Ухвала суду № 43994852, 27.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 876/7094/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 року у адміністративній справі за позовом приватного підприємства «АСКОРД» до Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «АСКОРД» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2014 року № 0002432201, № 0002441702, № 0002422201.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.05.2014 року № 0002432201, № 0002422201, а стосовно рішення за №0002441702, то таке скасовано частково.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції при винесенні постанови неповністю з'ясовані обставини справи та не надано належної оцінки представленим податковим органом доказам. Посилається на встановлені перевіркою обставини та вважає, що не можна включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагентів та складених з порушеннями, а саме: невідповідністю цифрового електронного підпису та підпису на податкових накладних, виданих контрагентами.

Одночасно вважає, що проведеним аналізом наданого для перевірки Акту виконаних робіт №б/н від 31.10.2013 року не встановлено конкретний вид бухгалтерських послуг. В пред'явленому до перевірки акті виконаних робіт відсутній опис наданих послуг, який є обов'язковим згідно п. 3.1. вищеописаного Договору.

Апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

26.05.2013 року Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на підстави висновків Акта перевірки від 16.05.2014 року № 3005/ 22-01/37754080 про результати виїзної планової перевірки ПП «АСКОРД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 р. по 31.12.2013р прийняті 26.05.2014 року податкові повідомлення рішення № 0002432201, № 0002441702, № 0002422201, якими встановлено порушення підприємством п. 44.1 ст. 44, п.п 139.1.1 п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 19000 грн.; п. 201.1, п 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 205088,75 грн.; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п.171.2 ст. 171, п. 173.1, 173.2 ст.173, п.п. «а» п. 176.2, ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI та визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 11733,75 грн.

Суд першої інстанції позов в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість задовольнив повністю з тих підстав, що висновок податкового органу про порушення позивачем п.201.1 ст. 201 ПК України є безпідставним та в ході судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження.

Так перевіркою встановлено, що ПП «Аскорд» сформовано податковий кредит на основі податкових накладних, які зареєстровані з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та з порушенням вимог п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексув частині накладання електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме електронний цифровий підпис, що накладений на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює податкову накладну при її видачі покупцю, не належать одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних.

Такі висновки здійснено на підставі дослідження податкових накладних : № 3412/2 від 26.04.2013р. на загальну суму 81700 грн, в тому числі ПДВ 13616,67 грн; №1183/2 від 13.05.2013р. на загальну суму 255000 грн., в тому числі ПДВ 42500 грн.; №1624/2 від 16.05.2013р. на загальну суму 80023 грн., в тому числі ПДВ 13337,17 грн.; № 1808/2 від 17.05.2013р. на загальну суму 135704 грн., в тому числі ПДВ 22617,33 грн.; № 2728/2 від 23.05.2013р. на загальну суму 173000 грн., в тому числі ПДВ 28833,33 грн.; №2754/2 від 24.05.2013р. на загальну суму 189000 грн., в тому числі ПДВ 31500 грн.; №3643/2 від 31.05.2013р. на загальну суму 70000 грн., в тому числі ПДВ 11666,67 грн.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з судом першої інстанції вважає такі висновки відповідача невірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкові накладні, які були перелічені відповідачем у Акті перевірки відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальника товару.

Посилання апелянта на ту обставину, що електронний цифровий підпис, який накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних, колегія суддів апеляційного вважає невірним, оскільки згідно абз. 5 п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246, для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця».

Відповідно до п. 1 цього Порядку, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. Тоді як, форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Згідно п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок №1379) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п.7 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Відповідно до п.8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Відповідно до п.9 Порядку № 1246 наявність помилок у податковій накладній є причиною відмови у прийнятті податкової накладної.

Аналізуючи Порядок №1246, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надсиланням квитанції Державна податкова служба підтверджує, що вона перевірила електронний цифровий підпис на податковій накладній, податкова накладна не містить помилок та вважається прийнятою, що свідчить про те, що податкові накладні, складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України.

Окрім цього, підтвердженням факту прийняття податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п.п. 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податковою кодексу України з підстав невизнання податковим органом права позивача на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат на оплату бухгалтерських послуг у рамках правовідносин з ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що реальність виконання операцій документально не підтверджуються, то необхідно вказати наступне.

Здійснюючи перевірку податковий орган дійшов висновку про нереальність господарської операції, оскільки відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, (далі Закон) із змінами та доповненнями передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні бухгалтерські документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Цей висновок зроблено на підставі аналізу Договору про надання послуг від 01.01.2013 р. та Акту виконаних робіт від 31.10.2013 р. за якими не встановлено конкретний вид бухгалтерських послуг. В пред'явленому до перевірки акті виконаних робіт відсутній опис наданих послуг, який є обов'язковим згідно п. 3.1. вищеописаного Договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що такі висновки зроблені без врахування всіх обставин справи з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9. підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11. 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом "г" п.п. 138.10.2. п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, щодо складу інших витрат включаються винагороди та консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, перелік яких наведений в статті 139 Податкового кодексу України. Проте, цей перелік не містить обмежень щодо витрат понесених на придбання бухгалтерських послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкової о кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів. встановлених розділом II цього Кодексу.

Установлення податкових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України, не дозволяється (пункт 140.5 статті 140 Податкового кодексу України).

Суд першої інстанції встановив і цього не спростовує сторона відповідача, що через відсутність у штаті підприємства кваліфікованого головного бухгалтера, з метою забезпечення господарської діяльності в частині належного бухгалтерського обліку господарських операцій, формування та подання звітності державним органам, між позивачем і ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг від 01.01.2013 року.

З пояснень представника позивача та довідки ПП "Аскорд" слідує, що головнй бухгалтер у штаті підприємства відсутній в період з 01.01.2013 року по 04.11.2013 року.

При цьому, відповідно до п. 3.2 Договору про надання послуг від 01 січня 2013 року замовник зобов'язується підписати Акт здавання-приймання наданих послуг з моменту отримання послуг. Зазначений Акт підписано сторонами 31 жовтня 2013 року.

В Акті перевірки від 16.05.2014 року № 3005/ 22-01/37754080 відповідачем зроблено висновок про зазначене порушення, оскільки згідно п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, однак не конкретизує якими саме.

Аналізуючи приписи ст. 1, ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 N 996-ХІV необхідно вказати, що підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, то засвідчують факт здійснення господарської операції.

Отже акт здачі-приймання наданих послуг від 31.10.2013 року за своїм змістом відповідає вимогам до первинного документу, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оплата за надані послуги проведена 27 та 30 грудня 2013 року, що не заперечується стороною відповідача та одночасно стверджується банківськими виписками з рахунку підприємства.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п.п. 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податковою кодексу України. Стосовно визначеної податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 11733,75 грн., то таке відповідачем ґрунтується на висновках перевірки про те, що підприємством фізичній особі ОСОБА_3 у квітні 2013 р. та фізичній особі ОСОБА_4 у липні 2012 р. виплачено дохід від продажу об'єкта рухомого майна і позивачем не утримано податок від суми такого доходу за ставкою 5%.

Відповідно до п. 162.1.3 ст. 162 Податкового кодексу України платник податку є податковим агентом.

Згідно п.п 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

У відповідності до норм п.173.3 ст.173 ПКУ у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пункту 173.1 ст.173 ПК України де вказано, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 ПК України, а саме у розмірі 5% бази оподаткування.

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою встановлено, що 12.07.2012 року укладено трьохсторонню угоду між ОСОБА_4 і ПП «Аскорд» і ТОВ "Альфа-караван" предметом якої є передача транспортного засобу MERSEDES-BENZ від ОСОБА_4 у власність ПП «Аскорд» за ціною 82000 грн.

Одночасно сторона позивача стверджує і цього не спростовує сторона відповідача, що продавцем автомобіля є ОСОБА_6, в інтересах якого діяв ОСОБА_4 та те, що ОСОБА_6 повідомляв підприємство про те, що зазначений автомобіль продається вперше протягом звітного періоду - 2012 року.

При цьому, продавець автомобіля ОСОБА_6 в день його продажу сплатив податок на доходи фізичних осіб в розмірі 820 грн.

Положеннями п. 173.3. ст. 173 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п. 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заявці.

Так як, згідно отриманої заяви від власника легкового автомобіля, продаж його здійснювався вперше протягом звітного року то дохід, отриманий платником податку від такого продажу не підлягає оподаткуванню, відповідно позивач в даній господарській операції не був зобов'язаний нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5%.

Щодо ненарахування та несплати підприємством до бюджету податку з доходу фізичної особи ОСОБА_3 при укладені договору купівлі-продажу автомобіля марки МАЗ, то обґрунтовано суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу про те, що ПП «Аскорд» порушено вимоги п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст.168, п. 171.2 ст.171, п. 173.1, 173.2 ст.173, п.п. «а» п.176.2, ст. 176, Податкового кодексу України, а тому і в цій частині податкового зобов'язання відмовив у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у адміністративній справі №819/1117/14-a - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

Р.Б. Хобор