Рішення № 44055276, 06.05.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/850/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С. А.

Доповідач Кіселик С. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2015 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді : Кіселика С.А.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В..

за участі секретаря судового засідання : Кравченко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року та додаткове рішення від 19 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна (1/2 частини квартири АДРЕСА_1) спільною сумісною власністю та її поділ, зазначаючи при цьому, що він та відповідач спільно проживали однією сім'єю з 1999 року без реєстрації шлюбу, а з 13 серпня 2004 року по 16 лютого 2012 року проживали в зареєстрованому шлюбі. Мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2007 року він та відповідач розпочали ремонт квартири АДРЕСА_1. Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Відповідач спадщину прийняла, але юридично її не оформила. Під час ремонту в квартирі були демонтовані та знову встановлені міжкімнатні стіни, замінювались вікна, дверні блоки, радіатори центрального опалення, колонка, електропроводка, водопровідні та каналізаційні труби, була встановлена нова сантехніка, облаштована тепла підлога, яка покрилась ламінатом, плиткою та ковровим покриттям, ремонтувались стіни та стеля. На ремонт було витрачено біля 120000 грн. Після розірвання шлюбу в квартирі залишилась проживати відповідач з донькою. Позивач просить суд визнати ? частину квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та розділити її, визнавши за ним право власності на ? частину зазначеної квартири.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 17 березня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному об'ємі.

Додатковим рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 344.10 грн. судового збору, 2937.6 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи і 2348.5 грн. витрат на правову допомогу.

Не погодившись із рішенням суду та додатковим рішенням відповідач простить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що після смерті матері відкрилась спадщина на ? частину квартири, крім неї право на спадщину має її сестра ОСОБА_5, яка до участі у справі не була залучена, хоч суд вирішив питання про її права та обов'язки. В спірній квартирі був зроблений косметичний ремонт і підстав для застосування ст. 62 СК суд не мав. Додатковим рішенням суд стягнув з неї на користь позивача всю суму судових витрат, хоч повинен був розділити судові витрати між сторонами порівну.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 серпня 2004 року по 16 лютого 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с.9) та рішенням суду про розірвання шлюбу (а.с.15). Мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 2004 р.н. (а.с.13). Квартира АДРЕСА_1 на праві спільної власності в порядку приватизації житла належить ОСОБА_5 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_5 померла (а.с.14). на її частину квартири відкрилась спадщина і об'єктом спору вона не являється, а тому доводи апеляційної скарги в частині не притягнення до участі у справі всіх спадкоємців не повинні братись до уваги. Під час проживання в зареєстрованому шлюбі сторони провели ремонт квартири. В процесі ремонту були демонтовані старі та замінено на нові міжкімнатні стіни, замінено вікна, дверні блоки, радіатори центрального опалення, газова колонка, електропроводка квартири, труби водопостачання та водовідведення, вирівняно поли, покладено ламінат, кахельну плитку та килимове покриття. У зв'язку із проведеними роботами вартість квартири збільшилась. Вартість невід'ємних поліпшень квартири складає 87498 грн при ринковій вартості квартири 198580 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок проведення ремонтних робіт у спірній квартирі під час шлюбу та за спільні кошти сторін у справі, збільшилась істотна вартість ? частини квартири, яка до шлюбу належала на праві власності ОСОБА_2, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду.

Судом встановлено, що з 13 серпня 2004 року по 16 лютого 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з роз'ясненням п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для застосування передбачених нормою ст. 62 СК України правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя незалежно від факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Позивач зазначав, що ремонт проводився на протязі 2007 - 2008 років.

Відповідачем не заперечується та обставина, що у квартирі подружжям, у цей період, проводився косметичний ремонт, однак вартість квартири в результаті такого ремонту, як зазначає відповідач, істотно не збільшилась.

Позивачем не надано доказів які б підтверджували істотність збільшення вартості спірної квартири.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийняв як доказ істотного збільшення вартості спірної квартири висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1223,1224 від 10.01.2014 року, згідно якого дійсна ринкова вартість спірної квартири на момент проведення експертизи (10.01.2014р.) може складати 198590грн., а дійсна ринкова вартість цієї ж квартири до ремонту та перебудови становить 111092грн., ринкова вартість невід'ємних поліпшень квартири може складати 87498 грн. і ремонтні роботи проводилися в проміжку часу між 2004 і 2013 роками.

Допитавши в судовому засіданні судового експерта ОСОБА_7, якою було зроблено експертний висновок, колегія суддів вважає, що висновки цієї експертизи в частині визначення: дійсної ринкової вартості спірної квартири станом на момент проведення експертизи; дійсної ринкової вартості цієї квартири до ремонту станом на момент проведення експертизи, та ринкової вартості невід'ємних поліпшень квартири, не можуть бути прийняті судом як доказ істотного збільшення вартості квартири, оскільки вартість квартири визначена на час проведення експертизи із застосуванням порівняльного підходу і наданий експертом висновок не дає відповіді щодо вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення та його вартості після поліпшення. В даному висновку не враховано подорожчання нерухомого майна у зв'язку із інфляційними процесами та іншими чинниками подорожчання спірного об'єкту в період з 2008 року по 2014 рік.

В той же час, беручи до уваги висновок експерта щодо неможливості визначити перелік та об'єми фактично виконаних робіт з будівництва ( ремонту, реконструкції) протягом 2007 - 2008 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, що зміни які відображені у плані квартири, який міститься у технічному паспорті виготовленому станом на 10.10.2013 року відбулися саме під час спільного проживання сторін.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України колегією суддів роз'яснено сторонам їх право щодо подання клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи, та про наслідки не вчинення цієї процесуальної дії.

Надані позивачем товарні чеки колегія суддів не може прийняти як доказ того, що зазначені в них будівельні матеріали, які були придбані позивачем, використані на ремонт спірної квартири, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, основний вид економічної діяльності якого є інші спеціалізовані будівельні роботи (т.1 а.с. 77). А відповідно наданих до матеріалів справи договорів підряду ОСОБА_3, як підрядник, отримував від замовників кошти на придбання будівельних матеріалів, для виконання в подальшому будівельних робіт обумовлених умовами договорів підряду.

Будь яких даних щодо своїх доходів за період проживання сторін у шлюбі позивач суду не надав.

Таким чином, позивачем не доведено, що квартира істотно збільшилась у своїй вартості саме в наслідок здійснених у період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у квартирі.

А отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що згідно з п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314,316 ЦПК України колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня та додаткове рішення від 19 березня 2014 року скасувати.

ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподілу відмовити.

Рішення набирає законної сил з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: