Постанова № 4399775, 20.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.07.2009 р. № 2а-5251/09/2670

15:31

За позовомКомунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест»

доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

проскасування розпорядження № 1140/11/04/3-ФК від 13.03.2009 Головуючий суддя: Кротюк О.В. Судді: Вовк П.В.

Григорович П.О.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати розпорядження № 1140/11/04/3-ФК від 13.03.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм законодавства про фінансування будівництва та положень укладених між позивачем та заявником договорів.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем в порушенням умов договору відмовлено гр. ОСОБА_1 у виході з ФФБ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

актом про порушення законодавства про фінансові послуги № 1140/11/04-ФК від 04.03.2009 встановлено порушення позивачем законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Розпорядженням про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги № 1140/11/04/3-ФК від 13.03.2009 встановлено:

«Підприємством порушено вимоги законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме:

вимог частини четвертої статті 12, абзацу шостого частини першої статті 13, частини першої статті 17 Закону України «Про фінансово - кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», пунктів 3.1, 3.2, 3.20 Ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 24.06.2004 № 1225, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за № 927/9526 (із змінами), пунктів 5.4.1, 5.4.3 Розділу V Правил фонду фінансування будівництва (виду А) (далі - ФФБ) житлового будинку № 2 (5 черга) житлового комплексу на АДРЕСА_1, затверджених наказом директора Підприємства від 27.02.08 №6, та підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Договору про участь у фонді фінансування будівництва від 21.04.08 №КНТР-000604/кв, щодо не виконання Підприємством своїх зобов'язань перед установником (довірителем) гр. ОСОБА_1 щодо повернення коштів у зв'язку із виходом з ФФБ на підставі заяви від 29.12.08 в порядку, терміни та строки, установлені договором про участь у ФФБ від 21.04.08 № КНТР-000604/кв та Правилами ФФБ (виду А) житлового будинку № 2 (5черга) житлового комплексу на АДРЕСА_1, затверджених наказом директора Підприємства від 27.02.08 № 6»та зобовязано Комунальне комерційне унітарне підприємство «Фінансова компанія «Житло-інвест»(код за ЄДРПОУ 32855406, місцезнаходження:ОСОБА_1 у термін до 24.04.2009 усунути порушення, викладені в цьому розпорядженні, та в термін до 30.04.2009 повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про виконання розпорядження та надати підтверджуючі документи.

За результатом розгляду справи, судом встановлено:

20.02.2009 на адресу позивача надійшов запит Держфінпослуг від 19.02.2009 № 2222/11-8 про надання інформації з питань, які стосуються договірних взаємовідносин адресата та гр. ОСОБА_1., у відповідь на який Фінансова компанія надала вичерпну інформацію та підтверджуючі документи з посиланням на норми чинного законодавства (лист від 24.02.2009 № 112/905-182).

Суть договірних відносин між ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест»та гр.ОСОБА_1 полягає в тому, що 21.04.2008 сторони уклали договір № КНТР-000604/кв про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку № 2 (5 черга) житлового комплексу на вул.Красного Пахаря, 2-В в с.Петрівське Києво-Святошинського р-ну Київської області.

13.05.2008 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № КНТР-000604/кв від 21.04.2008 у зв'язку з використанням гр.ОСОБА_1. на виконання умов договору банківського кредиту.

Пунктами 1.4. та 1.5. додаткової угоди № 1 від 13.05.2008 до договору № КНТР-000604/кв від 21.04.2008 передбачено, що дострокове припинення дії або розірвання договору Фінансовою компанією або довірителем є можливим виключно за наявності на це письмової згоди банку, яка отримується попередньо достроковому припиненню дії або розірванню договору.

29.12.2008 ОСОБА_1 звернувся до Фінансової компанії із заявою про відмову від участі в ФФБ, проте письмової згоди банку до звернення заявником не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що дозвіл банку на розірвання договору надійшов до ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест». 28.01.2009, що підтверджено вхідною реєстраційною відміткою на ньому.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Так, сторонами не оспорюється факт, що умовами додаткової угоди № 1 від 13.05.2008 до договору № КНТР-000604/кв від 21.04.2008 передбачено, що дострокове припинення дії або розірвання договору Фінансовою компанією або довірителем є можливим виключно за наявності на це письмової згоди банку, яка отримується попередньо достроковому припиненню дії або розірванню договору. При цьому, відповідачем не встановлено факту та не надано жодних доказів подачі заявником разом з заявою про відмову від участі в ФФБ письмової згоди на це банку.

Разом з тим, під час розгляду справи сторонами не оспорюється факт повної оплати будівництва гр. ОСОБА_1 за вказаними вище догодами.

Крім того, Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25 грудня 2008 року 800-VI (Далі - Закон № 800) прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи та спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла. Закон № 800 набрав чинності 14.01.2009.

Пунктом 4 статті 3 Закону № 800 встановлено, що забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципів ст. 2 КАС України, оскільки позивачем правомірно відмовлено гр. ОСОБА_1., адже останній зробив стопроцентну оплату за договорами. При цьому, як встановлено судом, позивач не мав бажання розривати укладені з ОСОБА_1договори. Вказаного висновку суд дійшов, враховуючи, що до набрання чинності Законом № 800 заявник не надав при зверненні попередньо отриманий дозвіл банку на розірвання договору, а отриманий дозвіл на розірвання відповідного договору після набрання чинності Законом № 800 вимогу гр. ОСОБА_1 позивач не мав бажання задовольнити, адже положеннями останнього надано право учаснику такого договору не розривати такі договори з метою стабілізації будівництва.

Окрім того, рішення відповідача є необґрунтованим, адже останнім не встановлено у акті перевірки факту отримання позивачем дозволу банку на розірівання відповідного договору разом з заявою гр.. ОСОБА_1. та обставин, підстав та порядку його розірвання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, відповідачем не доведено надання заявником при зверненні до позивача дозволу банку на розірвання договору до набрання Законом №800 юридичної сили. По-друге, після отримання позивачем такого дозволу набрав чинності Закон № 800, положеннями якого заборонено розірвання відповідних договорів за наявних умов з метою мінімізації наслідків фінансової кризи та стабілізації будівництва, а згоди позивача на розірвання такого договору не надано.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1140/11/04/3-ФК від 13.03.2009.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддяО.В. Кротюк

СуддяП.В.Вовк

П.О.Григорович

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 03.08.2009.