Ухвала суду № 44059855, 30.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 336/2172/14

№ провадження 22-ц778/2567/15 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.

суддів Гончар М.С.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ПАТ "ОТП Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначало, що 19 червня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір кредитний договір № CM-SME202/287/2008 від 19.06.2008 року.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 360 000 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника.

Датою остаточного повернення кредиту є 18 червня 2023 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2012 року по справі за позовом АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором затверджено мирову угоду, здійснено конвертацію валюти кредиту з доларів США на гривню України за офіційним курсом НБУ та визначено заборгованість у сумі 3 117 270 грн. 00 коп..

За умовами мирової угоди боржник або поручителі повинні погашати заборгованість рівними частками протягом 120 календарних місяців.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за договором та умов мирової угоди станом на 12.07.2013 року існує заборгованість в сумі 3 039 331 грн. 93 коп..

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки № PM-SME202/287/2008/2 19.06.2008 року нерухомого майна, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 86,05 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PM-SME202/287/2008/2 від 19.06.2008 року, а саме: звернути стягнення на трикімнатну квартиру загальною площею 86,05 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору дарування для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором в сумі 3 039 331 грн. 93 коп., застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності та стягнути судові витрати по справі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PM-SME202/287/2008/2 від 19.06.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ОТП банк" та ОСОБА_4, зареєстрованим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чорненькою О.М. за № 2020, а саме на квартиру АДРЕСА_1, належну ОСОБА_4 на праві власності, шляхом продажу зазначеної квартири на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством "ОТП банк" за кредитним договором № CM-SME202/287/2008 від 19.06.2008 року, загальна сума якої становить 3 039 331 грн. 93 коп., яка складається з заборгованості за кредитом та відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати заочне рішення суду і відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Під час розгляду справи місцевим судом встановлено, що 19 червня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №СM-SME202/287/2008 (а.с.7-21).

19.06.2008 року Банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_3 в сумі 360 000 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, що підтверджується валютним меморіальними ордерами №1 від 19.06.2008 року.

Пізніше 20.05.2009 року та 20.01.2010 року Банком видано позичальнику 3669,02 (три тисячі шістсот шістдесят дев'ять доларів США 02 центів), та 2423,02 (дві тисячі чотириста двадцять три долари 02 центів), що підтверджується валютним меморіальними ордерами №1 від 20,05,2009 року та №2 від 20,01,2010 року.

Датою остаточного повернення Кредиту є 18 червня 2023 року.

В якості забезпечення наданого кредиту 19 червня 2008 року Банком укладено договори поруки: із ОСОБА_4 №SR-SME202/287/2008/1 та із ОСОБА_7 №SR-SME202/287/2008/2, за якими останні, як поручителі зобов'язались відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань.

Відповідно до п.1.2 вказаних договорів поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутися з вимогою про виконання Боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

В зв'язку із невиконанням ОСОБА_3, як позичальником, умов вищезазначеного кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, 07.06.2012 року Банк звернувся до Жовтневого районного суду з позовом про стягнення боргу з боржників.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2012 року по справі № 2/ 0808/1567/2012 за позовом АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMЕ202/287/2008, затверджено мирову угоду, здійснено конвертацію валюти кредиту з доларів США на українську гривню, встановлено загальний розмір кредитної заборгованості, що підлягає погашенню ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_7 в сумі 3 117 280,00 гривень, встановлено графік платежів щомісяця рівними частками на протязі 120 календарних місяців по 25 977,25 грн. з 08.01.2013 року (а.с.27-29).

Згідно із п. 2.2 зазначеної мирової угоди, відповідачі зобов'язані своєчасно погашати суму заборгованості за мировою угодою у строки, визначені в графіку, що є невід'ємною частиною мирової угоди.

Відповідно до п. 8.1 зазначеної мирової угоди, у випадку прострочення виконання зобов'язань за мировою угодою понад 90 (дев'яносто) календарних днів, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № CM-SME202/287/2008 від 19.06.2008 року у повному обсязі.

На підставі п. 8.1 зазначеної мирової угоди банком було здійснено вимогу про дострокове виконання ОСОБА_3 зобов'язань за мировою угодою в повному обсязі.

На її адресу направлено досудову вимогу №200-14-4-6/1247 від 16.07.2013 року про погашення заборгованості за мировою угодою в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення Банком відповідної Вимоги.

На підставі п.8.1 мирової угоди банком було здійснено вимогу про дострокове виконання ОСОБА_4 зобов'язань за мировою угодою в повному обсязі. На його адресу направлено досудову вимогу №200-14-4-6/1248 від 16.07.2013 року про погашення заборгованості за мировою угодою в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення Банком відповідної вимоги.

На підставі п.8.1 зазначеної мирової угоди банком було здійснено вимогу про дострокове виконання ОСОБА_7 зобов'язань за мировою угодою в повному обсязі. На її адресу направлено Досудову вимогу №200-14-4-6/1249 від 16.07.2013 року про погашення заборгованості за мировою угодою в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення Банком відповідної вимоги.

Однак, на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідачами не погашена, сума заборгованості не сплачена. Всього заборгованість відповідачів за мировою угодою (за тілом кредиту) станом на 12.07.2013 року складає 3039331,93 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 33, ст.39 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Отже, банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки - квартири за адресою АДРЕСА_1.

Заява представника ОСОБА_3 про застосування Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає задоволенню.

Так, за змістом Закону України „Про мораторій на стягнення майна Громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі Закон), протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України „Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України „Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Із матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_4 наявне інше нерухоме майно, в тому числі і житлове (а.с. а.с.37). Також є неприйнятними і доводи щодо використання предмету іпотеки як місця постійного проживання позичальника, з огляду на те, що відповідач як власник предмету іпотеки зареєстрований за іншою адресою: квартира АДРЕСА_4.

Отже, відсутні критерії, викладені у статті 1 вищезазначеного Закону.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст.ст. 307,308,315,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: