Ухвала суду № 43994978, 29.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 876/5005/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Обрізка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області (далі - ВДВС Перечинського РУЮ) від 04 лютого 2014 року:

№ 41675958 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

№ 41607706 про стягнення з боржника виконавчого збору;

№ 41675958 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі № 807/565/14 вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ВДВС Перечинського РУЮ просить зазначене судове рішення скасувати та направити справу на повторний розгляд. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виконавчі документи щодо стягнення з позивача боргу, які були направленні до ВДВС Перечинського РУЮ, відповідали ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, оскільки починаючи з жовтня 2013 року відділ не забезпечується поштово-марочною продукцією, то всупереч ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику було направлено простою кореспонденцією. На думку апелянта, ненаправлення постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов від 04 лютого 2014 року.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач не знав про відкриття провадження, то не мав можливості добровільно виконати рішення, у зв'язку з чим оскаржувані постанови є передчасними, винесеними з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № Б12/5.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.

Як встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2014 року до ВДВС Перечинського РУЮ надійшла на примусове виконання вимога УПФУ у Перечинському районі від 15.02.2013 року за № Ф 80 У про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 1546, 23 грн.

Крім того, 23 січня 2014 року до відділу надійшла на примусове виконання вимога про сплату недоїмки № Ф 30-17 від 20.11.2013 року Перечинського відділення Ужгородської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 1364,03 грн.

Головним державним виконавцем відділу Вогар В.В. в порядку статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2014 року № 41675958 та 21.01.2014 року № 41607706.

04 лютого 2014 року відповідно до приписів статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про об'єднання виконавчих проваджень № 41675958 та № 41607706 у зведене виконавче провадження, якому присвоєно № 41881504.

04 лютого 2014 року в порядку статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41675958, яку направлено для виконання до реєструючих установ для виконання та сторонам виконавчого провадження для відома.

04 лютого 2014 року в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку направлено боржнику для виконання.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 31 Закону № 606-ХІV встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу не було направлено постанову про відкриття провадження з повідомленням про вручення.

Відтак, на переконання апеляційного суду, встановлений наведеною правовою нормою обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення. Законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення не надає державному виконавцю право розпочинати стягнення виконавчого збору у випадку несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, доводи апелянта на правильність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують, а отже апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі № 807/565/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

І.М.Обрізко