Постанова № 43993027, 26.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/8942/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2011 р. № НОМЕР_1,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення від 21.04.2011 р. № НОМЕР_1. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ компанія "Онтаріо ОСОБА_1" та ПП "Інвест пром" за грудень 2010 р. За результатами перевірки був складений акт від 08.04.2011 р. № 1582/23-1/33644098/0110, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" збільшено зобовязання по податку на додану вартість в сумі 245169 грн., в тому числі 196135 грн. за основним платежем та 49034 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Підставою для донарахування відповідачем податкового зобовязання стали встановленні порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями. За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Державної податкової адміністрації в Житомирській області від 24.06.2011 р. № 13787/К-С/25-009 податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 144691,00 грн. за основним платежем та 36173 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування вимог зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки про не підтвердження господарських операцій первинними документами, оскільки до перевірки було надано всі необхідні документи, що підтверджують прийняття та використання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Житомирський картонний комбінат" від свого контрагента.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки є законними та обґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ компанією "Онтаріо ОСОБА_1" та ПП "Інвест Пром" за грудень 2010 р., про що складено акт № 1582/23-1/33644098/0110 від 08.04.2011 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Житомирський картонний комбінат" при придбанні товарів (послуг) від постачальника ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалт груп" та ПП "Інвест Пром". Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст.662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у періоді з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п 7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 196135 грн. за грудень 2010 р.

На підставі акту було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми "Р" № НОМЕР_1 від 21.04.2011 р., яким ТОВ "Житомирський картонний комбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 245169 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 196135 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 49034 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене до Державної податкової адміністрації у Житомирській області та Державної податкової адміністрації України.

Так, під час розгляду первинних скарг Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Житомирський картонний комбінат" з питань подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за січень 2011 р. та складено акт від 14.06.2011 р. № 2904/23-1/33644098/0100. Державною податковою адміністрацією у Житомирській області рішенням від 24.06.2011 р. № 13787/К-С/25-009, прийнятим за розглядом первинних скарг скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 21.04.2011 р. № НОМЕР_1 в частині 144691 грн. ПДВ за основним платежем та 36173 грн. штрафної санкції. Рішенням від 06.09.2011 р. № 16188/6/25-0115 про результати розгляду скарг Державною податковою адміністрацією України податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 21.04.2011 р. № НОМЕР_1 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Житомирській області від 24.06.2011 р. № 13787/К-С/25-009, залишено без змін.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Піпунктом 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону).

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою відповідача встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено за грудень 2010 р. ПДВ в сумі 51443,72 грн. (згідно Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. від 20.01.2011 р. та Додатку № 5 до Декларації за грудень 2010 р.) від постачальника ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1". В акті зазаначено, що для перевірки не було надано документи, що підтверджують використання макулатури позивачем, а саме: журнали, анкети, акти приймання товарно-матеріальних цінностей, картки складського обілку, лабораторні висновки щодо відповідності макулатури згідно вимогам ДСТУ 3500-97 (ГОСТ 10700-97), транспортування товару на склад, оприбуткуванню та використання в господарській діяльності.

Під час перевірки відповідач дійшов висновку, що контрагент ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" не має ні основних засобів транспортних засобів, ні штату працівників, які б фізічно змогли забезпечити постачання макулатури, а тому відповідачвважає, що операції з оприбуткування, приймання-передачі макулатури не проводились, отже підприємством не доведено факт транспортування, отримання та зберігання макулатури від ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" у грудні 2010 р. на загальну суму 308862,34 грн., в т.ч. ПДВ 51443,72 грн. за грудень 2010 р., а тому операції по формуванню податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" підприємством - ТОВ "Житомирський картонний комбінат" є нікчемними. Правочини нібито укладені між ТОВ "Житомирський картонний комбінат" та ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ст.228 ЦК України).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. N 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем із вищезазначеним контрагентом ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1", суд встановив, що при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вимог ст. ст.215, 228 ЦК України, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено умислу укладення угод між позивачем та контрагентом з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Укладений між ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" та ТОВ „Житомирський картонний комбінат договір не віднесено законом до нікчемного, при цьому до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, який не підтверджено належними доказами. Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" підтверджено належним чином оформленими видатковими і податковими накладними, чого не заперечує представник відповідача.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки від ТОВ "Компанія "Онтаріо ОСОБА_1" відповідачем не надані, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України це є його обовязком.

Позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість та доведено реальність операцій з вказаним контрагентам, крім того, він не може нести відповідальність за дії свого контрагентів за відсутності своєї вини, а тому нарахування податковим органом основного платежу по податку на додану вартість є неправомірним, що є підставою для задоволення позову та часткового скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений судовий збір в розмірі 03,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України „Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами і доповненнями, ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 21.04.2011 р. № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64305 грн., а саме 51444 грн. основного платежу та 12861 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" 03,40 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:В.А. Панкеєва