Рішення № 44056762, 28.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №-22-ц/790/2282/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2011/7056/12ц Федосенко В.В. Категорія - договірні. Доповідач - Міненкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючої судді - Міненкової Н.О.,

суддів - Кругової С.С., Зазулинської Т.П.

за участю секретаря - Красношапка К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2011 року до суду звернувся представник ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з квартири, яка є предметом іпотеки.. Посилався на те, що відповідачка систематично з грудня 2008 року не виконує узятих на себе зобов'язань за кредитним договором , про що вона неодноразово повідомлялась. 22 листопада 2011 року на адресу ОСОБА_3 було направлено повідомлення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Станом на 17.11.2011 року заборгованість за кредитним договором склала - заборгованість за кредитом - 44017,30 шв.франки, що за курсом НБУ склало 382626,06 грн., заборгованість за простроченими процентами - 17363,42 шв. франків, або за курсом 150933,77 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 8149,62, або за курсом НБУ 70841,62 грн. та пеня. Усього 604766,79 грн.

Просив застосувати вимоги частин 1 та 2 статті 39 Закону України « Про іпотеку».

В квітні 2012 року представник позивача заявив клопотання про заміну неналежного відповідача, так як позивачу стало відомо про те, що спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між нею та ОСОБА_4, посвідченого 18.08.2011 року приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О. за реєстровим номером 744. Просили замінити неналежного відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_2

В травні 2014 року уточнили позовні вимоги, подали позовну заяву в новій редакції в якій просили звернути стягнення на предмет іпотеки, яка належить ОСОБА_2 на підставі ст.23 Закону України «Про іпотеку».( а.с. 200 т.1).

ОСОБА_2 проти позову заперечувала , просила в задоволенні позову відмовити. Посилалась на те, що Постановою Господарського суду від 23.12.2010 року були скасовані усі заборони і обмеження щодо розпорядження майном і спірна квартира була реалізована ліквідатором боржника. Крім того, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.13 року було відмовлено Банку в задоволенні позову про визнання незаконними дій ПН ХМНО Ємця І.О. щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості майна запису 3531715, та в Державному реєстрі іпотек запису 3534794 предмета іпотеки, а саме квартири: АДРЕСА_1. У визнанні незаконними дій арбітражного керуючого Оскаленко Д.П. щодо вчинення ним дій по зняттю обмежень та заборон, укладенню договору купівлі - продажу предмета іпотеки зазначеної квартири відмовлено. Дане рішення набрало законної сили і не скасовано.

Відповідачка також посилалась на те, що у період, коли майно реалізувалося ліквідатором, банком були заявлені кредиторські вимоги в процедурі банкрутства боржника, а тому вважає, що в силу статей 23 та ч.4 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» і ст. 28 Закону України «Про заставу» у разі примусового продажу заставного майна застава припиняється. На час придбання майна у ОСОБА_4 приватним нотаріусом було встановлено, що не існує жодних обтяжень чи обмежень на предмет договору.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року позовні вимоги задоволені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 в межах суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту шляхом проведення прилюдних торгів.

Не погодилась з рішенням ОСОБА_2 й у апеляційній скарзі просить рішення скасувати як необґрунтоване і не законне.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пред'являючи позовні вимоги до ОСОБА_2 представник позивача виходив з вимог ст. 23 Закону України « Про іпотеку» і в новій редакції позовної заяви зазначав, що боржником за споживчим кредитним договором №-10212393000 від 28 липня 2006 року була ОСОБА_3, яка перестала виконувати свої обов'язки за договором з грудня 2008 року. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 року позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості були задоволені. Відкрито виконавче провадження, яке на теперішній час не виконано у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_3 майна на яке можна звернути стягнення.

З матеріалів справи також вбачається. що Постановою Господарського суду Харківської області від 23.12.2010 року ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Виключено з Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію нерухомого майна. 25.05.11 спірну квартиру виставлено на торги на яких квартиру було продано гр. ОСОБА_4( копія договору посвідчена ПН ХМНО Ємцем І.О. за реєстровим № 290. 18 серпня 2011 року ОСОБА_4 продала спірну квартиру ОСОБА_2, договір купівлі посвідчено ПН ХМНО Ємцем І.О. за реєстровим №-744.

Під час переходу права власності на спірну квартиру до ОСОБА_2 спірна квартира предметом іпотеки не була.

У подальшому постанова господарського суду Харківської області від 23.12. 2010 року була скасована Харківським апеляційним господарським судом від 06.09. 2011 року. Провадження по справі закрито.

В жовтні 2011 року Банк звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О., ОСОБА_3, арбітражного керуючого Оскаленко Д.П. про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, відновлення порушеного права та відшкодування збитків.

Рішенням Дзержинського районного суду від 22 листопада 2013 року та додатковим рішенням цього суду від 24 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.( а.с. 241 т.1) Зазначені рішення були залишені без змін ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 02 вересня 2014 року( а.с.237т.1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2013 року були задоволенні позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» та визнаний недійсним договір купівлі - продажу, укладений між арбітражним керуючим Оскаленко Д.П. та ОСОБА_4, з тих підстав, що ліквідатором проводилося відчуження спірної квартири без згоди іпотекодержателя ПАТ «Укрсиббанку» та відмовлено в позові ОСОБА_3 про визнання недійсним укладеного на торгах договору.( а.с. 128 т.1). При цьому в рішенні зазначено, що вимоги про застосування реституції Банком не заявлялися, А враховуючи, що квартира перейшла у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу між ОСОБА_4 . та ОСОБА_2, необхідно з'ясовувати питання щодо добросовісності останньої при придбанні цього майна, що може з'ясовуватися при вирішення вимог про витребування майна.( а.с. 130 абз.7).( правова позиція ВСУ у справі 6-58 цс13).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має захистити своє порушене право шляхом звернення з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, так як позичальник ОСОБА_3 та іпотекодавець ОСОБА_2 є особами, відмінними одна від одної. Суд вважав, що до даних правовідносин застосовується норма ч.2 ст. 23 «Закону України «про іпотеку».

Судова колегія вважає, що даний висновок є помилковим, який не ґрунтується на нормі діючого законодавства та судовій практиці, яка склалася з вирішення справ зазначеної категорії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року №410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, відповідно до ст. ст. 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Судовим розглядом було встановлено, що 14 червня 2011 року позивач ПАТ «Укрсиббанк» отримав лист від приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О.( вих..№-77/01-16 від 27.05.2011 року,( в якому повідомлялось про те, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №-3531715 та в Державному реєстрі іпотек запис №-3535794 було виключено. Ці записи стосувалися накладення заборони на відчуження та реєстрацію предмету іпотеки за договором іпотеки від 28.06.2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 Даний запис в реєстрі заборон не поновлювався.

На час переходу права власності на вказану квартиру від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 запис про заборону і обтяження квартири іпотекою ПАТ «УкрСиббанк» було виключено із реєстру. А тому підстави для застосування норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку» до нового власника квартири, який придбав її за відсутності заборони на відчуження та реєстрації предмету іпотеки за іпотеко держателем, відсутні.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року, ухваленої по справі №6-201 цс 14, у порядку ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом ( а. с. 196-201).

За таких обставин у суду не було передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить новому власнику.

Враховуючи, що судом при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки неправильно застосовані норми матеріального права, а у справі не вимагається збирання чи додаткова оцінка доказів, судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303,304.307,312,313,317,319 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 січня 2015 року.

Відмовити ПАТ «УкрСиббанк» в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -