Постанова № 43993035, 24.10.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/8939/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Промоптторг

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.06.2011 р. № НОМЕР_1,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, просить скасувати прийняте, на підставі акту перевірки № 2596/23-2/30317312 від 02.06.2011 р., податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 145834 грн., в тому числі за основним платежем 145833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01 грн. Позов мотивує тим, що вказане рішення є неправомірними, оскільки під час виконання позивачем договору поставки були додержані всі вимоги щодо оформлення податкових накладних, передбачені Податковим кодексом України, проте відповідач не врахував, що позивач як покупець, який одержав продукцію та сплатив за неї гроші, має право відносити до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ. Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач безпідставно дійшов висновку про нікчемність правочину та про відсутність отримання товарів, не прийнявши до уваги первинні документи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ньому та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснив, що Державною податковою інспекцією у м.Житомирі проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Промоптторг по питанню взаємовідносин із ТОВ „Торгсервіс за березень 2011 р., на підставі якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.06.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 145834 грн. Під час перевірки позивачем надані договори поставки та оренди нерухомого майна, податкові та видаткові накладні. Товарно-транспортні накладні, надані позивачем оформлені неналежним чином, що є порушенням вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Так, в товарно-транспортних накладних не вказана марка автомобіля, що перевозив товар; не заповнено переадресування; не вказані конкретні адреси пунктів розвантаження товару; неповністю заповнені відомості про вантаж; не вказано на яку суму відпущено, хто дозволив відпуск; немає інформації про прийняття вантажу водієм-експедитором, про вантажно-розвантажувальні операції та інші відомості товарно-транспортної накладної. Згідно договору від 20.02.2011 р. № 43 загальна вартість договору, визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності із накладними до нього, що додається та становить 10000000 грн. В свою чергу, за результатами аналізу документів ТОВ „Торгсервіс, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено, загальна чисельність працюючих 1 особа, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності та поставки товару, тому, що зі змісту вказаного договору вбачається, що ТОВ „Торгсервіс поставило ТОВ „Промоптторг товар (калькулятори, годинники, компютерні комплектуючі та ін.). Крім того, відповідно до бази даних інформаційних ресурсів ДПА України (система обробки) податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що основними постачальниками ТОВ „Торгсервіс в березні 2011 р. є підприємства з ознаками сумнівності. Позивачем також не доведено факт надходження товару на підприємство, а саме відсутні перевізні та приходні документи (картка обліку товару, журнал реєстрації товарно-транспортних накладних, журнал виїзду та повернення транспорту тощо, оборотно-сальдова відомість за березень 2011 р. та по рахунку 631, де повинні зазначатись залишки товарів (робіт, послуг) на початок та кінець звітного періоду та обороти по придбаному та оплаченому товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Житомирі проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Промоптторг по питанню взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю „Торгсервіс за березень 2011 р., про що складено акт № 2596/23-2/30317312 від 02.06.2011 р.

Перевіркою встановлено, відсутність отримання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. щодо отримання ТОВ „Промоптторг товарів (робіт, послуг) від ТОВ „Торгсервіс не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно п.1. п.5. ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ „Промоптторг у ТОВ „Торгсервіс; п.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 145833 грн. за березень 2011 р.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА України в Житомирській області та ДПА України, проте скарги залишені без задоволення.

03.06.2011 р. Державною податковою інспекцією у м.Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 145834 грн., в тому числі за основним платежем 145833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01 грн. Рішення прийнято на підставі акту перевірки акту № 2596/23-2/30317312 від 02.06.2011 р.

Підставою для донарахування відповідачем податкових зобов'язань став встановлений відповідачем факт порушення позивачем п.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 145833 грн. за березень 2011 р.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. за відомостями, отриманими від ТОВ „Промоптторг, що мало правові відносини з ТОВ „Торгсервіс за березень 2011 р. встановлено, що ТОВ „Промоптторг віднесено до складу податкового кредиту за березень 2011 р. ПДВ 145833,33 грн. від постачальника ТОВ „Торгсервіс (згідно декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. вх.№ 75398 від 18.04.2011 р. та Додатку № 5 до декларації за березень 2011 р. за № 75386 від 18.04.2011 р.). Відповідачем встановлено завищення ПДВ у сумі 145833 грн.

З вказаним висновком відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно підпункту а) пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (далі ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а) пункту 198.1. статті 198 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та Житомирським УВП Українського товариства глухих 25.04.2010 р. був укладений договір на оренду нерухомого майна, за яким позивач прийняв у строкове платне користування під діяльність, зазначену у п.5.1 Договору, приміщення площею 20 м 2, яке розташоване в будівлі УВП УТОГ, що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Київська,1. За договором на оренду нерухомого майна від 30.12.2010 р. Житомирське УВП Українського товариства глухих передало позивачу приміщення площею 5,4 м2 за вказаною адресою до 01.12.2010 р.

За договором на суборенду приміщень від 25.03.2011 р. ПП „Житомиррадіоком передало, а ТОВ „Промоптторг прийняло в суборенду склад № 3 площею 67 м2, який знаходиться за адресою: с.Оліївка, вул. Звягельська,12.

20.02.2011 р. між ТОВ „Торгсервіс та ТОВ „Промоптторг було укладено договір за № 43 про поставку товарів (калькулятори, годинники, компютерні комплектуючі, компютери, периферія, витратні матеріали до них, фототехніка, освітлювальна техніка, канцтовари, кабельно-провідникова продукція, поліетиленовий матеріал, клейкі матеріали та інше) згідно накладних, які є невідємною частиною до цього договору.

Згідно пунктів 3.2., 3.3., 3.4. вказаного Договору строки поставки конкретних партій товару зазначаються в накладних. Навантажування товару здійснюється власними силами продавця і покупця за домовленістю. Покупець здійснює транспортування товару власними силами і за власний рахунок.

Ціна товару, поставка якого здійснюється згідно цього Договору, визначається в накладних, які додаються до Договору (п.4.1. Договору).

В п.6.1. Договору зазначено, що продавець надає покупцю (чи його представникові) документи на товар, що постачається у відповідності до Договору: товарну та податкову накладну.

Згідно податкових накладних ТОВ „Торгсервіс поставило ТОВ „Промоптторг товари:

- № 21 від 01.03.2011 р. на суму 338712,01 грн., в т.ч. ПДВ 56452 грн.;

- № 49 від 14.03.2011 р. на суму 317826,26 грн., в т.ч. ПДВ 52971,04 грн.;

- № 71 від 21.03.2011 р. на суму 218461,73 грн., в т.ч. ПДВ 36410,29 грн.

Факт отримання товаро-матеріальних цінностей за вказаними податковими накладними підтверджується видатковими накладними № 010322 від 01.03.2011 р. на суму 338712,01 грн., в т.ч. ПДВ 56452 грн.; № 140306 від 14.03.2011 р. на суму 317826,26 грн., в т.ч. ПДВ 52971,04 грн.; № 210307 від 21.03.2011 р. на суму 218461,73 грн., в т.ч. ПДВ 36410,29 грн.

Отримані позивачем товаро-матеріальні цінності, що відображені в податкових та видаткових накладних, оплачені позивачем відповідно до платіжних доручень № 90 від 12.04.2011 р. на суму 448000 грн., в т.ч. ПДВ 74666,67 грн.; № 99 від 27.04.2011 р. на суму 427000 грн., в т.ч. ПДВ 71166,67 грн.

Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.03.2011 р. № 1, від 14.03.2011 р. № 2, від 21.03.2011 р. № 3. Позивачем також оформлено подорожні листи від 01.03.2011 р., від 14.03.2011 р., від 21.03.2011 р.

Вказані подорожні листи зареєстровані в журналі обліку подорожніх листів за 2011 р. та реєстрі бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації.

За договором № 21 від 01.07.2005 р., який додатковою угодою № 5 від 26.04.2010 р. продовжений по 31.12.2012 р., ТОВ „Промоптторг зобовязалося передати у власність (повне господарське володіння) ТОВ „Ректайм товар (побутова техніка, оргтехніка, калькулятори, годинники, компютерні комплектуючі, компютери, периферія, витратні матеріали до них, фототехніка, освітлювальна техніка, канцтовари та інше) згідно специфікацій (накладних), які є невідємною частиною цього Договору, а ТОВ „Ректайм прийняти його та оплатити згідно умов цього Договору.

Згідно довіреності ЯПТ № 785887 від 14.03.2011 р. представник ТОВ „Ректайм ОСОБА_3 отримав у позивача за накладною № РТ-03 від 14.03.2011 р. товар в асортименті в кількості 6438 одиниць; ЯПТ № 785875 від 01.03.2011 р. представник ТОВ „Ректайм ОСОБА_3 отримав у позивача за накладною № РТ-02 від 01.03.2011 р. товар в асортименті в кількості 7741 одиниць; НБЖ № 554408 від 21.03.2011 р. представник ТОВ „Ректайм ОСОБА_3 отримав у позивача за накладною № РТ-04 від 21.03.2011 р. товар в асортименті в кількості 4751 одиниць.

Згідно податкових накладних ТОВ „Промоптторг поставило ТОВ „Ректайм товари:

-№ 2 від 14.03.2011 р. на суму 335718,25 грн., в т.ч. ПДВ 55953,04 грн.

- № 1 від 01.03.2011 р. на суму 357777,22 грн., в т.ч. ПДВ 59629,24 грн.

- № 3 від 21.03.2011 р. на суму 230759,33 грн., в т.ч. ПДВ 38459,89 грн.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ст.228 ЦК України).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 N 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем із вищезазначеним контрагентом, суд встановив, що при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вимог ст. ст.215, 228 ЦК України, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між ТОВ „Промоптторг та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгсервіс та товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптторг договір № 43 від 20.02.2011 р. не віднесено законом до нікчемного, при цьому до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами. Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ „Торгсервіс підтверджено належним чином оформленими видатковими і податковими накладними, договорами поставки, оренди нерухомого майна, застави та кредитним, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631, картками рахунку: 631.

Доказів про те, що під час перевірки позивач надав не всі докуенти відповідачем суду не надано, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України це є його обов'язком.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору № 43 від 20.02.2011 р. не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки від ТОВ „Торгсервіс відповідачем не надані.

Згідно ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всі зазначені податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Висновок відповідача про те, що договором не визначено ціну послуг по вищевказаних послугах, визначена загальна вартість послуг, спростовується п.2.1 вказаного договору, відповідно до якого ціна товару за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися у відповідності до цього договору, вказуються у накладних.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вимоги Закону позивачем дотримані, оскільки досліджені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій, складені в точній відповідності до вимог Закону та містять обовязкові реквізити, а тому посилання відповідача на порушення ст.9 вказаного Закону є безпідставними.

Посилання відповідача в акті перевірки на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88 також є неправильним, оскільки дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, товариство з обмеженою відповідальністю „Промоптторг не фінансується за рахунок коштів бюджету .

Перевіркою встановлено, що транспортування продукції від ТОВ „Торгсервіс до ТОВ „Промоптторг здійснювалась транспортом ТОВ „Промоптторг (автомобіль ГАЗ АМ 5038 АТ), водієм якого був ОСОБА_4, який є власником і директором підприємства, та яким здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи даного товару.

Належність автомобіля НОМЕР_2 позивачу підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АМС 064447.

Посилання відповідача в акті на те, що в наданих для перевірки первинних документах відсутні належним чином оформлені товарно-транспорті накладні, будь-які документи, що підтверджують факт перевезення товару, рахунки-фактури на товар, сертифікат відповідності або інші документи, що підтверджують якість товару є безпідставним, оскільки умовами вказаного Договору дані документи не передбачені.

Так, в п.6.1. Договору зазначено, що продавець надає покупцю (чи його представникові) документи на товар, що постачається у відповідності до Договору: товарну та податкову накладну.

Крім того, чинні нормативні акти України не роз'яснюють, яким чином необхідно оформити товарно-транспортну накладну при доставці вантажу власним транспортом.

На сьогоднішній день форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля (Типова форма N 1-ТН), проте даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Товарно-транспортні накладні від 01.03.2011 р. № 1, від 14.03.2011 р. № 2, від 21.03.2011 р. № 3 оформлені відповідно до загальних вимог щодо змісту первинних документів, а тому вважаються належними первинними документами бухгалтерського обліку. А тому посилання відповідача на грубе порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної, передбаченого п.11 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 „Про правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні є безпідставним.

Крім того, відповідач посилається на те, що товарно-транспортні накладні, надані для перевірки, заповнені неналежним чином, а саме: не вказана марка автомобіля, що перевозив товар; не заповнено переадресування; не вказані конкретні адреси пунктів розвантаження товару; неповністю заповнено відомості про вантаж; не вказано, яку суму відпущено, хто дозволив відпуск; немає інформації про приймання вантажу водієм-експедитором, про вантажно-розвантажувальні операції та інші відомості товарно-транспортної накладної.

Проте, як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних від 01.03.2011 р. № 1, від 14.03.2011 р. № 2, від 21.03.2011 р. № 3 в них зазначено:

марку автомобіля, що перевозив товар ГАЗ АМ5038АТ;

суми відпущення 338721,01 грн.; 317826,26 грн.; 218461,73;

відпуск дозволив ОСОБА_5;

прийняв водій-експедитор ОСОБА_4

Відповідач вказує, що товарно-транспортні накладні не містять інших відомостей товарно-транспортної накладної, проте не вказує яких.

Таким чином висновок відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, невиконання умов договору та постачання товару є безпідставним.

Позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість - 145833 грн. у звязку із придбанням товарів від ТОВ „Торгсервіс, а отже, нарахування податковим органом основного платежу і застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість є неправомірним, що є підставою для задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений судовий збір в розмірі 03,40 грн., що підтверджується квитанцією підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 03.06.2011 р. № НОМЕР_1.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Промоптторг 03,40 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий суддя:В.А. Панкеєва