Ухвала суду № 43994577, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/19342/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Васейко М.Л. дов від 01.01.2015

відповідача: - Арутюнян Е.Б. дов від 23.02.2015

третьої особи: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року

у справі № 804/19342/14

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними дій, та скасування постанови державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до суду з позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови від 06.11.2014 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 3288,94 грн. у виконавчому провадженні № 44124049. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.11.2014 у ВП № 44124049.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо протиправності дій державної виконавчої служби та її посадових осіб виник під час виконання рішення, ухваленого в цивільному судочинстві за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення про відкриття провадження в адміністративній справі.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача порти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання третя особа повідомлена судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 23.07.2014 відкрито виконавче провадження ВП №44124049 з виконання виконавчого листа №2/180/408/2014, виданого 10.07.2014 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 194900,00 грн.

06.11.2014 старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову ВП №44124049 про стягнення з боржника - Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 3288,94 грн. за невиконання виконавчого листа у встановлений строк.

Отже, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» є боржником у виконавчому провадженні ВП №44124049, тобто стороною вказаного виконавчого провадження, відкритого за виконавчим документом, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі. В межах цього ж виконавчого провадження відповідачем прийнято постанову від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, яким видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Посилаючись на вказану правову норму, суд першої інстанції дійшов висновку, що спори про скасування постанови про стягнення виконавчого збору належать до юрисдикції цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається суд першої інстанції, встановлено особливий порядок провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби та суб'єктний склад осіб, що мають право звернутись з відповідним адміністративним позовами, предмет позову та строк звернення.

Так, відповідно до приписів статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України до суду можуть звернутися учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спір в межах даної справи виник з приводу правомірності прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є окремими самостійними виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що до суду, який видав виконавчий документ, можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, вчинені ним виключно під час виконання судового рішення. Оскарження ж постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення, зокрема, у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

При цьому закон не ставить в залежність виконання вказаних виконавчих документів від вирішення питання про їх виділення в окреме виконавче провадження, адже постанову про стягнення виконавчого збору може бути прийнято як до, так і після завершення (закінчення) виконавчого провадження, і вказаний факт не впливає на питання. Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 13.12.2010 року, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм права, що призвело до неправильного вирішення питання і відповідно до ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі № 804/19342/14 скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко