Постанова № 43994974, 30.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Львів Справа № 876/1650/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 819/2729/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі (далі - управління), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 29 жовтня 2013 року № 67.

Позов обґрунтовувала посиланням на протиправність оскаржуваного рішення. Зазначала, що на момент прийняття оскаржуваного рішення норма пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), на підставі якої це рішення було прийняте, втратила чинність.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 29 жовтня 2013 року № 67.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, управління подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що фінансові санкції відповідно до рішення від 29 жовтня 2013 року № 67 за несвоєчасну сплату страхових внесків ним були застосовані правомірно, оскільки згідно з абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки особами, які беруть участь у справі, не подано клопотання про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2010 році ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік позивачем були сплачені 25 жовтня 2013 року, згідно з платіжним дорученням від 25 жовтня 2013 року № 10.

29 жовтня 2013 року управлінням прийнято рішення № 67, яким застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 661.72 грн. та нараховано пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 01 квітня 2011 року по 25 жовтня 2013 року в розмірі 5735.98 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління протиправно прийняло рішення від 29 жовтня 2013 року № 67 про застосування фінансових санкцій, оскільки норми статті 17 Закону № 1058-ІV, яка регламентувала вчинене порушення (у редакції що діяла до 01 січня 2011 року) та частини 2 статті 106 цього ж Закону, якою було передбачено стягнення фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне нарахування та/або несплату страхових внесків, втратили чинність з 01 січня 2011 року і на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не діяли.

Також суд першої інстанції вказав на безпідставне незастосування управлінням до спірних правовідносин принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, зазначивши, що скасування зазначених вище норм свідчить про скасування відповідальності за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сплата страхових внесків страхувальниками - особами, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, здійснюється до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації.

Частиною 2 статті 106 зазначеного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 8 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року, передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведені вище норми матеріального права були скасовані (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

У той же час абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01 січня 2011 року.

Отже, приймаючи рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та про нарахування пені за період з 01 квітня 2011 року по 25 жовтня 2013 року управління діяло правомірно, в межах наданих повноважень та на підставі вимог закону.

Щодо посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, то таке є помилковим з огляду на те, що з прийняттям Закону № 2464-VІ не скасовано відповідальність за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, а запроваджено цілком нову систему сплати внесків, процедуру їх справляння та санкції за порушення правил їх нарахування та сплати. При цьому з аналізу даного Закону видно, що його норми (окрім прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування, так як регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність в управління повноважень щодо застосування після 1 січня 2011 року фінансових санкцій на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 819/2729/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар