Ухвала суду № 44028843, 30.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/4857/14 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/783/3217/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. М.

Категорія: 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за секретаря Куцика І.Б.,

з участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 лютого 2015 у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 лютого 2015 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що за загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце.

Апелянт стверджує, що на час виникнення спірних правовідносин 08.05.2002 року (вперше встановлено ІІІ групу інвалідності) та 26.02.2003 року (вперше встановлено хронічний бронхіт) діяли як ч. 3 ст. 34 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, так і ст. 9 Закону України Про охорону праці, відповідно до яких відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоровя, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до законодавства України.

Апелянт звертає увагу на те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі і такий принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, однак, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що впродовж 1979-2011 років ОСОБА_3 працював на посаді підземного гірничого робітника на шахті ім. XXV з'їзду КПРС комбінату Західно-Українського виробничого об'єднання по видобутку вугілля Укрзахідвугілля (ДВАТ Шахта Відродження).

Актом розслідування професійного захворювання форми П-4 від 22.03.2002р. підтверджується проведення розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_3, на підставі якого зроблено висновок про шкідливі умови праці позивача, які в основному пов'язані із контактом з шахтним пилом, значних фізичних навантажень та знаходження тіла у вимушеному положенні (а.с. 10-11).

Висновком Львівської обласної МСЕК від 08.05.2002р. ОСОБА_3 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 40 % втрати працездатності по професійному захворюванні (а.с. 14).

Внаслідок чергових переоглядів висновком міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 18.01.2007 р. йому було встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати профпрацездатності (25% хронічний бронхіт, 35% хронічна попереково-крижова радикулопатія) безтерміново (а.с. 18).

ОСОБА_3, звертаючись з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді як на правову підставу відшкодування відповідачем моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я у розмірі 60000 грн. посилався на ст.21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яким на момент заподіяння шкоди гарантувалося таке право.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позову, виходив з того, що відшкодування моральної шкоди позивачу не може бути здійснено Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді відповідно до вимог Закону України Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, оскільки з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", відповідно до ч.8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 є правильними з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п. е п.1 ч.1 ст. 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (в редакції Закону на 01.05.2003 року, яка діяла на момент заподіяння шкоди ОСОБА_3Ф.), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Однак, з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці. Цим Законом внесено зміни до законодавчих актив України, а саме - Закон України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46-47, ст. 403 із наступними змінами) викладено в новій редакції з назвою: Закон України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі Закон).

Відповідно до ч. 7 ст. 36 цього Закону, страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно із ч.8 ст. 36 означеного Закону, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

З огляду на зазначену вище норму Закону, законодавець визначився у питанні щодо виду страхових виплат та зазначив, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою незалежно від часу настання страхового випадку, проте, це не позбавляє названих осіб права на отримання такого відшкодування відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Апеляційний суд з урахуванням наведеного вище вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілому від професійного захворювання незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому підстави для покладення на Відділення виконавчої дирекції фонду обов'язку здійснювати таку виплату відсутні та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3

Проте, це не позбавляє позивача можливості у разі доведення ним факту заподіяння йому моральної шкоди від професійного захворювання отримати певні суми на його відшкодування відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи не заслуговують на увагу з огляду на те, що в ст. 58 Конституції України викладене загальне правило дії закону у часі.

Разом з тим, ч. 1 ст. 5 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється, зокрема, за принципом законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись принципом прямої дії Закону в часі, застосовуючи закон, який діє на час прийняття рішення суду, правильно зробив висновок про те, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді не є належним відповідачем у справі.

На підставі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, визнаючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів його законність.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді:

ОСОБА_4

ОСОБА_5