Рішення № 44033332, 20.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 911/1294/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/1294/15

за позовом приватного підприємства "ПАВЛІВСЬКЕ", ідентифікаційний код: 32364757, місцезнаходження: 42730, Сумська обл., Охтирський р-н., с. Мала Павлівка, вул. Леніна, буд. 4,

до приватного підприємства "РОСЬ", ідентифікаційний код: 32191954, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н., м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14, в особі філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ", ідентифікаційний код ВП: 33370269, місцезнаходження: 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Транспортна, буд. 1А,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Мальченко Д.В., який діє на підставі довіреності 16.04.2015 року за № 2/04-2015;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

приватне підприємство "ПАВЛІВСЬКЕ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "РОСЬ" в особі філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2014 року за № 12 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу в сумі 671891,77 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 77 коп.), пені в сумі 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 112422,31 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 31 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2014 року за № 12 з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 671891,77 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 77 коп.), пені в сумі 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 112422,31 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 31 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/1294/15, розгляд якої призначено на 20.04.2015 року, зобов'язано Відповідача надати суду оригінал (для огляду) і належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) положення про філію "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" приватного підприємства "РОСЬ" та оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) довіреності, виданої приватним підприємством "РОСЬ" керівнику (директору) філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ", на підставі якої діє останній.

17.04.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 8828/15 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 17.04.2015 року за № 17/04, яке мотивоване тим, що представник на день розгляду справи буде знаходитись у відрядженні.

20.04.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 9066/15 від Позивача надійшло клопотання від 20.04.2015 року б/н про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів у вигляді копії Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 14.04.2015 року за № 2052, згідно якого Відповідачем під час розгляду справи добровільно погашено частину основного боргу за Договором в сумі 66588,59 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 59 коп.).

20.04.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 30.03.2015 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30.03.2015 року не виконав. Суд розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи приходить до висновку, що воно підлягає відхиленню в зв'язку з тим, що Відповідачем не надано суду доказів перебування представника Відповідача у відрядженні та Відповідач не позбавлений можливості направити в судове засідання іншу особу в якості представника.

Одночасно судом береться до уваги, що Відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 30.03.2014 року щодо надання суду оригіналу (для огляду) і належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) положення про філію "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" приватного підприємства "РОСЬ" та оригіналу (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) довіреності, виданої приватним підприємством "РОСЬ" керівнику (директору) філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ", на підставі якої діє останній, з метою встановлення наявності у філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" права представляти інтереси приватного підприємства "РОСЬ" в господарському суді.

Згідно із п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року за N 18, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму". Якщо відокремлений підрозділ уповноважений звертатися до господарського суду з позовом від імені юридичної особи, то таке ж право має прокурор за місцезнаходженням цього підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола. У разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого підрозділу юридичної особи і судом з'ясовано відсутність у такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа згідно з частиною першою статті 17 ГПК підлягає передачі за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи. А якщо в межах територіальної підсудності даного господарського суду знаходиться інший відокремлений підрозділ юридичної особи, уповноважений представляти останнього в господарському суді, то суд залучає такий підрозділ до участі у справі на підставі та в порядку, передбаченому частиною першою статті 24 ГПК.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності у філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" права представляти інтереси приватного підприємства "РОСЬ" в господарському суді, то суд приходить до висновку, що Позивачем вірно та обґрунтовано дотримано правила територіальної підсудності при поданні позову до господарського суду Київської області з вимогами до Відповідача за місцем знаходження приватного підприємства "РОСЬ", як наслідок дана справа підлягає розгляду господарським судом Київської області.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 30.03.2015 року у справі № 911/1294/15 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.04.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

01.01.2014 року між приватним підприємством "ПАВЛІВСЬКЕ" (продавець) та приватним підприємством "РОСЬ" в особі директора філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" (покупець) укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2014 року за № 12 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1 якого, Продавець зобов'язується в порядку і на мовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коровяче), що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Дослідженням змісту Договору встановлено, що при зазначенні реквізитів Покупця у Договорі Сторони останнього вказали реквізити у вигляді юридичної адреси приватного підприємства "РОСЬ" без посилання або зазначення на реквізити філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" у вигляді місцезнаходження філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ".

Відповідно до п. 1.3. Договору, приймання продукції Покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно із п. 1.4. Договору, перехід права власності на товар від Продавця до Покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцемзнаходження виробничих потужностей (виробництва) Покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки Покупця про прийом товару на товаротранспортній накладній.

Договір у п. 2.4. передбачає, що ціна за товар встановлюється відповідно до ринкової вартості та можу змінюватись у зв'язку з попитом на нього, сезонністю, на інших підставах.

За умовами п. 2.5. Договору, розрахунки за даним Договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між Сторонами. За домовленістю Сторін може проводитись готівковий розрахунок та/або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється Сторонами у додатковій угоді, яка є неідємною частиною до даного Договору.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору, Покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених даним Договором, оплатити товар.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач у період з січня 2014 року по листопада 2014 року включно на виконання вимог п.п. 1.1., 1.2. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 655 Цивільного кодексу України, поставив Відповідачу товар, що підтверджується накладними від 31.01.2014 року за № 38/1, від 28.02.2014 року за № 124, від 02.03.2014 року за № 317, від 30.04.2014 року за № 444, від 31.05.2014 року за № 552, від 30.06.2014 року за № 638/1, від 31.07.2014 року за № 866, від 31.08.2014 року за № 946, від 30.09.2014 року за № 1031/1, від 31.10.2014 року за № 1118/1, від 30.11.2014 року за № 1197/1, прийомними квитанціями від 31.01.2014 року за № 989, від 28.02.2014 року за № 1.012, від 30.04.2014 року за № 1.047, від 30.06.2014 року за № 1.076, від 31.07.2014 року за № 1.093, від 31.08.2014 року за № 1.112, від 30.09.2014 року за № 1.126, від 31.10.2014 року за № 1.136, від 30.11.2014 року за № 11.242, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказані накладні та прийомні квитанції скріплені відбитком печатки приватного підприємства "РОСЬ" в особі філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" та підписом представника останньої на виконання вимог п.п. 1.2., 1.4., 3.2.2. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних накладних і квитанціях вартості, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у накладних і квитанціях. Тобто, підписані Відповідачем накладні та квитанції без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних і квитанціях вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач отримавши у Позивача товар на загальну суму 3660189,69 грн. не виконав належним чином зобов'язань за п.п. 1.1., 2.1., 2.5. Договором щодо повної оплати отриманого товару сплативши лише частину коштів, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість в сумі 671891,77 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 77 коп.).

Факт часткової оплати товару, отриманого за Договором Відповідачем не заперечується та підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку Позивача, згідно якої Відповідач частково періодично оплачував товар за Договором.

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 671891,77 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто одна гривня 77 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію у вигляді листа-вимоги від 22.01.2015 року за № 6, який отриманий Відповідачем 26.01.2015 року та зареєстрований за вхідним номером 7, відповідно до якого Позивач вимагав у Відповідача протягом 7-ми днів з моменту отримання листа-вимоги погасити в повному обсязі заборгованість за Договором.

Відповідач на вказану претензію Позивача не відреагував у 7-ми денний термін.

Разом з тим, детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що під час розгляду справи № 911/1294/15 Відповідачем добровільно погашено частину основного боргу за Договором в сумі 66588,39 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 39 коп.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта звіряння взаємних розрахунків станом на 14.04.2015 року за № 2052, згідно якого станом на 14.04.2015 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу становить 605303,38 грн. (шістсот п'ять тисяч триста три гривні 38 коп.).

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи те, що предмет спору в частині стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 66588,39 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 39 коп.) припинив існування в процесі розгляду справи № 911/1294/15, то суд дійшов висновку про те, що провадження в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 66588,39 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 39 коп.) підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 14.04.2015 року за № 2052, який підписаний Позивачем, Відповідачем та скріплений відбитками печаток останніх без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із вказаною сумою основного боргу за Договором, в силу вимог ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України свідчить про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу станом на 14.04.2015 року в розмірі 605303,38 грн. (шістсот п'ять тисяч триста три гривні 38 коп.).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за Договором в сумі 605303,38 грн. (шістсот п'ять тисяч триста три гривні 38 коп.).

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 2.1., 2.5. Договору та ст.ст. 526, 530, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість в сумі 605303,38 грн. (шістсот п'ять тисяч триста три гривні 38 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в частині, в якій провадження не припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в сумі 605303,38 грн. (шістсот п'ять тисяч триста три гривні 38 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 4.2. Договору, у сумі 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.).

Договір у п. 4.2. передбачає, що за несвоєчасне, понад встановлений даним Договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, Продавець вправі вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 4.2. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період прострочення виконання грошового зобов'язання, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні нарахування в сумі 112422,31 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 31 коп.). Розрахунок суми інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків інфляційних втрат, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді інфляційних втрат у сумі 112422,31 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 31 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 17604,79 грн. (сімнадцять тисяч шістсот чотири гривні 79 коп.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення вимог позивача в повному обсязі, а також те, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 17604,79 грн. (сімнадцять тисяч шістсот чотири гривні 79 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 911/1294/15 в частині стягнення з приватного підприємства "РОСЬ" в особі філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" на користь приватного підприємства "ПАВЛІВСЬКЕ" заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2014 року за № 12 у вигляді основного боргу в сумі 66588,39 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 39 коп.), - припинити.

2. Позов приватного підприємства "ПАВЛІВСЬКЕ" до приватного підприємства "РОСЬ" в особі філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ" про стягнення заборгованості в частині, в якій провадження у справі не припинено, - задовольнити повністю.

3. Стягнути з приватного підприємства "РОСЬ", ідентифікаційний код: 32191954, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н., м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14, в особі філії "ОХТИРСЬКИЙ СИРКОМБІНАТ", ідентифікаційний код ВП: 33370269, місцезнаходження: 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Транспортна, буд. 1А, на користь приватного підприємства "ПАВЛІВСЬКЕ", ідентифікаційний код: 32364757, місцезнаходження: 42730, Сумська обл., Охтирський р-н., с. Мала Павлівка, вул. Леніна, буд. 4, заборгованість за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2014 року за № 12 у вигляді основного боргу в сумі 605303,38 грн. (шістсот п'ять тисяч триста три гривні 38 коп.), пені в сумі 95925,36 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 112422,31 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 31 коп.) та судовий збір у сумі 17604,79 грн. (сімнадцять тисяч шістсот чотири гривні 79 коп.).

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2014 року