Ухвала суду № 44054875, 06.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/352/15-ц

Провадження № 22-ц/779/922/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Ковалюка Я.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та відшкодування збитків, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року з позовом в суд звернувся представник ОСОБА_2, щоб ухвалити рішення про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 06 червня 2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 та стягнути на його користь 200 000 гривень збитків завданих розірванням договору.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 06 червня 2011 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу автомобіля , за умовами якого відповідач зобов'язувався передати у власність належний йому на підставі свідоцтва автомобіль марки «Ford», модель «Transit», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а позивач зобов'язувався його прийняти та сплатити 200 000 гривень до укладення договору. Автомобіль у власність позивача не перейшов на підставі договору купівлі-продажу, а перебував тільки у його користуванні до 06 січня 2015 року, оскільки був вилучений державним виконавцем. Факт повного розрахунку на виконання умов вказаного договору в момент його укладення сторони підтвердили.

Позивач при укладенні договору очікував отримати у власність автомобіль, проте цього не відбулося у зв'язку з накладенням на нього арешту і вилученням органами ДВС. Дані обставини виникли з вини відповідача, у якого є заборгованість перед ПАТ «Акцент-банк», через що проводиться примусове виконання.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник позивача подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд прийшов до помилкового висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між сторонами, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, є неукладеним та не може бути розірваним, оскільки основною законодавчою вимогою, якої необхідно дотримуватися при укладенні договору, є його письмова форма. Чинним законодавством не встановлено, що договори купівлі-продажу автомобілів підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому договір між позивачем та відповідачем може бути розірваний в судовому порядку через порушення істотних умов. Позивач при укладенні договору очікував отримати у власність автомобіль, однак у зв'язку з накладенням на нього арешту автомобіль вилучено органами ДВС. Дані обставини виникли з вини відповідача, у якого на даний час є заборгованість перед Банком, яка погашається шляхом примусового стягнення.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля від 06 червня 2011 року між позивачем та відповідачем є неукладеним і не може бути предметом вимог про його розірвання.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що 06 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписано договір купівлі-продажу автомобіля марки «Ford» , модель «Transit», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ціною 200 000 гривень.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, якою затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі- Порядок), згідно з п. 2 якого він є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Крім того, згідно п. 4.4. договору, він є укладеним без нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку у підрозділі ДАІ.

Згідно з п. 44 цього Порядку зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль належить ОСОБА_3 (а.с. 6), тобто права власності на зазначений автомобіль ОСОБА_2 не набув.

Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за ОСОБА_3, заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалася і його огляд органами ДАІ не здійснювався. Також спірний автомобіль не реєструвався за позивачем.

06 січня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Тернопільнського міського управління юстиції складено акт опису і арешту майна, автомобіля марки «Ford» , модель «Transit», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7-9). Вилучення автомобіля відбулося на користь ПАТ «Акцент-Банк» у зв'язку із заборгованістю ОСОБА_3 перед Банком в сумі 327829, 89 гривень.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником і позивачем не укладався, так як сторонами не було дотримано процедури його посвідчення та істотних умов укладення договору.

Оскільки позивач ставить питання про повернення відповідачем 200 000 гривень отриманих згідно підписаного договору у зв'язку із його розірванням, який як встановив суд не був укладеним, заявлена вимога з цих підстав також не може бути задоволена.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Ю. Ковалюк

В.Д. Фединяк