Рішення № 4399467, 16.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/365

16.07.09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка»

до Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»

про стягнення 5 137 911, 36 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Чехова О.О. –довіреність № 2518 від 29.09.2008р.

від відповідача: Косинський В.М. –довіреність б/н від 31.12.2008р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»про стягнення 5 137 911, 36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором купівлі-продажу № 06216-08 від 12.08.2008 р. не сплатив вартість переданого товару, заборгувавши позивачу 4 245 338, 52 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 4 245 338, 52 грн. - боргу, 376 846, 49 грн. –пені, 424 533, 85 грн. –штрафу, 44 086, 69 грн. –індекс інфляції, 47 105, 81 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –25 500, 00 грн. –державного мита, 312, 50 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 01.06.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.06.2009 р.

В судовому засіданні 22.06.09р. представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи –Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради.

В задоволенні заявленого представником відповідача клопотання відмовлено у зв’язку з його необґрунтованістю.

Представником відповідача також було подано відзив на позовну заяву, згідно з якою відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки немає права розпоряджатись бюджетними коштами м. Києва, а кошти на оплату отриманої продукції з бюджету не надходили.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2009 р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № 06216-08 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов’язується передати відповідачу у вказаний строк у власність автотехніку (в подальшому - товар), а останній зобов’язується оплатити його на умовах даного Договору.

Кількість, асортимент, найменування, строк і умови поставки визначені Специфікаціями, які являються невід’ємною частиною Договору.

Поставка товару оформляється актом приймання-передачі, момент підписання якого є моментом передачі права власності відповідачу (п.п. 3, 4 Договору).

Разом з переданням товару та підписанням акту приймання-передачі відповідачу надається видаткова накладна, транспортна накладна, податкова накладна, сертифікат відповідності, номерні знаки, сервісну книжку (п. 3.1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору оплата поставленого товару здійснюється відповідачем виключно після надходження коштів із міського бюджету.

Разом з тим, п.п. 1.2.2. Специфікацій передбачено обов’язок відповідача здійснити оплату поставленого товару протягом 32 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 845 345, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, видатковими накладними.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 245 338, 52 грн., вимогу про сплату якої позивачем було направлено на адресу відповідача, докази чого містяться в матеріалах справи, та і вказана сума боргу не заперечувалась відповідачем.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконати умови Договору у визначені Специфікаціями та Договором строки, ненадходження бюджетних коштів.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 7.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 376 846, 49 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 7.3. Договору, яким передбачено, що в разі надходження до відповідача коштів з бюджету та при затримці здійснення розрахунків відповідачем перед позивачем більш ніж на 30 днів відповідач сплачує штраф у розмірі 10% неоплаченої суми, що за розрахунками позивача становить 424 533, 85 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення строків розрахунку, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

П. 7.3. Договору передбачено, що у випадку надходження до відповідача коштів з бюджету, а відповідач затримує оплату товару більш ніж на 30 днів, він сплачує позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 376 846, 49 грн., та в частині стягнення штрафу в розмірі 424 533, 85 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 44 086, 69 грн. –індекс інфляції та 47 105, 81 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» (м. Київ, пр-т Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-Автопоставка»(62495, Харківська область, Харківський р-н, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822) –4 245 338 (чотири мільйони двісті сорок п’ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 52 коп. - боргу, 376 846 (триста сімдесят шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 49 коп. – пені, 424 533 (чотириста двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 85 коп. –штрафу, 44 086 (сорок чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 69 коп. –індекс інфляції, 47 105 (сорок сім тисяч сто п’ять) грн. 81 коп. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: