Рішення № 43991760, 28.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2015 Справа № 920/1071/14Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Н.П. Лугової, суддів П.І. Левченка та О.Ю. Соп'яненко, при секретарі судового засідання А.Г. Кириченко-Шелест розглянув матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі

Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз",

м. Охтирка, Сумська область,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Сумигаз", м. Суми,

про стягнення 646 562 грн. 26 коп.,

Представники сторін:

від позивача: Єфіменко Л.І., довіреність № 10-730/д від 04.12.2014 року;

від відповідача: Глазунов Д.В., довіреність № 30/217 від 30.12.2014 року;

При секретарі судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест

20.02.2015 року судом оголошувалась перерва у розгляді справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.08.2014 року (суддя Миропольський С.О.) у даній справі позов було задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" 297 343,23 грн. інфляційних втрат та 349 219,03 грн. 3% річних, а також судовий збір по справі в сумі 12 931,24 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року зазначене рішення господарського суду Сумської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року рішення господарського суду Сумської області від 18.08.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року у справі № 920/1071/14 скасовано в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 92 849 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 1 506 грн. 13 коп., а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області, в решті рішення та постанову залишено без змін.

Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року суд розглядає дану справу в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 92 849 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 1 506 грн. 13 коп.

Представник позивача у додаткових письмових обґрунтуваннях до позову № 24-юр-01/1071 від 19.02.2015 року наполягає на задоволенні своїх вимог та зазначає, що саме позивач має право на власний розсуд визначати період нарахування інфляційних та 3% річних. Предметом позовних вимог є не стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, коли нарахування проводиться за весь період прострочення, а лише стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Позивач зазначає, що у період з липня 2011 року по вересень 2013 року він не поніс втрат, оскільки індекс інфляції в середньому не перевищував 100%.

Відповідач у письмових правових обґрунтуваннях позиції у справі від 21.04.2015 року за № 30/545 зазначає, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив інфляційні нарахування на суму боргу за період саме з 01.10.2013 року по 30.04.2014 року в розмірі 297 343,23 грн., тобто, не за весь період (з липня 2011 року) існування заборгованості. Три відсотки річних при цьому нараховані позивачем за період 17.06.2011р.-05.06.2014р.

Разом з тим, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 4 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у листі від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» роз'яснив, що при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше від основної суми боргу, розуміють відсотки за користування чужими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позику, кредиту, тощо. Відсотки передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.

Розмір боргу з урахування індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, неврахування позивачем таких періодів при здійсненні розрахунку суперечить статті 625 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат не за весь період існування заборгованості, як вимагають приписи статті 625 ЦК України. Наведена норма не дає позивачу права вибору періоду, в межах якого може бути здійснено нарахування інфляційних втрат, а визначає його конкретно - за весь час прострочення. Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постановах № 910/15198/13 від 19.03.2014р. та № 920/1073/14 від 04.02.2015р.

Тобто, сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце дефляція).

Матеріали справи свідчать, що позивач під час розрахунку неправомірно здійснив інфляційні нарахування на суму боргу з індексом інфляції.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на приписах вказаної норми, а відтак є неправомірними.

Господарський суд не вправі вийти за межі позовних вимог і здійснити розрахунок інфляційних втрат позивача за інший період, ніж заявлено у позові. Таким чином, визначена позивачем сума позовних вимог є неправомірною, оскільки не відповідає положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, про що зазначено вище, а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 92 849,76 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2013 року по 30.04.2014 року не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Позивач не надав суду іншого розрахунку інфляційних втрат і трьох відсотків річних, ніж той, що додано позивачем до позовної заяви (а.с. 9).

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних, слід зазначити, що у додаткових поясненнях (а.с. 125) позивач не погоджується із контррозрахунком відповідача 3% річних та вважає, що відповідач безпідставно зменшує суму заборгованості на суму платежів проведених у січні, квітні та травні 2014 року, внаслідок чого розмір 3% річних менший на 1506,13 грн. При цьому, позивач не заперечує, що відповідачем дійсно були сплачені кошти на виконання судового рішення у справі № 9/332-09. Перераховані кошти позивач зараховував в погашення судових витрат, санкцій та збитків у відповідності до статті 534 Цивільного кодексу України.

Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному розмірі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості (оскільки інше не встановлено договором): 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (у даному випадку - судові витрати); 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Позивач саме у такій черговості зараховував перераховані відповідачем суми грошових коштів.

За таких обставин, розрахунок 3 % річних у позовній заяві здійснений позивачем обґрунтовано, оскільки сума основного боргу є незмінною і не підлягає зменшенню на суми перераховані у квітні та січні 2014 року.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в сумі 1506,13 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі усього вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, ідентифікаційний код 03352432) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд. 119, ідентифікаційний код 05398533) 3% річних в сумі 1506,13 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову в сумі 92 849,76 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.05.2015 року.

Головуючий суддя Н.П. Лугова Суддя О.Ю. Соп'яненко

Суддя П.І. Левченко