Рішення № 44052113, 05.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1221/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30 Міщенко К. М. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н. В.суддівЮвшина В. І. , Пономаренка В. В. при секретаріНаконечній М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

03 березня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 квітня 2002 року вона позичила ОСОБА_7 гроші в сумі 30 000 грн. на купівлі будинку та земельної ділянки, який зобов'язався повернути борг через 10 років.

По закінченню строку відповідач борг не виплатив, і рішенням Тальнівського районного суду від 29.11.2013 року з ОСОБА_7 було стягнуто борг в сумі 30 000 грн. Вказану суму боргу відповідач повернув позивачу лише 20.06.2014 року, тобто через 6 місяців після набрання рішення законної сили.

А також рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2014 року було стягнуто з відповідача проценти від суми позики, суму інфляції та 3 % річних від простроченої суми основного боргу.

Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_7 щодо позивача, невиконання ним передбачених законом зобов'язань по поверненню взятих у борг коштів, затягування виконання судового рішення про стягнення боргу за договором позики, ОСОБА_6 зазнала сильних душевних страждань.

Отже, через постійні переживання позивачка не могла нормально спати вночі, страждала постійним підвищенням артеріального тиску, в деякі дні навіть змушена була не виходити з дому через погане самопочуття.

Тому просить суд стягнути з ОСОБА_7 на користь позивача 100 000 грн. моральної шкоди, заподіяної їй протиправною поведінкою відповідача.

Стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року в позові ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконними, ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт спричинення їй моральної шкоди невчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, а також нормами ЦК України не передбачено право позикодавця на стягнення моральної шкоди за порушення договору позичальником.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 29.11.2013 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 було стягнуто заборгованість за договором позики 30 000 грн. (а.с. 6-7).

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.08.2014 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 було стягнуто проценти від суми позики за період з 14.04.2002 року по 20.06.2014 року в сумі 31 225 грн., суму інфляції - 6802 грн. та 3% річних від простроченої суми основного боргу - 1960,62 грн. (а.с. 9).

Апелянт зазначає, що їй спричинена моральна шкода, внаслідок порушення звичайного способу життя, яка виявилася в моральних стражданнях через невиконання відповідачем своїх обов'язків по несвоєчасному поверненні коштів.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення його прав, та полягає у душевних стражданнях отриманих особою внаслідок протиправної поведінки щодо себе.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка не надала доказів та не довела факту спричинення їй моральної шкоди невчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання та у чому полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до моральних чи фізичних страждань.

Враховуючи розмір моральної шкоди, який позивачка просить стягнути з відповідача на її користь, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду в тому числі і що стосується протиправної поведінки відповідача, але вважає, що повністю відмовляти в задоволенні позову не можна.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки порушення договору позичальником установлені ст.ст. 625, 1050 ЦК України, які використані позивачкою і вони не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, враховуючи положення статті 611 ЦК, яка передбачає настання наслідків, встановлених договором, колегія суддів вважає за необхідне врахувати ту обставину, що розписка-зобов'язання від 14.04.2002 року, яка також покладена в основу рішення Тальнівського районного суду від 29.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 боргу за договором позики, передбачає відповідальність боржника за прострочення боргу у вигляді відшкодування коштів «за заподіяну моральну шкоду».

Тобто, порушення договірних зобов'язань, які викладені в розписці і які виникли між сторонами із правовідносин договору позики (в даному випадку таким договором є розписка), передбачає відшкодування моральної шкоди.

Тому позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають до задоволення, але лише частково, так як сума в 100 000 грн. моральної шкоди є завищеною.

Відповідно до положень ч.3 ст.23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку, колегія суддів також враховує родинні стосунки, оскільки сторони є матір'ю і сином, а також те, що позивачкою не надано доказів завдання їй моральної шкоди неповерненням вчасно відповідачем боргу в розмірі 30 000 грн. саме на суму 100 000 грн.

Колегія вважає, що розумним і справедливим буде стягнути розмір відшкодування моральної шкоди на суму 500 грн.

Задовольняючи частково позов про стягнення моральної шкоди при визнанні його відповідачем в повному об'ємі, колегія суддів враховує наявність попередніх рішень про стягнення основної суми боргу та про стягнення процентів і інфляційних сум.

Крім того, визнання відповідачем позову в повному об'ємі не зобов'язує суд задовольняти його (позов) повністю, так як такі вимоги, як зазначено вище, виходять за межі розумності і справедливості та не відповідають нормам діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував всі обставини справи і зокрема наявність розписки, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, не дав їй належну правову оцінку, як доказу, що має юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, не правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв незаконне судове рішення.

Дані обставини, відповідно до положень ст.309 ЦПК, є підставами для скасування оспорюваного рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 500 грн. моральної шкоди, заподіяної невчасним поверненням позики.

В решті частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :