Рішення № 4402778, 04.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/577

04.08.09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг”

до закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг”

про стягнення 12 237,53 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Сторожук Ю.М. (дов. № 08/01/09 від 08.01.2009)

від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг” до закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг” про стягнення заборгованості в розмірі 12 237,53 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором № 192-1/10/08 від 01.10.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2009 порушено провадження у справі № 50/577 та призначено її до розгляду на 04.08.2009.

В судове засідання 04.08.2009 з’явився представник позивача, дав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 товариство з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг” (далі –позивач, постачальник за договором) та закрите акціонерне товариство „Прилуктваринмаш-Холдінг” (далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір № 192-1/10/08 (далі –договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору Постачальник зобов’язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов’язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в рахунках-фактурах (п.1.2.). Якість товару, що постачається, підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника (п.2.1.).

Відповідно до умов п.3.1. товар поставляється партіями на умовах: FCA –франко-перевізник відповідно до Інкотермс-2000. Товар переходить у власність покупця з моменту його навантаження в транспортний засіб покупця. Строк поставки товару постачальником становить 4 (чотири) робочі дні з моменту отримання постачальником передбаченої договором 100% передоплати від покупця.

Розділом 4 передбачений порядок та умови розрахунків між сторонами, зокрема підставою для сплати є виставлені постачальником рахунки-фактури. Розрахунки між сторонами можуть здійснюватись в безготівковій та готівковій формі (п.4.1.).

Вартість товару визначається у специфікаціях та/або рахунках-фактурах, які є невід’ємними частинами договору. Загальна вартість товару визначається сумою вартості всіх підписаних специфікацій та/або рахунків-фактур (п.4.2.).

Згідно п.4.3. умовами оплати товару є 100% передоплата покупцем вартості партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури. Якщо вартість поставленої партії товару перевищує суму передбаченої оплати, покупець доплачує постачальнику різницю протягом трьох банківських днів з дати поставки; у випадку недовантаження оплаченого покупцем товару, надлишок грошових коштів враховується постачальником при виставлені покупцю нових рахунків, або повертається покупцю протягом трьох робочих днів з дати отримання постачальником письмової заяви про повернення надмірно сплачених коштів від покупця (п.4.6.).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 27 636,12 грн. відповідно до видаткової накладної № РН1-011266 від 03.10.2008 на суму 27 636,12 грн., який був отриманий відповідачем про, що свідчить належним чином оформлена, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 28 від 03.10.2008. Враховуючи суму надмірно сплачених відповідачем коштів на рахунок позивача за попередні періоди у розмірі 5 037,18 грн., сума заборгованості перед позивачем станом на 31.10.2008 становила 22 598,94 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості між сторонами за період з 01.01.2008 по 31.10.2008.

Вищевказана накладна, довіреність та акт звірки заборгованості між сторонами приймається судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № 11/649 від 25.11.2008 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість в сумі 22 598,94 грн. Після отримання претензії, відповідач частково погасив існуючу перед позивачем заборгованість в розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи. 05.12.2008 відповідач повернув частину поставленого товару в сумі 7 711,85 грн., що підтверджується накладною на повернення № -000000094 від 05.12.2008 на загальну суму 7 711,85 грн.

Проте на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач остаточно не розрахувався і його заборгованість за вищевказаним договором становить 10 887,09 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи положення договору № 192-1/10/08 від 01.10.2008, норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором поставки та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Таким чином факт наявності боргу відповідача перед позивачем в сумі 10 887,09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за відповідним договором № 192-1/10/08 від 01.10.2008 в сумі 10 887,09 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 1 186,69 грн. та 3 % річних в розмірі 163,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень чи доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Прилуктваринмаш-Холдінг” (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 3В; код ЄДРПОУ 25406453) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29; код ЄДРПОУ 31407820) основний борг в розмірі 10 887 (десять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 09 коп., 3% річних в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 75 коп., індекс інфляції в розмірі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 69 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 37 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 06.08.2009