Рішення № 44062307, 08.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27582/14-ц Провадження № 22-ц/772/1568/2015Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 55 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік - Плюс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Керамік - Плюс» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 12 квітня 2013 року він перебував у трудових відносинах із приватним підприємством «Компанія «Володимирський масив». 08 січня 2014 року він був звільнений з роботи у зв'язку з переведенням на роботу у ТОВ «Керамік - Плюс». 25 червня 2014 року він був звільнений з роботи за згодою сторін.

Посилаючись на те, що за період роботи з січня по червень 2014 року відповідач не виплатив йому заробітну плату, ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Керамік - Плюс» на його користь заробітну плату в сумі 7 694, 48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Керамік - Плюс» на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 7 694, 48 грн. (без утримання прибуткового податку та обов'язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12 554, 30 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду в частині присудження ОСОБА_2 виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Керамік - Плюс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача Далєвський А.М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за період з січня по червень 2014 року, а тому на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню з відповідача заробітна плата (без утримання прибуткового податку та обов'язкових платежів), середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку відповідно до вимог закону, а також моральна шкода відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Частиною 3 статті 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Установлено, що з 12 квітня 2013 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із приватним підприємством «Компанія «Володимирський масив». 08 січня 2014 року позивач був звільнений з роботи у зв'язку з переведенням на роботу у ТОВ «Керамік - Плюс» (а.с.5-8).

25 червня 2014 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи за згодою сторін (а.с.5, зворот).

При звільненні позивачу не виплачена заробітна плата за період роботи з січня по червень 2014 року.

Ця обставина сторонами не заперечується та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір заборгованості по заробітній платі ТОВ «Керамік - Плюс» перед позивачем складає 7 694, 48 грн. Ці обставини підтвердженні даними індивідуальної відомості про застраховану особу та довідкою Вінницької ОДПІ (а.с.44,45).

Представником відповідача ці обставини не спростовані жодними достовірними та допустимим доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 вищевказаної постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці роботи становить 62, 15 грн.

Кількість робочих днів за період з 26 червня 2014 року по 09 квітня 2015 року складає 202 дні, а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 12 554, 30 грн. (202 дні х 62, 15 грн.).

Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У день звільнення трудова книжка позивачу видана не була.

Ця обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при звільненні працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а відтак, на підставі статей 116, 117 КЗпП України вірно стягнув на користь працівника заробітну плату, середній заробіток за весь період затримки розрахунку. При цьому роботодавець не довів відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції не врахував, що середній заробіток повинен стягуватися з утриманням відповідачем при виплаті означеної суми, передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що через порушення трудових прав, ОСОБА_2 без законних підстав був позбавлений можливості отримувати належну йому винагороду за працю, унаслідок чого він та його сім'я були поставлені у скрутне матеріальне становище. Все це призвело до моральних страждань, які дають підстави для стягнення моральної шкоди в межах розумних розмірів та заподіяної шкоди.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, суд першої інстанції невірно застосував до правовідносин про відшкодування моральної шкоди положення статей 23, 1167 ЦК України, оскільки відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди регламентуються положеннями ст. 237-1 КЗпП України.

За таких обставин, з мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання на статті 23, 1167 ЦК України, як такі, що не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, як і не приймає до уваги довідку відповідача про заборгованість по заробітній платі, яка була долучена до апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що за клопотанням позивача, проти якого не заперечував представник відповідача, 30 січня 2015 року судом першої інстанції була постановлена ухвала про забезпечення доказів, зокрема витребувано у ТОВ «Керамік - Плюс» відомості по виплаті заробітної плати та інші документи які необхідні для вирішення цього спору (а.с.23, 24).

Однак на неодноразові вимоги суду (а.с.30), відповідач зазначених документів не надав, у зв'язку з чим 17 березня 2015 року судом була постановлена ухвала про витребування доказів про нарахування заробітної плати позивачу від Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці та Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області (а.с.34, 35).

Таким чином, судом першої інстанції виконані вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ч. 2 ст. 303 ЦПК України).

Долучена відповідачем до апеляційної скарги довідка про заборгованість по заробітній платі не була предметом дослідження судом першої інстанції, у її дослідженні не було відмовлено, неподання цієї довідки не було зумовлено поважними причинами, а відтак колегія суддів до уваги її не приймає.

Оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції були допущенні порушення норм матеріального права, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року після слів: «належних звільненому працівнику в розмірі 12 554 гривні 30 копійок» такими словами: «з утриманням при виплаті означеної суми, передбачених законом податків та обов'язкових платежів».

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на норми статей 23, 1167 ЦК України.

У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: