядок виконання ухвали Суворовського районного суд м. Одеси про визнання мирової угоди від 10.03.2010 року у справі №2-2140/10, замість зміни порядку виконання, в іншій частині ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

Є.С. Сєвєрова

М.В. Процик