Рішення № 44015575, 05.05.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/372/2015(м)

221/2674/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Голуб Т.І.

Доповідач Попова С. А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль'', що є правонаступником ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за двома кредитним договорами, укладеними із відповідачем ОСОБА_2

За першим кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. відповідач отримав кредит у сумі 68300дол.США зі строком повернення до 14.11.2016р., на умовах сплати процентів за користування кредитними коштами: 9,9% річних - з першого по третій місяць кредитування та 13% річних - з четвертого місяця кредитування. 20.10.2009р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, за змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту і змінено процентну ставку на 15% річних. 29.04.2010р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою відповідачу тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором. І в цей же день 29.04.2010р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/11- 134/32/2, за яким поручитель зобов'язалась відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору.

За другим кредитним договором № 012/07-188/47 від 21.12.2007р., укладеним між банком і ОСОБА_2, позичальник отримав кредит у сумі 22498дол.США зі строком повернення до 20.12.2015р., на умовах сплати 13,5% річних за користування кредитними коштами. Додатковою угодою № 1 від 20.10.2009р. до кредитного договору змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту і сплати процентів. За додатковою угодою № 1 від 29.04.2010р. до кредитного договору позичальнику тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту. 29.04.2010р. між банком і ОСОБА_3 укладено договір поруки № 012/07- 188/47/2, за яким співвідповідачка зобов'язалась відповідати перед бакном в повному обсязі по зобов'язанням позичальника ОСОБА_2

Посилаючись на невиконання позичальником і поручителем своїх зобов'язань за договорами, незважаючи на направлені відповідачам 24.04.2014р. листи-попередження з пропозицією усунути порушення, банк просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку утворену станом на 08.04.2014р. заборгованість - по кредитному договору № 012/07-188/47 від 21.12.2007р. в загальній сумі 241590,65грн., з яких: 147292,83грн. - основний борг по кредиту, 65630,84грн. - прострочені відсотки, 14315,79грн. - пеня за порушення строків погашення заборгованості, 14351,19грн. - пеня за порушення строків погашення процентів; за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. в загальній сумі 852984,22грн., з яких: 506976,31грн. - основний борг по кредиту, 244742,24грн. - прострочені відсотки, 44535,94грн. - пеня за порушення строків погашення заборгованості, 56729,73грн. - пеня за порушення строків погашення процентів; а також компенсувати за рахунок відповідачів понесені витрати з оплати судового збору у сумі 3654грн.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1094574,87грн., судовий збір в сумі 3654грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення суду поручителем ОСОБА_3 не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль'', від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність (а.с. 167), відповідача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_3 (телефонограми №№ 769, 770, 771 - а.с. 172), дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 16.01.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (нині - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль'') в особі Донецької обласної дирекції та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/11-134/32 про надання кредиту у сумі 68300дол.США строком погашення до 14.11.2016р. зі сплатою 9,9 % річних - з першого по третій місяць кредитування та 13% річних - з четвертого місяця кредитування за користування кредитними коштами. 20.10.2009р. між банком і ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до цього кредитного договору № 014/11-134/32, якою змінено умови погашення (реструктуризацію) кредиту та змінено процентну ставку на 15 % річних і пролонговано дату остаточного повернення кредиту до 14.11.2016р. Між банком і ОСОБА_2 29.04.2010р. укладена додаткова угода № 1 до цього ж кредитного договору, якою відповідачу тимчасово було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором.

21.12.2007р. між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 012/07-188/47 про надання кредиту у сумі 22498дол.США строком погашення до 20.12.2015р. зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами. 20.10.2009р. між позичальником і банком укладена додаткова угода №1 до цього кредитного договору, якою змінено умови погашення (реструктуризацію) кредиту. 29.04.2010р. між банком і позичальником укладена додаткова угода № 1 до цього ж кредитного договору, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту.

29.04.2010р. між банком і ОСОБА_3 було укладено два договори поруки № 014/11-134/32/2 і № 012/07- 188/47/2 - в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами від 16.01.2007р. і 21.12.2007р. відповідно, за умовами яких остання, як поручитель, зобов'язалась відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 умов цих кредитних договорів.

У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами і договорами поруки 24.04.2014р. банк надіслав позичальнику і поручителю вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з моменту отримання зазначеної вимоги, однак ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість не погасили.

Тож, позичальником порушені умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 08.04.2014р. по кредитному договору № 012/07-188/47 від 21.12.2007 року - 241590,65грн., та за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. - 852984,22грн. Утворена сума заборгованості не погашена і поручителем.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору з повернення кредиту і плати за нього, що є підставою, визначеною законом і умовами договору, для покладення на нього і поручителя цивільно-матеріальної відповідальності у вигляді солідарного з відповідачів стягнення на користь кредитора основної суми заборгованості; прострочених відсотків; пені за порушення строків платежів по основному боргу і по процентам в загалом визначеній до стягнення по двох кредитах сумі 1094574,87грн.

З такими висновками суду, окрім розміру стягнутої пені і періоду її обрахування, не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно із частиною 2 наведеної норми поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд вважав доведеним не виконання позичальником і поручителем положень п. 1.5.1. кредитного договору від 16.01.2007р. та п. 3.7. кредитного договору від 21.12.2007р., факт неповернення, всупереч вимогам закону і умовам договорів, кредитних коштів, процентів і сплати неустойки у визначені строки.

Беручи до уваги зібрані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду про доведеність заборгованості за кредитними договорами, в перерахунку валюти кредиту на національну грошову одиницю за курсом НБУ (11,650969), визначеним станом на день зведення розрахунку: за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. - основна сума боргу - 506976,31грн., прострочені відсотки - 244742,24грн.; за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21.12.2007р. - основна сума боргу - 147292,83грн., прострочені відсотки - 65630,84грн. І ці суми в порядку захисту майнових прав банку підлягають стягненню з відповідачів, які допустили порушення грошового зобов'язання, в солідарному порядку.

Досліджуючи аргументи апеляційної скарги представника позичальника - ОСОБА_4 в частині недотримання банком пред'явлення його довірителю дострокової вимоги погашення всієї суми боргу, колегія суддів не вважає їх слушними з огляду на нижчевикладене.

За змістом п. 1.9.1. кредитного договору від 16.0.2007р. та п. 7.3. кредитного договору від 21.12.2007р., ст. 1050 Цивільного кодексу України, у випадку невиконання позичальником та/або поручителем боргових зобов'язань банк має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимог, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до кредитного договору, у строк не більше ніж тридцять днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

В матеріалах справи наявні відомості про спрямування банком 24.04.2014р. на адресу позичальника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 вимог, викладених у рекомендованому поштовому відправленні, про усунення порушень взятих на себе грошових зобов'язань по двох кредитних договорах від 16.01.2007р. і 21.12.2007р. і належних до них договорах поруки (а.с. 75-79). Даних про одержання листів безпосередньо позичальником немає.

Разом з тим, за п. 6.4 кредитного договору від 16.01.2007р. і п. 7.3 кредитного договору від 21.12.2007р. направлені банком рекомендованою кореспонденцією вищевказані листи у письмовій формі на адресу позичальника вважаються поданими належним чином, що сторони погодили при укладенні цих договорів. Також, у застереженні, що міститься в п. 1.9.1 кредитного договору від 16.01.2007р. закладено, що реалізація положень цих пунктів є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін (а.с. 6-17, 35-45).

До того ж, безпосередньо пред'явлення кредитором позову до суду є різновидом вимоги-претензії, адресованої позичальникові.

Як з'ясовано, к моменту пред'явлення позову червні 2014 року і ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у лютому 2015 року не були задоволені вимоги кредитора про погашенню утвореної суми заборгованості, при достеменній обізнаності відповідачів, принаймні з тексту позовної заяви.

Тому, зважаючи на викладені норми закону і умови укладених між сторонами кредитних договорів, договорів поруки, підстав для звільнення відповідачів від обов'язку з повернення суми кредиту і належних до нього платежів колегія суддів не віднаходить.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги представника відповідача про передчасність звернення банку до суду із даним позовом є неслушними.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача з приводу відсутності в матеріалах справи відомостей щодо курсу валюти кредитування є неспроможними, оскільки дані щодо офіційного курсу валют, встановленого НБУ, є загальновідомою і доступною для населення інформацією, була взята банком з показником 11,650969 станом на 07.04.2014р., як відображено у прохальній частині позову банку (а.с. 5), і що не перевищує показника курсу долара до гривні 11,728167, встановленого на день зведення розрахунку заборгованості на 08.04.2014р., і це, як впевнився суд апеляційної інстанції, не погіршує стан позичальника.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині стягнення судом першої інстанції суми основного боргу, прострочених процентів по двох кредитних договорах не спростовують правильності висновків суду. В цій частині рішення, що грунтується на матеріалах справи і ухвалене з дотриманням норм матеріального закону, підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, ухвалюючи рішення в частині стягнення пені в повному обсязі, заявленому у змісті позову банку і обчисленому за весь період її нарахування (по кредитному договору від 21.12.2007р.: по тілу кредита - з жовтня 2010 року, по простроченим процентам - з січня 2008р.; по кредитному договору від 16.01.2007р.: по тілу кредита - з червня 2008р., по простроченим відсоткам - з квітня 2008р. - а.с. 62-74), суд першої інстанції не зважив на положення ст. 258 ЦК України, що визначає період нарахування пені максимально в 1 рік, і заявлене представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 клопотання про застосування строку позовної давності по цій позиції вимог (15:49 і 24:24 хвилини судового засідання від 06.02.2015р.), не вмотивувавши доводи сторони в цій частині. Але ж це питання повинно було обговорити в рішенні суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України.

Оскільки доводи представника відповідача в даній частині апеляційної скарги, є обгрунтованими з правової точки зору, беручи до уваги правові позиції у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. по справі № 6-25цс15 (щодо поширення норми ч. 3 ст. 267 ЦК України, за умови наявності про це заяви сторони, як на загальну, так і спеціальну позовну давність - в даному випадку по позиції пені), то рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення), що грунтується на положеннях п. 4.1.1. кредитного договору від 16.01.2007р. та п. 10.2. кредитного договору від 20.12.2007р., підлягає зміні з корегуванням нарахованої суми за 1 рік - з 25.06.2013р. (взятий річний термін за 1 рік до дня пред'явлення позову 25.06.2014р. і курс долара до гривні, встановлений НБУ з показником 11,650969 на 07.04.2014р., що взятий банком до розрахунку):

- за кредитним договором від 21.12.2007р.: пеня по простроченій позиковій заборгованості - 6366,21грн. (546,41дол.СШАх11,650969); пеня по простроченим процентам - 5843,78грн. (501,57дол.СШАх 11,650969);

- за кредитним договором від 16.01.2007р: пеня по простроченій позиковій заборгованості - 18621,74грн.(1598,30дол.СШАх11,650969); пеня по простроченим процентам - 22053,42грн. (1892,84дол.СШАх11,650969).

Крім того, підлягає зміні рішення суду в частині порядку сплати судового збору в дохід держави в загальній сумі 3654грн., що мають бути сплачені кожним з відповідачів в рівних частках по 1827грн.

Суд не входить в обговорення обґрунтованості доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, вмотивованих положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, в частині припинення дії поруки ОСОБА_3, інтереси якої апелянт не уповноважений представляти в суді апеляційної інстанції.

Підсумовуючи викладене, рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості і порядку сплати судового збору згідно вищенаведеного мотивування.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги на 7,04% (стягнуто з двох відповідачів борг за рішенням суду першої інстанції загалом 1094574,87грн.=100%, а за рішенням суду апеляційної інстанції загальна сума до стягнення становить 1017527,30грн.=92,96%), відповідачеві ОСОБА_2, в інтересах якого подана апеляційна скарга, підлягає поверненню за рахунок ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" пропорційна частка сплаченого судового збору (а.с. 151) - в сумі 128,62грн. ( 1827грн.:100%х7,04%).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року змінити в частині розміру заборгованості і порядку сплати судового збору.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість:

- за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21.12.2007р. в сумі 225133 (двісті двадцять п'ять тисяч сто тридцять три) гривні 66 копійок, з яких: 147292 (сто сорок сім тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 83 копійки - основний борг по кредиту, 65630 (шістдесят п'ять тисяч шістсот тридцять) гривень 84 копійки - прострочені відсотки, 6366 (шість тисяч триста шістдесят шість) гривень 21 копійки - пеня по простроченій позиковій заборгованості, 5843 (п'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 78 копійки - пеня по простроченим процентам;

- за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. в загальній сумі 792393 (сімсот дев'яносто дві тисячі триста дев'яносто три) гривні 71 копійки, з яких: 506976 (п'ятьсот шість тисяч дев'ятьсот сімдесят шість) гривень 31 копійки - основний борг по кредиту, 244742 (двісті сорок чотири гривні сімсот сорок дві) гривні 24 копійки - прострочені відсотки, 18621 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одна) гривні 74 копійки - пеня по простроченій позиковій заборгованості, 22053 (двадцять дві тисячі п'ятдесят три) гривні 42 копійки - пеня по простроченим процентам.

Стягнути ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" судовий збір в рівних частках з кожного по 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_2 частку судового збору за подачу апеляційної скарги - в сумі 128 (сто двадцять вісім) гривень 62 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді