Ухвала суду № 44027143, 06.05.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7852/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

06 травня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів Куштана Б.П., Панька В.Ф.

при секретарі Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та Національного університету біоресурсів і природокористування України на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Національного університету біоресурсів і природокористування України про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України про стягнення середнього заробітку.

Позов мотивовано тим, що позивач працювала в Мукачівському державному аграрному технікумі на посаді секретаря-друкарки. Наказом № 163-к від 8.11.04 року звільнена з роботи 8.10.04р. Рішенням Закарпатського апеляційного суду від 14 липня 2005 року поновлена на роботі з 8.10.04. Постановою Мукачівського МВ ДВС від 18.07.05 р. відкрито виконавче провадження та встановлено строк боржнику для добровільного виконання виконавчого листа й судового рішення до 20 липня 2005 року. Відповідач не виконав рішення, тому позивачка звернулась в Європейський суд з прав людини, який своїм рішенням від 07.11.13р. зобов`язав державу - відповідача протягом трьох місяців виконати рішення суду. Розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з мінімальної заробітної плати за відповідний період. Просила стягнути з відповідача 86689,00 грн. середнього заробітку за період з серпня 2005 року по жовтень 2014 року включно; судові витрати, 7440 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Рішенням суду позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з відповідача 23642,50 грн. середнього заробітку за період з 17.10.06 р. по жовтень 2014 року та 3840 грн. витрат на правову допомогу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачка не погодилась з цим рішенням, просила змінити рішення стягнувши 81451,00 грн. середнього заробітку за період з листопада 2006 року по жовтень 2014 року і всі судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновкам суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права .

Відповідач також оскаржив рішення. Просив змінити рішення в частині стягнутого розміру витрат на правову допомогу на 1013,76 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновкам суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивачки скаргу з наведених підстав підтримав та пояснив, що прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає діючому законодавству як в частині стягнення грошової компенсації за затримку розрахунку при звільнення, так і в частині стягнення оплати за надання правової допомоги. Апеляційну скаргу відповідача не визнав.

Представник відповідача підтримав свою скаргу, а скаргу представника позивачки не визнав.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в користь позивачки було стягнено грошові суми за період з 8 жовтня 2004 р. по 17 жовтня 2006 р., а з останньої дати до жовтня 2014 р. слід стягнути суму в 23642 грн., яка підлягає вирахуванню, виходячи із середнього заробітку позивачки в 245 грн. Крім цього витрати на правову допомогу суд першої інстанції вважав завищеними і стягнув лише 3840 грн.

Доводи апеляційної скарги представника позивачки: судом першої інстанції не вірно визначено правову природу грошового стягнення: позивачем ставилось питання про стягнення грошової суми за затримку виконання рішення суду, а судовим рішення за період з 8 жовтня 2004 р. по 17 жовтня 2006 р. стягнуто грошові кошти за час вимушеного прогулу; при визначенні розміру середнього заробітку слід брати до уваги розмір мінімальної зарплати у відповідний період, а не розмір середнього заробітку, який визначений з розміру зарплати позивачки за два місяці, що передували її звільненню; зменшення судом суми, яка підлягає стягненню з відповідача за надання правової допомоги не відвідає законодавству, яким регулюються ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відповідача: стягнення грошової суми з відповідача за надання правової допомоги позивачу слід зменшити до 1013,76 грн., оскільки позовні вимоги задоволено на 26,4 %.

По справі встановлено, що позивачка працювала в Мукачівському державному аграрному технікумі на посаді секретаря друкарки і наказом від 8 жовтня 2004 року була звільнена з роботи. Рішенням Закарпатського апеляційного суду від 14.07.2005 року її поновлено на роботі, але відповідач тривалий час не виконував рішення і це рішення було виконано лише 14 листопада 2014 р. на підставі рішення Європейського суду з прав людини, який зобовязав державу-відповідача протягом 3 місяців виконати рішення національного суду.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тому за період з часу прийняття апеляційним судом рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі, яке набуло чинності з дня його прийняття 14.07.2005 р.- середній заробіток позивачки підлягає стягненню з відповідача до часу виконання рішення суду, яке відбулось 14 листопада 2014 р.

Як вказано, представник позивачки визнав що за період з часу звільнення до жовтня 2006 р. сума середнього заробітку з відповідача вже стягнена судовими рішенням суду від 14.07.2005 р. та від 19.04.2007 р. Тому він не ставив питання про стягнення середнього заробітку за цей час, а просив стягнути середній за період з листопада 2006 р. по листопад 2014 р.

Рішенням суду від 14.07.2005 р. встановлено, що середній заробіток позивачки становив 245 грн. на місяць. Саме з цієї суми слід виходити при визначенні суми, яка підлягає стягненню, оскільки її визначення відповідає Порядку обчислення середньої зарплати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 р. Є доведеним, що посада секретар-друкарки ліквідована ще під час розгляду справи про поновлення на роботі /2005р/, відповідно, зарплати по цій посаді не визначалась. Тому такий критерій визначення суми, яка підлягає стягненню, як інший розмір зарплати не може бути застосований.

Не може бути застосовано і такий критерій визначення середнього заробітку як мінімальна зарплата у відповідні періоди, оскільки, як вказано, посади секретар-друкарки взагалі немає, а мінімальна заробітна плата відповідно до ст.3 ЗУ «Про оплату праці» це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Тобто це визначена оплата праці за виконану працівником місячну норму праці /обсяг робіт/.Зазначене відповідає вимогам п.21 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Таким чином, за зазначений період з листопада 2006 р. до поновлення на роботі позиваки слід стягнути суму, визначену судом першої інстанції, виходячи з розміру середньої зарплати, яка визначена відповідно до вказаної постанови КМ України.

У процентному відношенні ця суму становить 27.27% від суми, визначеної в позовній заяві і саме в такому співвідношенні слід стягнути судові витрати по справі, які визначені позивачем в сумі 7400 грн, що відповідає порядку визначення, встановленого ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Зазначене відповідає вимогам ч.1 ст.88 ЦПК України, відповідно до якої якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Така сума становить 2028 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту вищенаведеної ст.236 КЗпП України судове рішення по даній категорії справ повинно бути викладено у формі ухвали.

Керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, а апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів та природокористування України задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 лютого 2015 року в частині назви та стягнення судових витрат скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення.

Встановити, що по даній справі постановлено судове рішення у формі ухвали.

Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України в користь ОСОБА_3 2028 грн. за надання правової допомоги.

В решті судове рішення Мукачівського міськрайонного суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: