Постанова № 44034057, 05.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 року Справа № 904/9685/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участю представників:

від скаржника: Немченко К.І., представник, довіреність №2218/9/04-65-10-026 від 17.02.15р.;

від ліквідатора: Петруша Ю.К., представник, довіреність б/н 19.01.15р.

представники інших учасників провадження у справі у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13

за заявою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

про визнання грошових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13 (суддя Полєв Д.М.) грошові вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна фабрика "Рейнфорд" визнані частково в розмірі 2257632,78грн. (6 черга); решту вимог в розмірі 92845,22грн. відхилено.

Вищенаведена ухвала в частині відхилення грошових вимог обґрунтована посиланням на ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13 в частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 92845,22 грн. та визнати грошові вимоги скаржника у справі в сумі 2350478,00 грн. в повному обсягу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були порушені норми матеріального права та не враховано, що спірні вимоги складаються з заборгованості боржника по орендній платі за земельні ділянки, на яких розташовані споруди боржника, отже оренда землі спрямована на збереження майна боржника, а витрати на оренду безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури та згідно ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідні зобов'язання боржника не припиняються.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 05.05.2015 року.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, ліквідатор вказує, що згідно норм ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оренда земельних ділянок не відноситься до витрат ліквідаційної процедури, тому відповідна заборгованість не підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Інші учасники провадження у справі, наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що неявка представників інших учасників провадження у справі не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, матеріали справи є достатніми для її розгляду, а апеляційний суд обмежений п'ятнадцятиденним терміном на розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників провадження у справі, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та ліквідатора, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд".

Постановою від 29.07.2014р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М.

11.12.2014р. та 29.01.2015р. до господарського суду надійшли заяви ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - кредитор) №2/136/9/10-018 від 09.12.2014р., №630/9/10-018 від 26.01.2015р. з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 2 350 478,00грн., які складаються з:- 8168грн. заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення №0004342201 від 17.11.2014р.; 2342310грн. заборгованості по орендній платі на підставі податкового повідомлення-рішення №0004332201 від 17.11.2014р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13 грошові вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна фабрика "Рейнфорд" визнані частково в розмірі 2257632,78грн. (6 черга); решту вимог в розмірі 92845,22грн. відхилено.

Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 17.03.2015 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону від 22.12.2011р. № 4212-VI (надалі - Закон), провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 9 Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки боржника складено акт від 08.10.2014р.№ 2644/22-1/13472597 про порушення податкового законодавства та винесено податкові повідомлення-рішення №0004342201 від 17.11.2014р. по земельному податку в розмірі 8168грн., №0004332201 від 17.11.2014р. по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 2342310грн.

Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.3., 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 ПК України).

Як встановлює пункт 57.3 зазначеної статті ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 59.1 статті 59 названого Кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують на обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку, такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Якщо платник податків в установлений строк розпочинає процедуру оскарження рішення, грошове зобов'язання вважається узгодженим лише з дати набрання рішенням суду законної сили. У разі ж несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлений строк, така сума вважається податковим боргом, що є підставою для надсилання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога може бути пред'явлена (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу (несплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання).

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що сторонами не подано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №0004342201 від 17.11.2014р., №0004332201 від 17.11.2014р. в судовому порядку, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що грошові вимоги кредитора, які виникли на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень є узгодженими, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст. 1 Закону, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 1 ст.23 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня, порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення і провадження у справі про банкрутство. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно ст. 38 Закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як вбачається із доказів доданих до заяви з грошовими вимогами заборгованість банкрута виникла з січня 2012 року по серпень 2014р.

Таким чином грошові вимоги нараховані до 23.01.2014р. є конкурсними, вимоги з 24.01.2014р. по 29.07.2014р. є поточними.

З огляду на те, що грошові вимоги кредитора заявлено до суду із порушенням строків зазначених у статтях 23, 38 Закону, господарський суд Дніпропетровської області обґрунтовано визнав грошові вимоги кредиторав розмірі 2 257632,78 грн. із віднесенням до 6 черги задоволення.

Також, обґрунтовано місцевим господарським судом відхилені грошові вимоги кредитора в розмірі 92845,22грн., які нараховані за серпень 2014 року.

Так, частиною першою ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Спірні вимоги у сумі 92845,22грн. становлять заборгованість з орендної плати за землю, нарахованої за серпень 2014 року, тобто після відкриття ліквідаційної процедури у справі та визнання боржника банкрутом.

При цьому, апеляційний суд враховує, що згідно з наявними в матеріалах справи копіями договорів оренди земельних ділянок, укладеними боржником з Дніпропетровською міською радою, земельні ділянки передані боржнику в оренду під фактичне розміщення споруд (виробничо-складських будівель), які використовувались в виробничій діяльності.

Проте в розумінні ст. 38 Закону, оренда земельних ділянок, на яких розташовані виробничі потужності боржника, та використання яких з відкриттям ліквідаційної процедури припиняється у зв'язку з завершенням господарської діяльності банкрута, не має відношення до захисту майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, а витрати на оренду землі не пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури. Також, відповідні земельні ділянки не знаходяться у власності боржника та не підлягають включенню до ліквідаційної маси та продажу.

Таким чином, з огляду на приписи абз. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, право пред'являти вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, в межах ліквідаційної процедури, що встановлено абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону, стосується лише вимог, що виникли до визнання боржника банкрутом, тобто зобов'язань, що виникли під час проведення інших процедур банкрутства, до введення процедури ліквідації. Відповідно заявлені скаржником спірні грошові вимоги не є поточними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Колегія суддів, також враховує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним Законом, що регулює провадження у справах про банкрутство, в т.ч. і щодо визначення грошових зобов'язань боржника, підстав їх виникнення, строків виконання і погашення, а також порядку пред'явлення грошових вимог до боржника.

З врахуванням усього вищевикладеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству. Отже підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13 відсутні.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13-залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі № 904/9685/13- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.05.2015 року.