Ухвала суду № 43994665, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7947/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" про стягнення заборгованості у розмірі 150 888,77 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім", в якому просив стягнути з відповідача на користь Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів для подальшого перерахунку до Державного бюджету адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009-2011р.р. у загальному розмірі 150 888,77 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовою особою позивача відповідно до положень ч.8 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.2007 року № 7 «Про реалізацію статей 19 і 2019 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім», код ЄДРПОУ 32659577 щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України, за результатами якої складено акт № 139-П12 від 28.12.2012 року.

В ході перевірки було встановлено відсутність звітів за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування» за 2010-2011 роки.

На підставі акту перевірки посадовою особою позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП № 0523 стосовно начальника відділу кадрів відповідача ОСОБА_2 за не подачу звітів за формою № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2010-2011 роки.

Крім того, було встановлено факт неподання підприємством звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з цим, Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП № 0524 стосовно директора ТОВ «СП «Агродім» ОСОБА_3 за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009-2011 роки.

З цих підстав, відповідачу було нараховано штрафні санкції та пеня за 2009 рік в сумі 87043,55 грн. та 17201,08 грн., за 2010 рік в сумі 19008,71 грн. та 2367,40 грн., за 2011 рік - 24044,03 грн. та 1224,00 грн. відповідно.

Вказане стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за 2009-2011р.р. у загальному розмірі 150 888,77 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так за даними акта перевірки № 139-П12 від 28.12.2012 року, відповідачем не було дотримано нормативу робочих місць, призначених для інвалідів за 2009, 2010 та 2011 рік, що стало підставою для нарахування йому адміністративно-господарських санкцій у вищевказаному розмірі.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі № 826/9666/13-а відмовлено в задовленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» до Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.07.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки вищевказаними судовими рішеннями підтверджено правомірність дій посадових осіб Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів в частині застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій в загальному розмірі 150 888,77 грн., колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агродім" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.