Ухвала суду № 44040908, 21.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

а/п № 22-ц/796/3097 /15 Головуючий у 1 інстанції:Литвинова І.В.

ун. № 757/22406/14-ц Доповідач: Нежура В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Нежури В.А.

суддів: Соколової В.В., Шахової О.В.

при секретарі: Троц В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Паста і Баста" та в інтересах третьої особи - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паста і Баста", третя особа: ОСОБА_2 про поновлення роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ "Паста і Баста", третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволеного частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді менеджера-касира ТОВ "Паста і Баста" з 16 липня 2014 року.

Стягнуто з ТОВ "Паста і Баста" на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 12053,61 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ТОВ "Паста і Баста" на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1, яка діє в інтересах ТОВ "Паста і Баста", звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема посилається на те, що суд першої інстанції передбачені законом гарантії при звільненні, передбачені для вагітних жінок, що добросовісно виконують свої трудові обов*язки, на звільнення працівника від відповідальності, у зв*язку зі вагітністю. Помилково допустив в оскаржуваному рішенні, що гарантії передбачені ст. 184 КЗпП України розповсюджуються на випадки звільнення з підстав, інших ніж вагітність. Крім того, оскільки профспілковий орган на підприємстві відсутній, вагітність позивача не була і не могла бути відомою відповідачу та дана обставина не була підставою для її звільнення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, яка діє в інтересах ТОВ "Паста і Баста" підтримали апеляційну скаргу із викладених в ній підстав, позивачка і її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом № 19 від 01.04.2014 р. позивач була прийнята на посаду менеджера-касира в ТОВ "Паста і Баста".

Наказом №7 від 09.07.2014 р. була створена інвентаризаційна комісія для проведення раптових інвентаризацій наявності грошових коштів в касі підприємства.

АктомІнвентаризаційної комісії №1 від 10.07.2014 р. було зафіксовано нестачу грошових коштів підприємства в розмірі 285 грн. та зазначено, що причиною нестачі коштів є крадіжка з боку менеджера-касира ОСОБА_3

Ці обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Наказом № 40 від 16.07.2014 р. позивач була звільнена з займаної роботи на підставі п. 2 ст.41 КЗпП України у зв'язку із виявленою недостачею матеріальних цінностей - грошових коштів та зв'язку із втратою довіри.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась не те, що вона не вчиняла будь-яких умисних дій по заволодінню коштами підприємства і зазначена обставина є недоведеною. Крім того, на момент звільнення вона перебувала в стані вагітності і керівництво закладу знало про цю обставину.

Відповідно до довідки № 165 від 10.07.2014 р. жіночої консультації ТМО Печерського району м. Києва позивачка знаходиться на обліку по вагітності і строк вагітності складає 10 тижнів (а.с.10).

Згідно ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Оскільки позивач була звільнена з роботи з ініціативи власника в особі директора ТОВ "Паста і Баста", і на момент звільнення перебувала у стані вагітності, зазначене свідчить про порушення відповідачем передбачених законом гарантій для зазначеної категорії жінок, що свідчить про порушенням відповідачем вимог закону при звільнені позивачки, і відповідно є підставою для її поновлення на роботі.

Посилання представника відповідача в ході розгляду справи про те, що на момент звільнення позивачки адміністрації не було відомо про її вагітність обґрунтовано були відхилені судом, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки визначені законом гарантії для вагітних жінок поширюються на всі випадки звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу незалежно від обізнаності власника або уповноваженого ним органу про зазначену обставину.

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 - директор піцерії "Іль Моліно", в якій безпосередньо працювала позивач, підтвердила суду, що до звільнення позивач повідомляла її про свою вагітність.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, за період вимушеного прогулу з 17 липня по 09 грудня 2014 року, який становить 78 робочих днів, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток в розмірі 12 053,61 грн., виходячи із наявного в матеріалах справи розрахунку середньоденного заробітку - 148,81 грн. (а.с. 49).

Згідно ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Обґрунтовуючи вимоги по відшкодуванню моральної шкоди, позивач посилалась на те, що відповідачем були порушені її трудові права, вона перенесла нервовий стрес, пов'язаний з її звільненням, стан здоров'я у неї погіршився.

Частково задовольняючи вимог про відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди, суд виходив із того, що оскільки звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог закону, то ця вимога є законною та обґрунтованою. А визначаючи її розмір у 1 000 грн., судом було враховано характеру правопорушення, обставин справи та засади розумності і справедливості.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони аналогічні доводам, на які посилався відповідач, заперечуючи проти пред*явленого позову, і яким надав оцінку суд першої інстанції у своєму рішенні, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене колегія судів вважає ухвалене рішення законним і обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасуванню не вбачає.

Керуючись» ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Паста і Баста" та в інтересах третьої особи - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: