Постанова № 44040921, 05.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

Справа № 33/796/509/2015

Категорія: ч. 1 ст. 163-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 травня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року,

ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривень.

Цією ж постановою суд стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп.

Як встановлено постановою суду, 03 вересня 2014 року виявлено, що ОСОБА_2 по вул. Дорогожицька, 10, в м. Києві, перебуваючи на посаді головного бухгалтера Концерну Радіомовлення, Радіозв'язку та Телебачення (надалі - Концерну РРТ), допустила несвоєчасну сплату податку на прибуток за 2013 рік та авансових внесків з податку на прибуток за 2012 рік, чим порушила п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить: поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року про її притягнення до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП.

В обґрунтування поданої скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана нею постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як зазначається в апеляційній скарзі, з посиланням на відповідні норми КУпАП, судом першої інстанції не були виконані вимоги зазначеного закону щодо належної підготовки до розгляду адміністративної справи, порушено її, ОСОБА_2, право на отримання правової допомоги, що в подальшому призвело до постановлення безпідставної постанови по справі, оскільки судом не були враховані обставини, які мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що внаслідок тривалої непрацездатності через перебування на лікарняному та наступне її відсторонення від роботи вона не могла брати участь у проведенні відповідної перевірки Податковим органом, оскільки не виконувала на той момент своїх посадових обов'язків, і цілком очевидно, не могла відмовитись від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення від 05.09.2014, в якому мається відмітка про те, що акт відмови від підпису складений 03.09.2014, тобто за два дні до складання протоколу.

Також в апеляційній скарзі звертається увага на те, що Податковий орган не відреагував на жодне зауваження, яке зробив суд у своїй постанові від 15.09.2014, про повернення матеріалів справи до зазначеного органу для належного оформлення, у зв'язку з чим ОСОБА_2 робить висновок про те, що складений відносно неї протокол про адміністративне правопорушення не відповідає приписам закону.

За таких умов, як вважає апелянт, висновок суду про те, що по справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, є безпідставним.

Крім цього, обґрунтовуючи причини пропуску строку на оскарження постанови суду та необхідність поновлення цього строку, апелянт посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, внаслідок чого не приймала участі в судовому засіданні. Про винесення оскаржуваної постанови вона дізналась, коли звернулась до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи 25 грудня 2014 року, після чого їй, ОСОБА_2, був потрібен необхідний час для отримання правової допомоги.

Заслухавши пояснення особи притягнутої до адміністративної відповідальності; особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення; перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

По-перше, враховуючи те, що ОСОБА_2 не була належним чином завчасно повідомлена про час і місце розгляду справи, не приймала участі у її розгляді, а копію постанови судді від 05 листопада 2014 року, яку вона оскаржує, отримала лише 25 грудня 2014 року, слід визнати, що, з урахуванням обставин, наведених у скарзі, строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення був пропущений скаржницею з поважних причин, а тому її клопотання про поновлення цього строку підлягає задоволенню.

По-друге, висновок суду про те, що вина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, актом перевірки № 969/28-10-42-10/01190043 від 03.09.2014 року та іншими матеріалами адміністративної справи, не може бути визнаний обґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, направлена до суду копія, а не оригінал, протоколу про адміністративне правопорушення № 487/42-10 від 05 вересня 2014 року (серія АА № 732423), який було складено щодо ОСОБА_2, не відповідала вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в цьому документі не були зазначені точні дані про: місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Зокрема, як дослівно зазначено в копії протоколу ОСОБА_2 (головний бухгалтер) вчинила правопорушення: «несвоєчасної сплати податку на прибуток за 2013 рік та авансових внесків з податку на прибуток за 2012 рік, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI». Далі в п. 3 вказаного протоколу, де вказуються дата, час і місце вчинення порушення зазначено: «03.09.2014 16:00 м. Київ».

Однак співставлення цих даних з даними Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасної сплати податку на прибуток за 2013 рік та авансових внесків з податку на прибуток за 2012 рік Концерну РРТ (код ЄДРПОУ 1190043) від 03.09.2014 року, на якому ґрунтується складений протокол, з урахуванням пояснень в судовому засіданні суду апеляційної інстанції особи притягнутої до адміністративної відповідальності та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, дозволяє зробити висновок про те, що обставини адміністративного правопорушення, зазначені в копії зазначеного протоколу не відповідають дійсності, оскільки вказані в ньому дата і час фактично підтверджують не момент вчинення або виявлення правопорушення, а лише момент його фіксації після складання відповідного акта.

На ці та інші недоліки, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зверталась увага в постанові судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року, якою матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП повертались до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників для належного оформлення, однак відповідні посадові особи зазначеного органу залишили їх без уваги і повернули матеріали справи до суду в первинному вигляді.

При цьому, в супровідному листі (а.с. 22-23) безпідставно зазначено про те, що ОСОБА_2 відмовилася підписувати протокол про адміністративне правопорушення, внаслідок чого контролюючим органом було складено акт відмови від підписання зазначеного протоколу, датований 03.09. 2014 року (а.с. 8), оскільки цей акт не відповідає дійсності, через те, що ОСОБА_2 взагалі не з'явилася до контролюючого органу, оскільки особисто не отримувала відповідного запрошення, а тому фізично не могла не тільки підписати Акт про результати перевірки від 03.09.2014 року, а й відмовитися цього ж дня від підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 05.09.2014 року, який на той час фактично ще було складено.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що крім порушень, пов'язаних з оформленням протоколу про адміністративне правопорушення, контролюючим органом були порушені і вимоги податкового законодавства при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Концерну РРТ, результати якої стали підставою для складання відповідного протоколу та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Так, відповідно до вимог другого абзацу п. 78.4. ст. 78 ПК України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.2. ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Цим же пунктом прямо передбачено, що лише виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Між тим, за результатами дослідження матеріалів адміністративної справи та копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка була витребувана апеляційним судом, встановлено наступне.

Згідно копії наказу В.о. начальника Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 29.08.2014 року № 852 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Концерну РРТ було призначено на 29 серпня 2014 року тривалістю 1 робочий день.

Як вбачається з Акту від 03.09.2014 року про результати зазначеної перевірки (а.с. 5-6) вона проводилась 29 серпня 2014 року посадовою особою контролюючого органу, яка зазначена у згаданому вище наказі.

Проте в тексті акту взагалі не має згадки про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводилась вказаною посадовою особою на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом від 29.08.2014 року № 852, що викликає сумніви у виданні цього наказу саме 29 серпня 2014 року, а також у врученні його копії платнику податків або його уповноваженому представнику до початку проведення цієї перевірки.

Підставою для таких сумнівів є і той факт, що у переліку посадових осіб, які погоджували цей наказ зазначена посада В.о. начальника Головного управління внутрішньої безпеки Державної Фіскальної служби України, якої на час видання наказу взагалі не існувало.

Долучена до матеріалів справи копія корінця повідомлення про запрошення платника податків, у тому числі головного бухгалтера ОСОБА_2, до органу доходів і зборів від 29 серпня 2014 року (а.с. 7), не тільки не підтверджує, а навпаки спростовує виконання контролюючим органом вимог п. 79.2. ст. 79 ПК України, оскільки не містить в собі будь-яких даних про те, що копія згаданого вище наказу цього ж дня була вручена під розписку платнику податків або його уповноваженому представнику і що останні отримали повідомлення про дату початку та місце проведення відповідної перевірки.

За змістом згаданого повідомлення, яке можливо і отримував платник податків або його уповноважений представник, керівник Концерну РРТ та головний бухгалтер повідомлялись не про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка, як зазначалось вище, проводилась 29.08.2014 року, а про запрошення на 16:00 год. 03.09. 2014 року з питання підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки в частині порушення своєчасності сплати податку на прибуток за 2013 рік та авансових внесків з податку на прибуток за 2012 рік.

Тобто, навіть якщо припустити, що факт вручення такого повідомлення дійсно мав місце, ця обставина не може служити підтвердженням того, що під час проведення документальної невиїзної перевірки були дотримані умови, передбачені ст. 79 ПК України.

Виходячи з наведеного, складений 03.09.2014 року Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки не міг бути визнаний достатньою, а тим більше законною підставою для складання відповідного протоколу та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд вважає необхідним також звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, з урахуванням положень, передбачених ст. 109 ПК України, адміністративним правопорушенням (податковим правопорушенням) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність платників податків та/або їх посадових осіб, яка посягає на встановлений порядок управління у сфері оподаткування та призвела до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому законом, зокрема ст. 7 КУпАП, передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ні органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, ні судом, який розглядав матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, не встановлено та не зазначено про наявність та форму вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, що взагалі свідчить про відсутність в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Крім цього, навіть якщо допустити, що ОСОБА_2, як головний бухгалтер Концерну РРТ, умисно чи з необережності вчинила дії, пов'язані з неподанням або несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), її не можливо було притягнути до адміністративної відповідальності за вказане вище податкове правопорушення, оскільки, як встановлено з пояснень останньої в суді апеляційної інстанції, факт несвоєчасної сплати податку на прибуток за 2013 рік та авансових внесків з податку на прибуток за 2012 рік, було виявлено не за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, яка проводилась 29 серпня 2014 року, а ще на початку березня 2014 року, про що ОСОБА_2 стало відомо від посадової особи контролюючого органу, яка контролювала Концерн, в якому вона працювала.

Тобто факт податкового правопорушення, якщо він дійсно мав місце, було виявлено контролюючим органом не 29 серпня 2014 року, а значно раніше, принаймні на початку березня цього ж року, у зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а саме строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, в якій зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, які, відповідно до цього Кодексу чи інших законів, підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, зроблений підставі доказів, які, з урахуванням наведених вище обставин, не могли були визнані належними та допустимими, а сам розгляд справи в суді відбувався без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на це апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року - скасуванню, з закриттям провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 цього Кодексу.

Напідставі викладеного, керуючисьст.ст. 247, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови суддіШевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року у справі про адміністративне правопорушення щодо неї.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва

С.О.Новов

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Мєлєшак О.В.