Ухвала суду № 43994884, 27.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 876/12097/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" про стягнення про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В :

23.04.2013 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 246207,60 грн та пені в розмірі 344,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон №875-ХІІ), не виконав нормативу по працевлаштуванню 6 інвалідів та в строк до 16.04.2013 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за шість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві на загальну суму 246207,60 грн. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідності до частини 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ відповідачу за період часу з 16.04. по 22.04.2013 року нарахована пеня в розмірі 344,68 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. Загальна сума заборгованості із адміністративно-господарських санкцій та пені становить 246 552,28 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року позов задоволено з тих підстав, що відповідачем впродовж 2012 року не забезпечено працевлаштування на підприємстві інвалідів в необхідній кількості робочих місць, по шістьох з яких безпідставно відмовлено у прийнятті на роботу та, у зв'язку з цим, самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі та в строки передбачені ст. 20 Закону № 875-ХІІ.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна". Вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а тому просить її та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі серед іншого покликається на те, що ТОВ «Електролюкс Україна» у 2012 році на підставі Закону № 875-ХІІ наказами №11/1 від 08.02.2012р. «Про затвердження робочих місць для інвалідів» і №9/1 від 25.01.2012р. «Про поновлення Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» та враховуючи специфіку виробничої діяльності підприємства було створено робочі місця для інвалідів та затверджено порядок їх працевлаштування за спеціальностями: оператор виробничої лінії, оператор складу. Підприємство повідомляло про вакансії для інвалідів в Івано-Франківський міський центр зайнятості шляхом подання звітів 3-ПН, в яких повідомлено про характеристику вакантних місць та основні вимоги до претендентів на вакансію. За 2012 рік на підприємство з Івано-Франківського міського центру зайнятості направлено 27 осіб з обмеженими фізичними можливостями, з яких працевлаштовано 2 особи, не відповідало вимогам - 9 осіб, не прийняті у зв'язку з відмовою особи - 9 осіб, не прийняті у зв'язку із тим, що вакансію зайнято - 6 осіб, інформація відсутня - 1 особа. Таким чином вражає, що вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. У 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 237 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 41034,60 грн. Відповідачем згідно вимог ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ. не забезпечено впродовж 2012 року працевлаштування інвалідів на 6-ти вакантних посадах із 9 необхідних робочих місць для осіб із обмеженими фізичними властивостями. Дана обставина не заперечується відповідачем і відповідає даним звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ.

Із урахуванням встановленого ст. 19 Закону №875-ХІІ чотирьох відсоткового розміру нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, позивач на основі даних звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів та при наявності 237 працівників у 2012 році, так як і відповідач визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягало 9 інвалідів. На підставі ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ, враховуючи те, що у звіті відповідач вказав зайнятість інвалідами лише 3 робочих місця, позивач розрахував адміністративно-господарські санкції в сумі 246207,60 грн - у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (9725200,2 : 237 * 6 = 246207,60 грн). Такий же розмір санкції у рядку 06 Звіту розрахував відповідач.

Так, ч.3 ст. 18 Закону №875-ХІІ встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 9 ст. 19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.

Судом встановлено, що 28.02.2013 року відповідач подав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за №16-831. У звіті товариство самостійно вказало середньооблікову чисельність штатних працівників підприємства в кількості 237 осіб, з них 3 штатних працівників, яким встановлена інвалідність, а необхідна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ, визначена - 9 осіб. У зв'язку із цим, відповідач самостійно розрахував розмір адміністративно-господарської санкції, яка відповідає розрахунку позивача, та яку товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' повинно було сплатити до 16.04.2013 року за не зайняття шести робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, підтверджено обставини щодо чисельності штатних працівників відповідача, а також сума самостійно розрахованих адміністративно-господарських санкцій 246207,60 грн.

Відповідач зареєстрований в Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів і щорічно подає відповідні Звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ, в тому числі подано за 2012 рік.

Відповідач зазначав, що згідно відповідних наказів ТОВ ''Електролюкс Україна'' на підприємстві у 2012 році створено, затверджено і встановлено 8 робочих місць для інвалідів.

З приводу надання відповідачем державній службі зайнятості необхідної інформації суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про зайнятість населення'' підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Із відповіді Івано-Франківського міського центру зайнятості за №1560-05/10-13 від 24.05.2013 року і долучених Звітів про наявність вакансій форми №3-ПН слідує, що відповідачем такі Звіти не подано у березні, квітні, червні і липні 2012 року.

Апелянт не спростував доводів позивача про те, що підприємством не виконано вимоги ч.4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, зокрема останнім не подано звіти про наявність вакансій форми №3-ПН у березня, квітні 2012 року.

При цьому суд першої аналізуючи приписи Закону №875-ХІІ прийшов до вірного висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 28.01.2014 року у справі № 21-476а/13, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення якого, згідно ст. 244-2 КАС України, у подібних правовідносинах є обов'язковими для всіх судів України.

Окрім цього за змістом листа Івано-Франківського міського центру зайнятості №1762-02/10-13 від 07.06.2013 року, останнім на ТОВ ''Електролюкс Україна'' протягом 2012 року було направлено 27 осіб з інвалідністю для працевлаштування. Із вказаних 27 осіб - двоє (ОСОБА_3, ОСОБА_4) працевлаштовано відповідачем на заявлену вакансію на посаду оператора механізованих та автоматизованих складів з 11.09.2012 року і на посаду оператора виробничої дільниці з 22.10.2012 року відповідно. Десять осіб інвалідів (ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13) відмовилися від працевлаштування за власним бажанням або не з'явилися на підприємство, про що внесені відповідні дані до корінців направлень на працевлаштування і відображено в обліку Івано-Франківського міського центру зайнятості.

Відповідач в судовому засіданні не спростував доводів позивача щодо необґрунтованості причин відмови у працевлаштуванні 13-ом інвалідам (ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26).

А відтак, дана кількість неприйнятих інвалідів є більшою ніж 6 осіб, місця яких у 2012 році не були зайняті, на яких і нарахована адміністративно-господарська санкція в розмірі 246207,60 грн.

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Розрахунком позивача і Звітом відповідача за 2012 рік застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу шести робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 246207,60 грн.

Згідно вимог ст. 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період несплати до моменту звернення в суд із адміністративним позовом, з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року за 7 днів, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (246207,60 грн), розрахував пеню в розмірі 344,68 грн.

Згідно підпунктів 3.2.1., 3.2.5. пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявної інвалідності працівників із числа штату підприємства в кількості шести чоловік.

За змістом частини 5 і 9 ст. 20 Закону №875-ХІІ визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем самостійно не здійснено працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць та у зв'язку з цим, самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у розмірі та в строки передбачені ст. 20 Закону України № 875.

Тому колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта, що Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зобов'язане було працевлаштувати інваліда на створене робоче місце відповідача.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим необхідно вказати, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року у справі № 809/1301/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

Р.Б. Хобор

Повний текст виготовлено 28.04.2015р.