Рішення № 4399493, 10.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2009 р.

Справа № 22/86-09-3067

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІКОН";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАР";

про стягнення 56507,03грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Муравський О.Г. - представник за довіреністю № 01/26 від 05.11.2008р.;

Від відповідача: Богач Ю.В. - представник за довіреністю № 95-ЮР від 21.04.2009р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІКОН" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАР" в якій просить суд стягнути з відповідача 52897,99 грн. –основного боргу, 3609,04 грн. –індекс інфляції та 3% річних.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позивні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, відзив на позов не надав, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у зв’язку з тим, що він вважає що позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачеві.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

13 лютого 2008 року відповідно до платіжних доручень № 308 на суму 25213,00 гривень, №309 на суму 10461,00 гривень та №310 на суму 14968,50 гривень на розрахунковий рахунок відповідача поступили помилково перераховані грошові кошти на загальну суму 50642,50 гривень.

Згідно зі ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення ч.1. ст. 1212 ЦК України застосовуються також до вимог про:

1. повернення виконаного за недійсним правочином;

2. витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3. повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні;

4. відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Належних доказів, які б підтверджували те, що відповідачем вживалися будь-які заходи спрямовані на належне виконання своїх зобов'язань, останнім суду не надано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Згідно пункту 6 Указу Президента України від 16.03.95р. № 227/95 „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в громадському господарстві України" має бути здійснений не пізніше п'ятиденного терміну з моменту помилкового зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок неналежного отримувача. У випадку порушення вищевказаного терміну законодавством передбачено накладення штрафних санкцій на керівника та головного бухгалтера підприємства.

Крім цього, у відповідності з ст. 625 ЦКУ у випадку, якщо неналежній отримувач (боржник) своєчасно не повертає помилково перераховану на його рахунок суму грошових коштів, тобто прострочив виконання грошових зобов'язань, він зобов'язаний сплатити суму боргу (повернути помилково зараховані грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотка річних від простроченої суми.

В ході розгляду справи сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2006р. по 31.03.2009 року.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вказаних обставинах, суд вважає що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути та зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАР" (вул. Ціоковського, 3, м. Одеса, п/р № 26009020390001 в ФАКБ Імексбанк в м. Одесі, МФО 388584, код ЄДРПОУ 13905719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІКОН" (вул. Розкидайлівська, 2, м. Одеса, Одеська область, 65020, п/р № 26003301535032 в ЦВ ПІБ у м. Одесі, МФО 328135, код ЄДРПОУ 19219876) основний борг в сумі 52897,99/п’ятдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто сім грн. 99 коп./, індекс інфляції та 3% річних у сумі 3609,04/три тисячі шістсот дев’ять грн. 04 коп./

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 14.07.2009р.

Суддя Торчинська Л.О.