Рішення № 4401302, 04.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" серпня 2009 р. Справа № 10/167-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/167-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АД-ШИНА», м. Київ;

до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт», м. Вишгород;

про стягнення 66530,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: Теплов І.О., довіреність від 22.07.2009р. б/н;

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АД-ШИНА»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»про стягнення заборгованості в розмірі 43254 грн., пені –1649,58 грн., індексу інфляції –216,27 грн., штрафу - 21627 грн., в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору довгострокового постачання б/н від 16.03.2009р.

30.06.2009р. ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 10/167-09 та призначено її розгляд на 21.07.2009р.

В засіданні суду представник відповідача подав клопотання від 21.07.2009р., в якому просив суд зробити перерву в судовому засіданні та надати сторонам по справі час для узгодження між сторонами умов мирової угоди.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва на 04.08.2009р.

Представник позивача в засіданні суду подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути суму основної заборгованості у розмірі 34254 грн., оскільки відповідач сплатив 9000 грн.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 04.08.2009р., з невідомих суду причин не з’явився. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 30.06.2009р. також не виконав, письмовий відзив по суті позовних вимог не надав.

Оскільки сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АД-ШИНА»(далі –постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»(далі –покупець) укладено договір довгострокового постачання б/н.

Згідно з п.1.1. договору, постачальник зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.4.2. договору, покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 30 календарних днів.

На виконання умов договору, позивач на підставі видаткової накладної № 376 від 18.03.2009р. поставив відповідачеві товар загальною вартістю 42664 грн. та згідно з видатковою накладною № 383 від 18.03.2009р. надав послуги по шиномантажу на суму 590 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем, станом на день подачі позивачем позову до суду, не були виконані зобов’язання за договором довгострокового постачання б/н від 16.03.2009р. на суму 43254 грн. Після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 9000 грн. заборгованості, тому в цій частині вимог провадження у справі підлягає припиненню, в зв’язку з відсутністю предмету спору, а позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню в сумі 34254 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.8.3. договору, в разі прострочення оплати, покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також пеню нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

У відповідності з п.8.6. договору, при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф, у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1649,58 грн. і штраф у сумі 21627 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штраф та пеня це –неустойка - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до стаття 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в загальній сумі 23276,58 грн. свідчить про безпідставне намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Отже, враховуючи конституційний принцип, суд з підстав наведених норм не може застосувати подвійну відповідальність до відповідача за одне й те саме правопорушення шляхом стягнення пені і штрафу одночасно, тому задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 1649,58 грн. у вигляді пені та відмовляє в частині вимог з приводу стягнення штрафу в сумі 21627 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 216,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені та індексу інфляції і задовольняє їх за розрахунками позивача, наведеним у позовній заяві.

Враховуючи вище викладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9 000,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 17, код ЄДРПОУ 34198695) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АД-ШИНА»(02660, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 35974863) суму основної заборгованості 34254 (три чотири тисячі двісті п’ятдесят чотири) грн., пеню –1649 (одна тисяча шістсот сорок дев’ять) грн. 58 коп., індекс інфляції –216 (двісті шістнадцять) грн. 27 коп., державне мито –451 (чотириста п’ятдесят одна) грн. 20 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –12.08.2009 р.