Ухвала суду № 44054941, 07.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19286/14-ц

Провадження № 22-ц/779/897/2015

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Соколовського В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року КП «Єдиний розрахунковий центр» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 1778,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011 року №212-Х та акту прийому-передачі від 01.04.2012 року будинок АДРЕСА_2 передано на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр», яке надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1, та користується наданими позивачем послугами, оскільки їх отримує, і станом на листопад 2014 року заборгованість відповідача становила 1778,38 грн., яку він відмовляється сплатити в добровільному порядку, просили позов задовольнити.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з квітня 2012 року по листопад 2013 року у сумі 1784,61 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Єдиний розрахунковий центр» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 1 784 грн. 61 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладений ним з КП «Єдиний розрахунковий центр» та підписаний разом з протоколом розбіжностей тільки 08.11.2013 року і з цього моменту він систематично оплачує надані послуги згідно встановлених тарифів. До моменту укладення договору зазначені послуги позивачем не надавалися, тому відсутні підстави для нарахування за них оплати.

Стверджує також, що КП «Єдиний розрахунковий центр» неналежно виконував обов'язки по утриманню будинку, в якому він мешкає. Через пошкодження панелей перекриття під час дощу стічними водами через покрівлю відбувалось постійне затоплення його квартири, а тому з метою відвернення таких наслідків, він за власні кошти та власними силами проводив ремонт конструктивних елементів покрівлі, затративши на придбання матеріалів 4 601,42 грн. Проте, вказані кошти не були зараховані на зменшення розміру плати за обслуговування будинку.

Вважає помилковим висновок суду щодо укладення такого договору у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, зокрема, як договір приєднання, оскільки він суперечить вимогам чинного цивільного законодавства та заперечує права споживача на його розірвання при недотриманні умов договору та наданні неякісних та несвоєчасних послуг.

Крім того, суд безпідставно взяв до уваги розрахунки позивача, підписані в.о. директора ОСОБА_3, яка в той час не очолювала КП «Єдиний розрахунковий центр» та в матеріалах справи відсутні докази вручення таких розрахунків йому, як споживачу.

Посилаючись на вищевикладене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених вище мотивів.

Представник КП «Єдиний розрахунковий центр» - Гриньків А.М. апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 15.09.2011 року № 383-14 затверджена структура, періодичність, строки та основні умови надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Івано-Франківську.

Згідно рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011року №212-Х позивача визначено виконавцем послуг з 01.11.2011 року: утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; управління будинком, спорудою або групою будинків; ремонту приміщень, будинків, споруд.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.12.2011 року №842 затверджено побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, встановлено граничні тарифи на послуги, встановлено граничну місячну вартість послуг.

Відповідно до копії довідки про склад сім'ї від 23.06.2014 року, відповідач проживає та є уповноваженим власником квартири АДРЕСА_1, який передано на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр», що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта з управління в управління (на баланс) 01.04.2012 року.

Судом також встановлено, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами було укладено 08.11.2013 року, за попередній період договір про надання послуг з відповідачем не укладався.

Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 цього Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Таким чином, оскільки відповідач отримував та споживав комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно - права та обов'язки у сфері житлово-комунальних послуг в порядку ст. 11 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Єдиний розрахунковий центр», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2 не оплачував надані позивачем житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з квітня 2012 року по листопад 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 1784,61 грн., а тому дійшов правильного висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 наведеного Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 ст. 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

Проте, відповідач не надав складених та підписаних у встановленому законом порядку актів-претензій щодо неналежного надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, а тому не заслуговують на увагу його доводи з цього приводу.

Наданий відповідачем акт щодо відсутності факту надання позивачем послуг за період з квітня 2012 року по листопад 2013 року, складений мешканцями будинку 15 березня 2015 року, не є належним доказом ненадання позивачем послуг.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що розрахунки підписані в.о. директора ОСОБА_3, яка в той час не очолювала КП «Єдиний розрахунковий центр», оскільки дані рахунки не є копіями рахунків, які надсилались споживачу в період з квітня 2012 року по листопад 2013 року.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за період з квітня 2012 року по листопад 2013 року, безпідставними є доводи апелянта про незарахування позивачем коштів, потрачених на ремонт конструктивних елементів покрівлі у червні 2014 року.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

О.В. Пнівчук