Вирок № 44052095, 07.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/350/15 Справа № 703/2325/14-к Категорія: ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Сухомудренко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоІваненка І. В. суддівЄвтушенка В. Г., Биби Ю. В.з участю прокурора Суботіної С. А., Очеретяного М. С.

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

секретаря судового засідання Єгорової С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балаклея Смілянського району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,

визнано невинуватим, у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та виправдано,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 близько 09 год. 29 серпня 2013 року біля торгових місць за НОМЕР_1 на території Центрального ринку по вул. Дзержинського в м. Сміла під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків і переросла в бійку, умисно завдав ОСОБА_9 удар кулаком правої руки в ліву частину грудної клітки і кулаком лівої руки - в живіт, заподіявши йому згідно з висновком експерта № 330 від 11 вересня 2013 року легкі тілесні ушкодження у виді стійкого цефалгічного, помірного вестибуло-атаксичного та вираженого астено-невротичного синдромів, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, прокурор у кримінальному провадженні, потерпілий ОСОБА_9 і його представник подали апеляційні скарги.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що вирок суду є незаконний і необґрунтований з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неправильного застосування кримінального закону.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.2000 року № 5, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдування обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, розглядаючи справу по суті, упереджено підійшов до доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, і висновок про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, побудував, ґрунтуючись на показах останнього та зазначивши, що ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, як на досудовому слідстві, так і в суді не визнав. Дослідивши показання обвинуваченого, які були ним дані на досудовому слідстві та в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що його показання не змінювалися, а показання свідків із сторони обвинуваченого були детальні, послідовні, не суперечать одні іншим, відповідають дійсним обставинам справи і сумніву не викликають.

Так, судом під час судового розгляду однобічно враховано покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які зазначили, що бачили, як ОСОБА_7 29.08.2013 року заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_9 Таким чином, вищевказані свідки не заперечують факту заподіяння удару потерпілим обвинуваченому, однак лише після того, як потерпілому були завдані тілесні ушкодження. Тобто потерпілий, обороняючись від активних дій обвинуваченого (його провокації), завдав один удар у відповідь, що не заперечують свідки зі сторони обвинуваченого, а саме ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, та які під час судового розгляду стверджували, що не бачили, як обвинувачений бив потерпілого.

Крім того, вказує прокурор, посилання суду, що стороною обвинувачення неправильно вказано час події - сварки між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, не є підставою для виправдання. Стороною обвинувачення вказувався час вчинення кримінального правопорушення, виходячи з заяви потерпілого ОСОБА_9 та його пояснень як потерпілого.

Разом з тим, посилання суду на те, що свідки зі сторони потерпілого вказують на різний час вчинення події злочину, а тому суд вважає, що вони надавали суду неправдиві покази, і до уваги ці покази не приймає, є однобічним дослідженням справи, оскільки свідки (ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_21.) пояснювали, що точний час вони повідомити не можуть через те, що не намагалися його запам'ятати, а тому, надаючи покази, орієнтовно вказували час події кримінального правопорушення, такий як «в першій половині дня», «з 09 год. до 11 год.».

Крім того, посилання суду на те, що показання свідка ОСОБА_21 не приймаються судом як доказ, оскільки вони є показаннями з чужих слів, суперечить вимогам КПК України. Однак, суд під час судового розгляду кримінального провадження жодним чином не вирішував питання допустимості свідчень ОСОБА_21 та не дослідив, чи погоджуються сторони визнати її показання як доказ.

В свою чергу показання свідків зі сторони обвинуваченого, а саме ОСОБА_15 і ОСОБА_18, які є жінкою та дочкою обвинуваченого, суд визнає як доказ невинуватості обвинуваченого.

Також суд критично оцінив як доказ показання самого потерпілого ОСОБА_9, оскільки він надавав суперечливі показання щодо часу заподіяння йому тілесних ушкоджень, та з формальних причин не взяв до уваги висновок експерта № 330 від 11.09.2013, яким зафіксовані тілесні ушкодження, що завдані потерпілому. Однак, судом не враховано положення вказаного вище висновку експерта у тій частині, що зафіксовані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 за давністю спричинення можуть відповідати часу події та обставинам випадку.

В основу виправдувального вироку судом першої інстанції були покладені показання свідків із сторони обвинуваченого ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, однак всі твердження вищевказаних свідків спростував у ході судового розгляду свідок ОСОБА_22 (медбрат швидкої медичної допомоги). Це вказує на те, що показання як самого обвинуваченого, так і свідків з його сторони, не відповідають дійсності.

Крім того, суд у своєму рішенні також вказує на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, що відповідно до вимог чинного законодавства не відповідає стадії судового розгляду при вирішення вказаного питання.

Беручи до уваги викладене вище, прокурор вважає, що вина ОСОБА_7 була доведена у ході судового розгляду, а тому вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Тому просить повторно дослідити матеріали кримінального провадження, допитати потерпілого, свідків та дослідити письмові докази, а саме: протокол прийняття заяви ОСОБА_9 від 30.08.2013 року, висновок експерта № 330 від 11.09.2013 року, протокол проведення слідчого експерименту від 23.04.2014 року, карту виїзду швидкої медичної допомоги № 10157 від 29.08.2013 року.

Прокурор просить постановити новий вирок та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді 4 місяців арешту.

Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просили вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити відповідне покарання.

Вказують, що у вироку суд посилається на те, що потерпілий та свідки зі сторони потерпілого вказують на різний час вчинення злочину, а тому суд вважає, що вони надавали неправдиві покази, й не взяв їх до уваги. Однак, покази потерпілого та свідків зі сторони потерпілого не взяті судом до уваги надумано і необґрунтовано, оскільки час вчинення злочину судом встановлено з врахуванням цих же показів. Таким чином, постановляючи вирок, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Також у вироку суд зазначив, що свідок ОСОБА_21 є зацікавленою особою у розгляді справи та надала покази на користь чоловіка ОСОБА_9, а тому її покази не взяті до уваги як доказ винуватості ОСОБА_7 Разом з тим, покази свідків зі сторони обвинуваченого, а саме ОСОБА_15 і ОСОБА_18, які є дружиною та дочкою обвинуваченого, суд визнав як доказ невинуватості обвинуваченого.

Суд не обґрунтував, чому за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків, суд взяв до уваги одні докази і відхилив інші. Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_10 вказують, що суд першої інстанції надумано, вибірково і однобічно оцінив докази, що не відповідає вимогам ст. ст. 23, 94, 97 КПК України.

Щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, то не зазначення дати складання обвинувального акту, на думу апелянтів, є технічною помилкою слідчого, яка не є підставою для виправдання обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні, потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_10 підтримали апеляційні скарги з мотивів, які в них наведені. Просили їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просили відхилити апеляційні скарги й залишити вирок суду першої інстанції без змін. Захисник пояснив, що в суді першої інстанції також на даний час розглядається по суті інше кримінальне провадження щодо цих обставин, де навпаки ОСОБА_23 є обвинуваченим, а ОСОБА_24 - потерпілим.

В судовому засіданні за клопотанням прокурора було вирішено провести часткове судове слідство у кримінальному провадженні, а саме допитати обвинуваченого, потерпілого, окремих свідків та дослідити окремі матеріали провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що він працює приватним підприємцем на ринку у м. Сміла. На ринку також в інших торгових точках поруч працюють його дружина та донька. Потерпілий ОСОБА_9 також торгує неподалік. 29 серпня 2013 року близько 09 години 00 хвилин він прийшов на ринок у м. Сміла й побачив, що ОСОБА_9 лається з його донькою. Він підійшов до них і запитав, що трапилося. ОСОБА_9 почав й на нього кричати, підійшов до контейнера, де його (ОСОБА_7.) донька продає товар. В цей час до контейнера підійшов покупець і запитав щодо ціни та капці. Він (ОСОБА_7.) повернувся обличчям до товару й нахилився, щоб дістати капці. В цей час він відчув сильний удар у потилицю, від якого втратив свідомість. З голови пішла кров. Впевнений, що його вдарив ОСОБА_9 Через деякий час він прийшов до тями, йому допомогли сісти на стільчик. Сусідка по торговому місцю ОСОБА_17 викликала швидку допомогу. Приїхавши, лікарі швидкої обробили йому рану на голові й запропонували їхати до лікарні, але він відмовився. Після цього він пішов до міліції, де написав відповідну заяву про вчинення злочину. Вечором близько 16-17 години того ж дня він був змушений їхати до лікарні, оскільки його стан погіршився. Його поклали в лікарню, де він перебував 4 дні. Жодних ударів потерпілому ОСОБА_9 він не завдавав, оскільки втратив свідомість від удару останнього. Вказує, що безпосередніми очевидцями цього інциденту були його жінка ОСОБА_15 і донька ОСОБА_18, а також сторонні свідки ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_19 і ОСОБА_20.

Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції показав, що він торгує на Смілянському ринку неподалік від торгових точок сім'ї ОСОБА_15, які постійно конфліктують з ним. Зокрема, вони постійно переманюють від нього покупців, однак, коли й він пробує робити те саме, гостро на це реагують. На цьому ґрунті 29 серпня 2013 року вранці у нього виник словесний конфлікт з донькою ОСОБА_7 ОСОБА_18. В ході конфлікту до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_7 і запропонував відійти в сторону поговорити. Він не відреагував на це, тоді ОСОБА_7 завдав йому двох ударів кулаками рук в груди і живіт, а він, обороняючись, махнув рукою та зачепив ОСОБА_7 по голові. Від цього ОСОБА_7 похилився до полиць зі своїм товаром, а він (ОСОБА_9) відійшов у бік. Він бачив приїзд швидкої допомоги до ОСОБА_7, однак сам до неї не звертався і не підходив. На тілі у нього виникли синці, й він у той же день приблизно через годину після інциденту звернувся до лікарні. Потім 10 днів він перебував на амбулаторному лікування. До міліції він звернувся на наступний день після конфлікту. Вказує, що безпосередніми очевидцями конфлікту були сторонні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

В судовому засіданні було з'ясовано питання щодо взаємного розташування торгових місць учасників конфлікту та свідків у торговому ряду на ринку. З'ясували, що в одному з торгових рядів ринку розташоване торгове місце доньки ОСОБА_7 ОСОБА_18. Поруч по ліву руку від цього місця розташоване торгове місце потерпілого ОСОБА_9 По праву руку поруч від місця ОСОБА_18 розташована торгова точка підприємця ОСОБА_16, а ще далі після неї - торгове місце ОСОБА_17 Напроти торгового місця ОСОБА_18 торгує її мати ОСОБА_15, а напроти торгового місця ОСОБА_9 - її батько ОСОБА_7

Допитані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції за клопотанням прокурора свідки надали суду наступні покази.

Свідок ОСОБА_22 (медбрат швидкої допомоги) у судовому засіданні показав, що вранці надійшов виклик до швидкої допомоги на ринок у м. Сміла. Приїхавши на ринок, їх зустріла невідома жінка і провела на територію ринку до чоловіка, якого тепер він знає як ОСОБА_7 Вони пройшли з ним в машину швидкої допомоги, де пацієнту обробили рану на голові. Точну характеристику рани та її місце розташування на голові свідок не пам'ятає. Дані про виїзд вносив до відповідних документів лікар. Пацієнт говорив, що його вдарили по голові. Іншим особам на ринку медичну допомогу в той день не надавали. До лікарні ОСОБА_7 не забирали.

Свідок ОСОБА_21 (дружина потерпілого ОСОБА_9) у судовому засіданні показала, що вона не була очевидцем конфлікту на ринку й знає про нього зі слів чоловіка. Показала, що у її чоловіка та родини ОСОБА_7 давні неприязні відносини, які провокуються саме неналежною поведінкою ОСОБА_7, його дружини та доньки. 29 серпня 2013 року в першій половині дня під обід її чоловік знервований повернувся з ринку і розказав, що у нього виник конфлікт з ОСОБА_7, в ході якого останній ударив його. В чоловіка на тілі були два синці, у нього сильно піднявся тиск. На наступний день чоловік звернувся до міліції, а також у лікарню до невропатолога.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він був випадковим свідком конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у серпні 2013 року. Він в першій половині дня прийшов на базар і йшов по торговому ряду, роздивляючись взуття. Він почув сварку і побачив, що біля одного з контейнерів сваряться молода жінка (як пізніше з'ясувалося - донька ОСОБА_7.) і чоловік, а саме ОСОБА_9 Сварка привернула його увагу. Потім він побачив, що до них підійшов інший чоловік невеликого зросту, якого тепер він знає як ОСОБА_7 Цей чоловік став спиною до контейнера молодої жінки, а ОСОБА_9 стояв навпроти нього у півоберта. В ході словесної лайки невідомий чоловік двічі вдарив ОСОБА_9 руками по тілу (правою рукою в груди, а лівою в бік), а той також відмахнувся рукою в голову чоловікові, й останній похилився напівбоком та впав. Все це він бачив з відстані близько 5 метрів зі сторони, яка розташована по ліву руку від ОСОБА_7 та по праву руку від ОСОБА_9, які стояли біля контейнера майже перпендикулярно торговому ряду обличчям один до одного у півоберта. Далі він пішов у своїх справах і подальших подій не бачив.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що він також був випадковим свідком конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у серпні 2013 року. В той день він прийшов на ринок, щоб купити каструлю. Йдучи по торговому ряду, він почув лайку між ОСОБА_9 і незнайомою жінкою. З протилежної сторони торгового ряду від іншої торгової точки підійшов незнайомий чоловік і став напроти ОСОБА_9 спиною до торгового місця молодої жінки. Між чоловіками також почалася словесна суперечка. Потім він бачив, що ОСОБА_7 двічі завдав ОСОБА_9 удари руками в груди, а останній, відхилившись назад, ударив ОСОБА_7 лівою рукою в голову. Від цього удару ОСОБА_7 похилився і впав на прилавок з товаром. Уточнив, що в момент конфлікту ОСОБА_9 стояв до нього (свідка) спиною у півоберта, а ОСОБА_7 стояв напроти ОСОБА_9 спиною до торгового місця молодої жінки. Далі він пішов у своїх справах і подальших подій не бачив.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що він також торгує на ринку у м. Сміла й знає обох учасників конфлікту як осіб, які також там торгують. Він бачив конфлікт між ними у серпні 2013 року. Бачив, як ОСОБА_9 спочатку лаявся з донькою ОСОБА_7, а потім й з ним самим. Він чітко бачив, що ОСОБА_7 першим завдав ОСОБА_9 удар кулаком в область серця. Він також бачив й рух ОСОБА_7 іншою рукою для ще одного удару ОСОБА_9 в тулуб, однак не може впевнено сказати, чи відбувся сам удар, оскільки в цей момент ОСОБА_9 також махнув рукою і потрапив ОСОБА_7 по голові. Від цього удару ОСОБА_7 похилився і впав на прилавок з товаром.

Щодо свідка ОСОБА_11 прокурор зняв своє клопотання про її допит, оскільки вона на той час перебувала у тяжкому стані, не могла ходити.

Допитані в суді апеляційної інстанції за клопотанням захисника свідки надали суду наступні покази.

Свідок ОСОБА_17 показала, що була очевидцем конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у серпні 2013 року. На той час вона працювала продавцем на ринку. Знала обох учасників конфлікту як сусідів по торговим місцям. Вранці 29 серпня 2013 року близько 09 години на ринку було мало людей. Вона почула сварку між ОСОБА_9, який підійшов до сусіднього контейнера ОСОБА_18, з нею ж. До них підійшов ОСОБА_7 і запитав, що трапилося. ОСОБА_9 в цей момент перебував у дуже знервованому стані. Коли ОСОБА_7, який до цього стояв обличчям до ОСОБА_9 й спиною до контейнера своєї доньки, повернувся до ОСОБА_9 спиною, останній ударив його кулаком по голові в область потилиці. Від цього удару ОСОБА_7 одразу втратив свідомість і впав на асфальт, розбивши голову. Впав він головою до контейнера доньки, зачепивши прилавок зі взуттям. ОСОБА_9 ще вдарив ОСОБА_7 двічі в бік ногою. Донька ОСОБА_7 здійняла галас, і ОСОБА_9 відійшов. Підійшли інші сусідні продавці і почали допомагати ОСОБА_7 Вона (свідок ОСОБА_17.) викликала швидку допомогу, й, коли та приїхала, зустріла лікарів і провела до ОСОБА_7 Показала, що жодних ударів ОСОБА_9 ОСОБА_7 не завдавав і не міг цього зробити, оскільки після його удару одразу втратив свідомість. Додала, що конфлікт вона бачила з боку свого торгового місця з відстані близько 7 метрів. При цьому ОСОБА_7 стояв до неї спиною напівобертом правим своїм боком, а ОСОБА_9 стояв до неї обличчям напівобертом лівим своїм боком напроти ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що також була очевидцем конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у серпні 2013 року. Вона також торгує поруч з ними на ринку. Близько 09 години ранку вона почула сварку між ОСОБА_18 та ОСОБА_9 біля торгового місця ОСОБА_18. ОСОБА_7 в цей момент на своєму торговому місці не було. Він якраз повертався від свого автомобіля з товаром і пройшов повз її торгове місце. Поклавши товар біля своєї торгової точки, ОСОБА_7 підійшов до торгового місця своєї доньки і запитав, що тут трапилося. ОСОБА_9 в цей час вже був сильно розлючений і намагався відвести ОСОБА_7 в сторону для розмови. В цей час до контейнера підійшов покупець і запитав ОСОБА_7 про ціну та капці. ОСОБА_7 відвернувся до прилавка своєї доньки, щоб показати капці покупцю, повернувшись при цьому до ОСОБА_9 спиною. В цей момент останній ударив ОСОБА_7 рукою в голову, а той упав і втратив свідомість. ОСОБА_9 ще двічі вдарив ОСОБА_7 ногою по тулубу. Донька ОСОБА_7 здійняла галас. Вона (свідок ОСОБА_16.) почала допомагати піднімати ОСОБА_7 з асфальту. Коли вона тримала його за голову, на її руці залишилася кров. ОСОБА_17 викликала швидку допомогу, яка невдовзі приїхала й надала ОСОБА_7 допомогу. Показала, що вона чітко бачила увесь конфлікт без жодних перешкод. ОСОБА_7 ОСОБА_9 не бив. Уточнила, що ОСОБА_9 ударив ОСОБА_7 кулаком правої руки по голові, коли той повернувся до нього спиною і нахилився до прилавка. Вона спостерігала конфлікт зі свого торгового місця й, відповідно, бачила обох його учасників під кутом напівобертом, а саме ОСОБА_9 обличчям з лівого боку, а ОСОБА_7 - спиною з правого боку.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показав, що він також був випадковим свідком початку конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у серпні 2013 року. До цього він був дещо знайомий з ОСОБА_7, оскільки він був головою гаражного кооперативу, де свідок також має гараж. Він бачив, як ОСОБА_9 спочатку сварився з жінкою, а потім підійшов ОСОБА_7 В ході конфлікту ОСОБА_9 ударив ОСОБА_7 рукою по голові, а той впав. Далі конфлікту свідок не бачив, бо пішов у своїх справах.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні показав, що він також торгує на ринку поруч з торговими місцями ОСОБА_7 і ОСОБА_9 В його магазині були відкриті двері, й він чув сварку ОСОБА_9 з ОСОБА_18. Він вийшов на вулицю і бачив, як ОСОБА_9 ударив ОСОБА_7 рукою в голову, а той впав на прилавок зі взуттям, звідки далі впав на асфальт. Потім втрутилася донька ОСОБА_7, яка відштовхнула ОСОБА_9

Також колегія суддів дослідила дані окремих матеріалів кримінального провадження, а саме:

- дані висновку експерта № 330 від 11 вересня 2013 року (а.с. 29), де вказано, що у ОСОБА_9 мали місце синці тулубу. Ці ушкодження виникли від неодноразової дії тупого предмета, що мав обмежену травмуючу поверхню; могли бути спричинені за механізмом, який потерпілий повідомив в обставинах випадку; за давністю спричинення можуть відповідати часу події і за ознакою короткотривалого розладу здоров'я відносяться до категорії легких. У громадянина ОСОБА_9 на фоні спричинення йому тілесних ушкоджень виник як наслідок ситуативної реакції реактивний стан, який протягом короткотривалого проміжку часу проявлявся стійким цефалгічним, помірним вестибуло-атаксичним та вираженим астено-невротичним синдромами, й за ознакою короткотривалого розладу здоров'я відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2014 року за участю ОСОБА_9, де він показував, як ОСОБА_7 завдав йому двох ударів руками в тулуб, а він - одного удару ОСОБА_7 лівою рукою по голові (а.с. 35-39);

- дані протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30 серпня 2013 року (а.с. 28), де вказано, що ОСОБА_9 повідомив міліцію про факт отримання ним тілесних ушкоджень 29 серпня 2013 року від ОСОБА_7;

- дані карти виїзду швидкої медичної допомоги від 29 серпня 2013 року (а.с. 70), де вказано, що 29 серпня 2013 року о 09 годині 02 хвилин був отриманий виклик з Центрального ринку. О 09 годині 04 хвилини швидка допомога виїхала за викликом. О 09 годині 09 хвилин вона прибула на місце виклику. У ОСОБА_7 була виявлена забійна рана м'яких тканин тім'яної частини голови розміром 0,3-0,5 см з зупиненою кровотечею. Була проведена обробка рани перекисом водню;

- дані, які характеризують особу ОСОБА_7 (а.с. 40-43), згідно з якими він за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, у лікаря психіатра на обліку не перебуває.

Дослідженням зазначених вище матеріалів кримінального провадження, крім іншого, було встановлено, що інцидент між обвинуваченим і потерпілим відбувся близько 09 години ранку 29 серпня 2013 року, а не близько 11 години, як це вказано в обвинувальному акті. На це чітко вказують дані карти виїзду швидкої медичної допомоги щодо часу її виклику. Колегія суддів, враховуючи це, вважає доцільним і необхідним уточнити цей час, оскільки це жодним чином не змінює змісту і суті висунутого особі обвинувачення. Колегія суддів не вбачає доцільним скасовувати з цих підстав вирок суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки підстав, передбачених ст. ст. 412, 415 КПК України, для цього немає. Крім цього, це призведе до невиправданої тяганини у розгляді кримінального провадження, що може мати наслідком сплив строку давності притягнення особи до відповідальності.

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, потерпілого, представника потерпілого, захисника, провівши часткове судове слідство, вивчивши матеріали кримінального провадження та оцінивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга потерпілого має бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України 2012 року, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 373 КПК України 2012 року, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про недоведеність висунутого ОСОБА_24 обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України та безпідставно виправдав останнього за недоведеністю його вини, тим більше, що такої підстави для виправдання особи чинний КПК України 2012 року не передбачає (ч. 1 ст. 373 КПК України).

На думку колегія суддів, винуватість ОСОБА_24 у вчиненні поставленого йому у вину злочину достатньо підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, які показують наступне.

Покази обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_23 в цілому є аналогічними, крім твердження ОСОБА_7 про те, що він ОСОБА_23 не бив, тоді як останній стверджує, що ОСОБА_24 першим завдав йому двох ударів по тулубу.

Покази свідків, які називають себе безпосередніми очевидцями події, з обох сторін в цілому повторюють позиції обвинуваченого і потерпілого. Так, покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 в цілому повторюють позицію потерпілого ОСОБА_9 про наявність двох ударів зі сторони ОСОБА_24, а покази свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_25 повторюють позицію обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_7 ОСОБА_9 не бив.

Покази свідків, які не були очевидцями події (ОСОБА_22, ОСОБА_21.) вказують лише на певні обставини після конфлікту, тому не можуть бути належними доказами відносно підтвердження чи спростування обставин самого конфлікту. А покази ОСОБА_21 (дружини потерпілого) щодо обставин конфлікту являються показами з чужих слів, тому вони закономірно повторюють позицію потерпілого за своїм змістом.

На переконання колегії суддів, зробити достовірний висновок щодо обставин наявності чи відсутності факту побиття ОСОБА_7 ОСОБА_23 лише з показів учасників конфлікту та/або свідків неможливо. Обвинувачений та потерпілий є зацікавленими сторонами, тому покладатися виключно на їх покази недоцільно. Протилежні за змістом покази кількох свідків зі сторони обвинувачення і кількох свідків зі сторони захисту в комплексі також не дають можливості зробити достеменні висновки про конкретні обставини конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Відтак, вказані вище покази осіб для свого сприйняття судом у якості достовірного доказу потребують перевірки в контексті їх оцінки на відповідність іншим об'єктивним доказам у кримінальному провадженні, які не залежать від суб'єктивних аспектів людського світосприйняття.

Єдиним таким об'єктивним доказом у кримінальному провадженні є дані висновку експерта № 330 від 11 вересня 2013 року (а.с. 29), де вказано, що у ОСОБА_9 мали місце синці тулубу, а також те, що у громадянина ОСОБА_9 на фоні спричинення йому тілесних ушкоджень виник як наслідок ситуативної реакції реактивний стан, який протягом короткотривалого проміжку часу проявлявся стійким цефалгічним, помірним вестибуло-атаксичним та вираженим астено-невротичним синдромами, й за ознакою короткотривалого розладу здоров'я відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Особливо слід відзначити вказівку у висновку експертом на те, що ці ушкодження виникли від неодноразової дії тупого предмета, що мав обмежену травмуючу поверхню; могли бути спричинені за механізмом, який потерпілий повідомив в обставинах випадку; за давністю спричинення можуть відповідати часу події і за ознакою короткотривалого розладу здоров'я відносяться до категорії легких.

У вироку суд першої інстанції зазначив, що висновок експерта вказує лише на наявність у потерпілого певних тілесних ушкоджень, однак без наявності інших доказів заподіяння ОСОБА_24 ОСОБА_9 тілесних ушкоджень він не може бути доказом вини обвинуваченого.

Така позиція суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є помилковою, оскільки суд, вирішуючи питання про доведеність висунутого особі обвинувачення, має повно, всебічно і комплексно оцінити наявну сукупність належних і допустимих доказів, а не оцінювати окремі з них відірвано від загального контексту.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що покази обвинуваченого ОСОБА_24 та свідків-очевидців зі сторони захисту не співвідносяться з іншим об'єктивним доказом - висновком експерта, ставити зміст якого під сумнів колегія суддів не має жодних об'єктивних підстав.

Тоді як покази потерпілого ОСОБА_9, свідків-очевидців зі сторони обвинувачення щодо окремих обставин конфлікту, а також покази свідків з обох сторін щодо обставин після конфлікту, логічно співвідносяться із даними цього висновку експерта і складаються з ними в єдину, логічну і послідовну картину злочину.

Крім цього, надаючи перевагу показам одних свідків перед показами інших свідків, крім критерію їх відповідності даним висновку судово-медичної експертизи, колегія суддів також виходить з того, що свідки зі сторони захисту являються особами, які або добре знайомі з ОСОБА_7 (як, наприклад, свідок ОСОБА_20, що має гараж в тому ж, що й ОСОБА_7, кооперативі), або є колегами і сусідами ОСОБА_7 по його торговому місцю на ринку (ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_25). Тоді як у свідків зі сторони обвинувачення не простежується жодних істотних зв'язків із сторонами конфлікту, які могли б вплинути на їх упередженість.

Також колегія суддів бере до уваги, що допитані судом першої та апеляційної інстанції свідки зі сторони захисту не вказані в обвинувальному акті у якості свідків, й клопотання про їх допит було заявлене захисником вже в ході розгляду кримінального провадження по суті в суді першої інстанції 24 червня 2014 року (а.с. 51). Це, на думку колегії суддів, вказує на те, що покази вказаних свідків зі сторони захисту являються своєрідною процесуальною реакцією на покази свідків зі сторони обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи наявні докази у їх сукупності, у результаті повного, об'єктивного і всебічного їх розгляду в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що обставини вчинення злочину в цілому підтвердилися (крім точного часу події), пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення доведене.

Дії ОСОБА_7 колегія суддів кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Під час призначення обвинуваченому покарання у межах санкції статті Особливої частини КК України в редакції станом на дату вчинення злочину, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин невеликої тяжкості); особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно; враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання; враховуючи, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є покарання у виді штрафу.

Колегія суддів також бере до уваги, що ОСОБА_7 не підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2014 році» за відсутністю фактичних підстав, передбачених ст. 1 вказаного закону, що було з'ясовано у судовому засіданні.

Потерпілим до обвинуваченого був заявлений цивільний позов (а.с. 19, 34) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди на суми 30 000 грн. та 627 грн. 53 коп. відповідно. Однак, в судовому засіданні 06 травня 2015 року потерпілий подав суду заяву про залишення цього позову без розгляду, вказавши, що на даний час не наполягає на його розгляді.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Арешт на майно обвинуваченого не накладався.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов'язання має бути скасований, оскільки вирок, постановлений судом апеляційної інстанції, набирає чинності одразу після проголошення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 задовольнити.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Постановити новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1 020 грн. 00 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишити без розгляду.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді особистого зобов'язання скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :