Рішення № 4400005, 06.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.09 Справа№ 20/112

За позовом: Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м. Київ

до відповідача: Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м. Львів

про стягнення 6 904,12 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Чопко К.

Представники:

від позивача: Лесько Н.О. - представник

від відповідача: Яремко П.С. - представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” про стягнення 6 904,12 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 22.06.2009 р., у зв”язку з відрядженням судді Манюка П.Т., справу № 20/112 передано для подальшого розгляду по суті судді Мазовіті А.Б.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 30.06.2009 р. справа № 20/112 призначена суддею Мазовітою А.Б. до розгляду на 01.07.2009 р. повернута для подальшого розгляду по суті судді Манюку П.Т.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 23.07.2009 р., у зв”язку з відпусткою судді Манюка П.Т., справу № 20/112 передано для подальшого розгляду по суті судді Фартушку Т.Б.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 04.08.2009 р. справа № 20/112 призначена суддею Фартушком Т.Б. до розгляду на 06.08.2009 р. повернута для подальшого розгляду по суті судді Манюку П.Т.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судових засідання та в поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.12.2006 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" (постачальником) та Державним територіально-галузевим об'єднанням „Львівська залізниця" (покупцем) було укладено договір № ЦХП-60107 (надалі –договір). Відповідно до умов договору ДП „Укрзалізничпостач" (позивач) поставляє на адресу ДТГО “Львівська залізниця” (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі матеріали верхньої будови колії –підкладку роздільного скріплення, найменування, кількість та ціни на зазначену продукцію вказуються в Специфікаціях, які є невід”ємною частиною договору.

На виконання умов договору продукцію у вагонах № 68749522, № 68746007, № 68484880, № 68030691, № 68515145 надіслано на адресу Львівської залізниці безпосередньо від вантажовідправника - ТОВ „Леман-Україна" транзитом без розвантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 49267782, № 49067629, № 49667894, № 49667979, № 49667893, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно розділу 7 Договору, розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до „Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП „Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого Наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-Ц3

Згідно з п. 1.2 вказаного наказу ЦХП виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці - вантажоодержувачу. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями. Відповідно до п. 2.2 Порядку, відпрацювання вхідних документів та відправка 5-ти екземплярів акцептованого авізо здійснюється протягом 2 днів після отримання відповідних документів на поставлену продукцію.

На виконання умов п.7 Договору, Позивач надіслав відповідачу сповіщення № 3487, № 7131, № 1159, № 7198, № 7111 та за поставлену продукцію виставив рахунки-фактури від 27.04.2007 р. № ВБК07-1317, від 16.02.2007 р. № ВБК07-484, від 28.07.2007 р. № ВБК07-2396, від 29.07.2007 р. № ВБК07-2455, від 28.07.2007 р. ВБК07-2383 на загальну суму 1 184 030,14 грн.

Однак відповідач свої зобов”язання по договору належним чином не виконав, ним лише частково акцептовано рахунки на суму 1 177 126,02 грн., що призвело до заборгованості у сумі 6 904,12 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що у відповідності з договором від 28.12.2006 р. № ЦХП-60107 позивач здійснив поставку на адресу відповідача по залізничних накладних:

- № 49667893 підкладки КД65-У(А) масою вантажу –68 090 кг.

- № 49267782 підкладки КБ-65 масою вантажу –66 240 кг.

- № 49067629 підкладки КД65-У(А) масою вантажу –64 640 кг.

- № 49667894 прокладки КД65-У(А) масою вантажу –62 740 кг.

- № 49667979 прокладки КД65-У(А) масою вантажу –64 000 кг.

При зважуванні вантажу на станції Ужгород Львівської залізниці виявлено недостачу продукції в сукупності по всіх накладних 1960 кг., про що складені відповідні комерційні акти: від 04.08.2007 р. № БЗ 244277, від 04.05.2007 р. № БЗ 244259, від 25.02.2007 № БЗ 244251, від 04.08.2007 р. № БЗ 244278 та № 244279, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач посилаючись на п. 7.1 договору №ЦХП-60107 від 28.12.2006 р. зазначив, що покупець акцептує сповіщення "авізо" при умові фактичного отримання продукції, а тому ним акцептовано вищезазначені сповіщення лише на суму 1 177 126,02 грн., тобто за мінусом вартості недостачі продукції зазначеної у специфікаціях та рахунках-фактурах на суму 6 904,12 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з мотивів:

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно договору від 28.12.2006 р. № ЦХП-60107 позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію, а останній зобов’язався прийняти та оплатити її на умовах та в терміни які встановлені договором. Поставка продукції здійснювалась відповідно до специфікацій до договору, залізничним транспортом загального користування на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС-2000.

Згідно п.4.1. Договору, постачальник (позивач) здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами Покупця на умовах та в терміни, які вказані в Специфікаціях до Договору, які надаються додатково і є невід'ємними його частинами та відповідно п.4.3 Договору дата поставки продукції визнається згідно умов її поставок, які зазначаються в специфікаціях до договору та відповідають вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “ІНКОТЕРМС-2000”.

Судом встановлено, що позивач придбав та оплатив спірну продукцію у третьої особи - ТзОВ “Леман-Україна”, що підтверджується податковими та розхідними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Зазначена продукцію направлялася на адресу Львівської залізниці безпосередньо вантажовідправником продукції –ТзОВ “Леман-Україна” зі ст. Сартана Донецької залізниці транзитом без розвантаження.

Правила Інкотермс-2000 передбачають обов'язки продавця та покупця щодо продажу та приймання товарів при поставці на умовах FСА.

Згідно вказаних правил постачання товару залізничним транспортом є завершеним, коли продавець (постачальник) здав товар на приймальному пункті залізниці, або відвантажив його в транспортний засіб, що наданий залізницею.

Стаття 664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові, а стаття 334 ЦКУ уточнює, що право власності набувача на майно за договором виникає з моменту передання майна перевізникові. Після передачі товару перевізникові –всі ризики несе покупець.

Отже, Позивач вважається таким, що виконав свої зобов'язання по відвантаженню з моменту передачі товару вантажовідправнику, а тому ДП „Укрзалізничпостач" не може нести відповідальність за можливу недостачу, яка виникла після передачі товару перевізникові.

Надалі спірний вантаж прямував за договором перевезення, який укладається між вантажовідправником та залізницею на користь вантажоодержувача. В той же час оформляється залізнична накладна, яка і є письмовою формою даного виду договору. Відносини, які виникають в процесі виконання договору перевезення регулюються спеціальним пріоритетним нормативно - правовим актом - Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу відповідальність несе залізниця, та відповідно до 125 статті вказаного Статуту, після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Доводи відповідача про те, що позивачем недопоставлено продукцію, що підтверджується комерційними актами від 04.08.2007 р. № БЗ 244277, від 04.05.2007 р. № БЗ 244259, від 25.02.2007 № БЗ 244251, від 04.08.2007 р. № БЗ 244278 та № 244279 суд не вважає обґрунтованими виходячи із наступного.

Відповідно до п.6.2.1. договору, у разі невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника та вантажовідправника для участі у прийманні продукції є обов‘язковий.

В той же час комерційні акти, на які посилається відповідач, складені представниками його структурного підрозділу односторонньо.

Претензія щодо недостачі, як цього вимагають приписи ст. 5 ГПК України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Держарбітражем від 15.06.1965 р. № П-6, позивачу не направлялася.

З огляду на викладене вимоги позивача обґрунтовані та підтверджені представленими суду матеріалами.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 334, 526, 664, 920 ЦК України, ст.ст. 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»(79000, м.Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (03049, м. Київ Повітрофлотський проспект, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) 6 904,12 грн. –суму боргу, 102,00 грн. –держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя Манюк П.Т.