Ухвала суду № 44062306, 29.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/1717/13-ц Провадження № 22-ц/772/1111/2015Головуючий в суді першої інстанції Сєчко В. Л.Категорія 5Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Топольської В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: виконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області, реєстраційна служба Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання недійсним свідоцтва на право власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру ,

встановила:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 30 червня 1988 року вона та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Вони перебували на квартирному обліку та 02 грудня 1993 року відповідно до ордера на квартиру, виданого на сім'ю у складі трьох осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали квартиру АДРЕСА_1, яку під час шлюбу приватизував ОСОБА_3 без її згоди. Вважала, що порушено її право власності на 1\2 частини квартири.

02 грудня 1993 року вона, відповідач та їх син вселилися у вказану квартиру.

Оскільки ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі 18 років і забрав усі правовстановлюючі документи на квартиру, просила: поновити строк позовної давності; встановити факт її безперервного проживання у квартирі АДРЕСА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру та рішення виконкому Козятинської міської ради Вінницької області від 21 жовтня 1997 року «Про приватизацію житлового фонду» у частині видачі свідоцтва на право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності відповідача.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.07.2014 р. поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення з позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру. Позовні вимоги задоволені частково: встановлено, що ОСОБА_2 з грудня 1993 р. по 17.10.2013 р. безперервно проживала в квартирі АДРЕСА_3; визнано недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру видане на ім'я ОСОБА_3 видане виконкомом Козятинської міської ради 21.10.1997 р.; скасовано державну реєстрацію права власності на цю квартиру на ім'я ОСОБА_3 У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Козятинської міської ради - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 344,12 грн. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, третя особа ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, прийнятого внаслідок неповного з'ясування судом всіх обставин справи в їх сукупності та які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просило оскаржуване рішення в частині поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності для звернення з позовом до суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, встановлення, що ОСОБА_2 з грудня 1993 р. по 17.10.2013 р. безперервно проживала в квартирі АДРЕСА_3; визнання недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру видане на ім'я ОСОБА_3 виконкомом Козятинської міської ради 21.10.1997 р.; скасування державної реєстрації права власності на цю квартиру на ім'я ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ФОП ОСОБА_3 в забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором №29/К-06 на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 03.05.2006 року було укладено іпотечний договір №29/zkiп-06, предметом іпотеки по якому є 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 91-94).

Відповідно до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року, копія виписки з якого була надана представником апелянта в суді апеляційної інстанції, ПАТ «Дельта Банк» у власність перейшли право вимоги за зобов'язанням ТОВ «Укрпромбанк».

На підставі судового наказу №14/1/2012/5003 виданого 20.04.2012 року Господарським судом вінницької області 14.05.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №32661213 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в сумі 2446135,21 грн. та накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 адреса: АДРЕСА_3, у межах суми звернення стягнення (т.1 а.с. 95).

Зазначене свідчить про те, що спірні правовідносини зачіпають права ПАТ «Дельта Банк», так як вони виникли з приводу квартири, переданої ОСОБА_3 в іпотеку, на яку може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, а тому банк має право апеляційного оскарження рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.07.2014 р.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.07.2014 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Козятинської міської ради сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правові норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 червня 1988 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Згідно з витягом із рішення Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області від 25 листопада 1993 року № 198 «Про надання житлової площі в новозбудованому житловому будинку МЖК «Інтернаціоналіст» по АДРЕСА_3» вирішено виписати ОСОБА_3 ордер на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_3, житловою площею 39,24 кв. м, на сім'ю із трьох осіб (він, дружина, син) зі зняттям з квартирного обліку (а. с. 8, т. 1).

02 грудня 1993 року Виконавчим комітетом Козятинської міської ради народних депутатів міста Козятина видано ОСОБА_3 ордер № 100 серії 36 на квартиру АДРЕСА_3, на сім'ю у складі трьох осіб: ОСОБА_3 - квартиронаймача, ОСОБА_2 - дружину, ОСОБА_4 - сина (а. с. 7, т. 1).

Із інвентаризаційної справи № 7946 на квартиру АДРЕСА_4 вбачається, що 21 жовтня 1997 року Козятинською міською радою Вінницької області видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру на ім'я ОСОБА_3, що зареєстроване у КП «ВООБТІ» 06 квітня 2004 року.

Постановою державного виконавця від 14 травня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32661213 на підставі судового наказу, виданого господарським судом Вінницької області 20 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу у розмірі 2 446 135 грн 21 коп. Вказаною постановою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4, що належить боржнику, та заборонено здійснювати її відчуження (а. с. 95, т. 1).

Згідно з повідомленням Козятинської міської ради Вінницької області від 04 липня 2014 року № 1305/14 у документах архівного відділу міської ради рішення виконкому міської ради від 21 жовтня 1997 року «Про приватизацію житлового фонду», яким надано дозвіл на видачу свідоцтва на право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4, відсутнє (а. с. 154, т. 1).

Відповідно до листа архівного відділу Козятинської міської ради Вінницької області від 09 липня 2014 року № 152 у документах виконкому Козятинської міської ради Вінницької області свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_4, видане на ім'я ОСОБА_3, не значиться (а. с. 156, т. 1).

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що позивачка вселилась до спірної квартири на підставі ордера, виданого, в тому числі й на її ім'я, та в установленому законом порядку проживала в спірній квартирі, рішення органів приватизації про передачу у власність квартири органом приватиації не приймалось.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з результату аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК Української РСР, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК Української РСР права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 30 січня 2013 року у справі №6-125цс12.

Відповідно до ч 3 ст. 8 Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно довідки голови квартального комітету від 28 травня 2013 року №6 ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_3 з 2 грудня по теперішній час (т.1 а.с. 10).

З довідки КП «Відродження» та копії паспорта вбачається , що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 28.10.1997 року (т.1 а.с. 5, 31) .

Зазначене підтверджує факт безперервного проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_5 з грудня 1993 року по 17 жовтня 2013 року.

За таких обставин, з урахуванням того, що ОСОБА_2 вселилась до спірної квартири на підставі ордера, виданого, в тому числі й на її ім'я, проживала у спірній квартирі, рішення про передачу у власність відповідачу квартири органом приватизації не приймалось, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині визнання недійсним свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_5, виданого на ім'я ОСОБА_3, та скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру.

В поданій апеляційній скарзі, ПАТ «Дельта Банк» в обґрунтування своїх вимог, посилався на те, що судом першої інстанції проігноровано факт порушення позивачем строків позовної давності.

Однак, зазначені посилання не заслуговують на увагу з огляду на наступне:

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з урахуванням того, що позивачці стало відомо про порушення її прав лише 07.02.2013 року у судовому засіданні при ознайомленні з матеріалами інвентиризаційної справи, а з відповідною позовною заявою вона звернулась 06.06.2013 року, строки позовної давності нею не пропущені.

Довідка від 21 липня 2009 року про те, що згідно облікових даних по м. Козятин станом на 21.07.2009 року в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_2 право власності не зареєстроване, на які посилається апелянт як на підставу для застосування строків позовної давності, свідчить про відсутність будь-якої зареєстрованої нерухомості за ОСОБА_2, а не про те, що їй було відомо про реєстрацію квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_3

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки, третя особа у розумінні ст.30 ЦПК України не є стороною у даному спорі, то підстав для розгляду заяви ПАТ «Дельта Банк» про застосування строків позовної давності у суду першої інстанції не було.

Поряд з іншим, в поданій апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» посилався на те, шо позивачка на момент приватизації квартири в ній не проживала, що було встановлено рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.03.2013 року у справі №209/2752/12, та у відповідності до ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Однак, зазначене рішення не є преюдиційним, оскільки позов у справі був заявлений ОСОБА_2 підставі ст. 60 СК України, так як позивачка вважала квартиру спільною сумісною власністю подружжя, приватизованою відповідачем незаконно. Тобто у рішення досліджувалися та були встановлені інші обставини.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вірний висновок суду першої інстанції.

Судом вірно застосовано норми матеріального права, не порушено вимог процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не знаходить.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: