Рішення № 44054951, 07.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/316/14-ц

Провадження № 22-ц/779/18/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: правонаступників ОСОБА_2 - апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Зборянської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину майна, що належало колгоспному двору,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що проживає у АДРЕСА_1 з 1969 року (з дня свого народження). Вказане майно є власністю колгоспного двору. Згідно виписки з погосподарської книги №3 в період з 1986 року по 1987 рік головою колгоспного двору був батько позивача ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а з 1987 року по 1989 рік - його мати ОСОБА_2 - відповідач по справі. Зазначав, що з ними в будинку проживали як члени колгоспного двору ОСОБА_8, яка вибула 28.07.1987 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка вибула 01.02.1989 року.

24.04.2010 року йому стало відомо, що право власності на зазначений будинок зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2.

Вважав, що його право власності було порушено, тому просив позов задовольнити.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 22.08.2000 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка" в частині оформлення за ОСОБА_2 права власності на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1, видане 27.10.2005 року Зборянською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.

На зазначене рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом і посилання суду на п.4 ч.1 ст.268 ЦК України як на вимогу, на яку не поширюється позовна давність, є безпідставним, так як вказану норму виключено Законом України від 20.12.2011 року.

На думку представника, судом порушено вимоги ч.3 ст.58 ЦПК України, оскільки взято до уваги неналежний доказ - рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради №21 від 22.08.2000 року, тоді як цим рішенням було тільки внесено зміни до рішення сільвиконкому №12 від 23.10.1992 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка". Крім того, в оспорюваному рішенні №21 від 22.08.2000 року пункт 228 викладено в наступній редакції: вирішено оформити за ОСОБА_2 право власності на домогосподарство, що по АДРЕСА_1 як "робітничий двір". Самого рішення №12 від 1992 року позивачем суду не представлено.

Також вважає, що позивач втратив право на частку в майні двору, оскільки не надав доказів, що він приймав участь працею або коштами в господарстві двору протягом трьох років підряд до 15.04.1991 року.

Крім того, стверджує, що станом на 01.04.1991 року двір за адресою: АДРЕСА_1, як вбачається із погосподарської книги сільради, відносився до робітничої суспільної групи господарств, а головою цього двору була відоповідачка (власник) ОСОБА_2. Належність цього двору до колгоспної групи стороною відповідача не визнавалось.

Ухвалою апеляційного від 21 квітня 2015 року до участі в даній справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_2, яка померла, залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В засіданні суду апеляційної інстанції апелянти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, викладених у ній.

Позивач ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянтів та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Зборянської сільської ради Калуського району від 22.08.2000 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка" право власності на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 оформлено за ОСОБА_2 (а.с.89-90).

27.10.2005 року на підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого власником зазначеного домоволодіння в цілому є ОСОБА_2 (а.с.64).

Задовольняючи позов, суд, погодившись із доводами позивача, виходив з того, що спірне будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», а тому частки кожного члена колгоспного двору в майні є рівними.

Однак, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи.

Так, у згаданому вище рішенні виконавчого комітету Зборянської сільської ради Калуського району від 22.08.2000 року (а.с.89-90) зазначено, що будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, відноситься до категорії «робітничий двір». Це саме підтверджується випискою з погосподарської книги №3 Зборянської сільської ради на 1986-1990 роки, із якої вбачається, що до 1989 року зазначене домоволодіння відносилось до колгоспного двору, проте у 1990 році воно вже віднесено до суспільної групи «робітний двір», головою якого спочатку був ОСОБА_7, а пізніше його дружина ОСОБА_2 (а.с.46).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, станом на 1990 рік відносилось до суспільної групи «робітничий двір», а тому до цих правовідносин не могли застосуваватись положення Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року (статті 120-126), що регулювали право власності на майно колгоспного двору.

За таких обставин, будучи головою робітничого двору, ОСОБА_2 мала право на оформлення за собою право власності в цілому на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ж ч.1 ст.11 цього ж Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки апеляційним судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що спірне домоволодіння не належало до колгоспного двору, а саме, на цю обставину (належність домоволодіння до суспільної групи «колгоспний двір») посилався позивач як на підставу свого позову, то за таких обставин позивач не мав права на частину майна спірного домоволодіння, яке відносилось до суспільної групи «робітничий двір», головою якого була ОСОБА_2

Тому колегія суддів вважає, що право позивача, у даному випадку, порушено не було.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради в частині оформлення права власності на домоволодіння за ОСОБА_2 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я останньої, є правомірними і підстав для їх скасування позивачем не наведено, тому в задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити за недоведеністю.

Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував, неповно з'ясував обставини справи в частині, що стосується категорії спірного домоволодіння, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, тому рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 23 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Зборянської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину майна, що належало колгоспному двору, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

О.Ю. Беркій