Рішення № 4399997, 06.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" серпня 2009 р. Справа № 4/153-09

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Регул",

м. Українка

про стягнення 20 880,52 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Регул"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

про визнання недійсними пунктів 3.4.1.-3.4.5 договору № 080619-45/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 19.06.2008р.

за участю представників:

позивач – Поштар Т.П. –предст., дов. від 24.06.2009р.;

відповідач –Борисенко А.М. –предст., дов. № 35 від 12.07.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Регул»(відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 20880,52 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2009р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.06.2009р.

30.06.2009р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи в порядку ст.. 77 ГПК України було відкладено на 14.07.2009р.

14.07.2009р. відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

Також 14.07.2009р. відповідачем через канцелярію суду (вх. номер 8249) було подано зустрічну позовну заяву, в якій відповідач просить визнати Договір № 080619-45/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, укладений 19.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Регул»(Лізингоодержувач) в частині п. 3.4.1. –3.4.5 –недійсним.

Відповідно до положень ст. 60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Оскільки даний позов пов'язаний з первісним, суд приймає його до спільного провадження та розгляду по суті.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва для подання сторонами додаткових доказів та пояснень.

30.07.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, та було зобов’язано позивача надати суду письмові докази причин збільшення розміру лізингової сплати.

Після оголошеної перерви, 04.08.2009р.позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 34 224, 53 грн. та судові витрати. Дану заяву обґрунтовує тим, що на даний час заборгованість за договором не погашена, а тому збільшились інфляційні нарахування, 3% річних та пеня.

Також позивачем було подано на виконання вимог суду, пояснення з приводу нарахування заборгованості відповідно до п. 3.4.1.-3.4.5 договору, та письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в задоволенні якого позивач просить відмовити.

Розглянувши первісну позовну заяву, зустрічну позовну заяву та додані до них докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Регул»був укладений Договір № 080619-45/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 19.06.2008 року, предметом Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість та загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації.

За твердженням позивача за первісним позовом у відповідача виникла заборгованість за договором лізингу, яка складається з коригування суми за договором лізингу на зміну курсу гривні до долара США (п. п. 3.4.1. –3.4.5.) та згідно заяви про збільшення позовних вимог становить 26 297,72грн.

Також позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача штраф за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1. Договору в сумі 4 405 грн., 2 285,04 грн. –пені, 349, 70грн. –3% річних, 886,90грн. –інфляційних

В свою чергу відповідач, проти первісного позову заперечує та зазначає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за первісним позовом.

Також відповідачем за первісним позовом була подана зустрічна позовна заява, в якій він просить визнати п.п. 3.4.1. –3.4.5 Договору фінансового лізингу № 080619-45/ФЛ-Ю-А від 19.06.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Регул»(Лізингоодержувач) недійсними.

Свої зустрічні позовні вимоги він обґрунтовує тим, що п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору суперечать вимогам закону оскільки коригування суми лізингового платежу встановлене в п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору унеможливлює визначити розмір лізингового платежу на дату укладення Договору, перешкоджає узгодити між сторонами Договору умови, які згідно із законодавством є істотними; внесення до Договору п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору суперечить іншим пунктам Договору по яким досягнуто згоду, зокрема п. 3.2., 3.3., в яких визначено вартість Майна та загальна сума винагороди; за законодавством України грошовою одиницею є гривня, формування та застосування суб’єктами вільних цін повинно відбуватись виключно у національній грошовій одиниці, правовідносини, врегульовані п. п. 3.4.1. – 3.4.5. Договору лізингу не містять імпортної складової структури ціни, а тому, на його думку, підстав для формування винагороди з коригуванням суми на зміну курсу гривні до долара США, як це встановлено в п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору –відсутні

Суд розглянувши первісний позов, зустрічний позов, заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного:

Відповідно до п. 3.2. Договору загальна вартість Майна на момент укладення Договору складає: - без ПДВ122365,83 грн., ПДВ 20 % 24473,17 грн., разом з ПДВ –146839,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору, загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20 % - 54052,25 грн. при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору було передбачено можливість коригування суми на зміну курсу гривні до долара США.

На думку суду п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору є такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» N 723/97-ВР від 16.12.1997 визначено, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів;

Відповідно до ч. 1 ст. 706 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного Кодексу України, зміна ціни в Договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 3. ст. 180 Господарського Кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського Кодексу України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського Кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Так, статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 Цивільного Кодексу України, законним платіжним засобом, обов’язковим на території України, є грошова одиниця –гривня.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю N 15-93 від 19.02.1993 року, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 1998 від 18.12.98 року «Про удосконалення порядку формування цін»встановлено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Отже, коригування суми лізингового платежу встановлене в п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору унеможливлює визначити розмір лізингового платежу на дату укладення Договору , перешкоджає узгодити між сторонами Договору умови, які згідно із законодавством є істотними.

Внесення до Договору п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору суперечить іншим пунктам Договору по яким досягнуто згоду, зокрема п. 3.2., 3.3., в яких визначено вартість Майна та загальна сума винагороди.

Таким чином, п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору суперечать істотним умовам Договору по яким сторонами досягнуто згоду, зокрема щодо вартості Майна та загальної суми винагороди (п. 3.2., 3.3. Договору, а також ч. 1 ст. 706, ч. 3 ст. 632, ст. 524 Цивільного Кодексу України, іншим вищенаведеним законам та підзаконним нормативним актам.

Стаття 203 Цивільного Кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За правилами ст. 215 Цивільного Кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, передбачених ст. 203 Цивільного Кодексу України, є підставою для недійсності правочину, такий правочин може бути визнаний судом недійсним на підставах встановлених законом в разі заперечення його дійсності однією сторін або іншою заінтересованою особою.

Стосовно первісних позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1. Договору в сумі 4 405 грн., суд зазначає, що ці вимоги також задоволенню не підлягають оскільки відповідачем за первісним позовом надані суду докази того, що він вчасно подавав таку інформацію, довідки з доказами відправлення залучені до матеріалів справи.

За таких обставин суд в задоволенні первісних позовних вимог відмовляє повністю, зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 49 та 44 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволених зустрічних позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсними п. п. 3.4.1. –3.4.5. Договору № 080619-45/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 19.06.2008р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Регул".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Регул" (08720, Київська обл.., м. Українка, пр-т Дніпровський, 19, кв. 48, код ЄДРПОУ 31252120) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита, 315 (триста п’ятнадцять) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 07.08.2009р.