Рішення № 43991342, 05.05.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року

Справа № 912/951/15-г

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/951/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра"

до відповідача: Приватного підприємства "Техно-ресурс і К"

про стягнення 9 438,07 грн,

представники сторін участі в засіданні суду не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петра" (далі по тексту - ТОВ "Петра", позивач, покупець) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 11.03.2015р. про стягнення з приватного підприємства "Техно-ресурс і К" (далі по тексту - ПП "Техно-ресурс і К", відповідач, продавець) заборгованості у сумі 9650,04 грн, яка складається: заборгованість за не поставлений товар - 8000,00 грн, 3% річних -145,96 грн, інфляційних втрат - 659,06 грн, штрафні санкції за п. 6.5 Договору - 355,18 грн, штрафні санкції за п. 6.7 Договору - 489,84 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу № 203 від 16.12.2014, а саме недопоставкою відповідачем у повному обсязі товару на суму передоплати в розмірі 122460,00 грн. У зв'язку з вказаним, за відповідачем рахується борг в сумі 8000,00 грн, а також позивачем нараховано відповідачеві на підставі п. 6.5 та 6.7 штрафні санкції, та на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

10.04.2015 позивач надіслав до суду письмові пояснення від 09.04.2015 в яких навів новий розрахунок суми 3% річних, інфляційних втрат та штрафні санкції. Разом з тим, ТОВ "Петра" не звернулося до суду із відповідною заявою в порядку норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

30.04.2015 позивач подав заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог та в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9 438,07 грн, яка складається з: заборгованість за непоставлений товар в сумі 8000,00 грн; проценти за користування коштами у сумі 823,43 грн; штрафні санкції за п. 6.5 Договору в сумі 124,80 грн; штрафні санкції за п. 6.7 договору в сумі 489,84 грн. Заява позивача мотивована нормами ст.ст. 1212, 1214 ЦК України відносно основного боргу в сумі 8000,00 грн та нормами ст. 536 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України щодо стягнення процентів за користування коштами та п.п. 6.5, 6.7 Договору щодо штрафних санкцій.

На підставі норм ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вказане остаточними позовними вимогами, господарський суд вважає стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 438,07 грн.

Відповідач участі свого представника в засідання суду не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень від 19.03.2015 № 01843394 та від 16.04.2015 № 01692361.

Крім того, за клопотанням відповідача від 14.04.2015 ухвалою суду розгляд справи відкладався до 11:00 год 05.05.2015.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд справу № 912/951/15-г розглянута в судовому засіданні 05.05.2015 за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу № 203 (далі по тексту - Договір) за умовами якого продавець зобов'язався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Розділом 3 сторони обумовили порядок передачі товару. Так відповідно до п. 3.1 Договору продавець зобов'язався передати товар покупцеві у повному обсязі протягом 5 днів з моменту оплати (укладання договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що попередня оплата в розмірі 50% договору має бути перераховано продавцю протягом трьох днів з моменту підписання договору, а 50% по факту поставки товару. Покупець здійснює оплату на умовах попередньої оплати (п. 4.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п. 7.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов Договору (п. 4.1, 4.2) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в 122460,00 грн (враховуючи рахунок-фактуру виставлений відповідачем 16.12.2014 на суму 244920,00 грн за № СФ-0000203) в розмірі 50% від ціни договору, що підтверджується платіжним дорученням № 482 від 16.12.2014 з призначенням платежу: "за аміачну селітру, згідно рахунку № 0000203 від 16.12.2014".

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (не належне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору продавець передав, а покупець прийняв товар – селітра аміачна, вартість якого склала 94200,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи, а саме видаткова накладна № РН-0000091 від 24.12.2014.

16.12.2014 позивач перерахував відповідачу в оплату за товар-селітра аміачна 122460,00 грн (як попередню оплату), що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним документом (платіжне доручення № 482 від 16.12.2014).

Таким чином, станом на 24.12.2014 у позивача обліковувалася переплата за Договором в розмірі 28 260,00 грн.

24.12.2014 у зв'язку з виявленням позивачем нестачі товару, який зобов'язаний відповідно до Договору був передати відповідачеві, між позивачем та відповідачем усно було погоджено повернення грошових коштів у сумі 28260,00 грн за не поставлений товар. Дана обставина не заперечується сторонами та підтверджується наявними виписками по рахунку за 14.01.2015 на суму 15000,00 та за 04.02.2015 на суму 5260,00 грн з призначенням платежу: "повернення коштів за аміачну селітру, згідно рахунку № 000203 від 16.12.2014".

Матеріали справи містять копію листа № 25/12-1 від 25.12.2014 про звернення ТОВ "Петра" до ПП "Техно-ресурс і К" про повернення зайво перерахованих грошових коштів в сумі 28260,00 грн, однак як вказує сам позивач докази направлення такого листа на адресу відповідача було втрачено.

Разом з тим, дії відповідача щодо повернення частини грошових коштів, які було отримано продавцем в якості попередньої оплати за товар, вказують на існування між сторони домовленості про повернення зайво перерахованих грошових коштів в сумі 28260,00 грн, що вбачається із вказаних платіжних документів (виписки по рахунку за 14.01.2015 на суму 15000,00 та за 04.02.2015 на суму 5260,00 грн).

Крім того, позивачем було направлено відповідачеві лист - претензію від 28.01.2015 про повернення грошових коштів в сумі 13 260 грн (після часткового повернення коштів в сумі 15000,00 грн), який отримано відповідачем 03.02.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За розрахунком позивача після часткового повернення відповідачем грошових коштів, за відповідачем рахується борг в сумі 8000,00 грн.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України

Згідно умов договору (п.3.1) відповідач повинен був здійснити поставку товару покупцеві у повному обсязі протягом 5 днів з моменту оплати (укладання договору).

Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

З огляду на вказану норму невиконання продавцем обов'язку щодо передачі товару покупцеві дає останньому право відмовитися від договору. Дане правило відповідає загальній нормі ч. 1 ст. 611 ЦК за якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом.

Визнаючи єдиною підставою для вказаних правових наслідків відмови продавця передати проданий товар покупцеві, законодавець чітко не окреслює, які дії слід вважати відмовою продавця від виконання покладеного на нього обов'язку. Тобто, про відмову продавця у даному випадку можуть свідчити будь-які дії, бездіяльність чи рішення, що дають підстави вважати даний обов'язок невиконаним чи виконаним неналежним чином.

За правилами части 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів здійснення поставки товару за Договором та в строки встановлені цим Договором або повернення отриманих від позивача коштів в суму 8000,00 грн в рахунок оплати товару, відповідач суду не подав.

Отже позовні вимоги про стягнення 8000,00 грн боргу (попередня оплата) є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Посилання позивача на норми ст. 1212, 1214 ЦК України є помилковими, оскільки кошти, які отримано як оплату за договором, набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (постанови Верховного Суду України від 17.06.2014 № 13/096-12 та від 02.09.2014 № 910/1620/13).

Розглядаючи даний спір суд також приймає до уваги вимоги ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, на які посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, однак, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Крім того, враховуючи заяву від 29.04.2015 позивач та норми ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право на нарахування відповідачу на суму переплати процентів за користування чужими коштами. За розрахунком позивача, з відповідача підлягає стягненню проценти за користування чужими коштами в розмірі 823,43 грн.

Суд враховує, що порядок здійснення оплати врегульований сторонами в розд. 4 Договору, згідно з п. 4.1 попередня оплата в розмірі 50% договору має бути перераховано продавцю протягом трьох днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок 50% за фактично переданий товар здійснюється по факту поставки товару. Тобто, позивач повинен був сплатити вартість товару до його безпосередньої поставки, що є попередньою оплатою.

Виходячи з приписів частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 ЦК. Проценти починають нараховуватися від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, в залежності від того, яким правом, передбаченим ч. 2 вказаної статті скористався покупець. Договором також може бути передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти від дня одержання суми попередньої оплати від покупця, а не від дня, коли товар має бути переданий.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 цього Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у вище згаданій ст. 536 ЦК України, це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними або збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

З огляду на те, що умовами укладеного між сторонами Договору не було передбачено розміру відсотків за користування грошовими коштами, підстава отримання яких згодом відпала, ст. 536 ЦК України відсилає до норми, яка регулює розмір процентів на рівні законодавства. Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Наданий позивачем розрахунок суми процентів за користування грошовими коштами за період з 25.12.2014 по 29.04.2015 в розмірі 823,43 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам.

Отже, господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в сумі 823,43 грн.

Позивачем також нараховано відповідачеві штрафна санкції за п. 6.5 Договору в сумі 124,80 грн та штрафної санкції за п. 6.7 договору в сумі 489,84 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 6.5 Договору передбачено, що за порушення строків передачі товару продавець сплачує штраф у розмірі 0,02% за кожен день прострочення передачі.

Умовами договору, а саме п. 6.7 сторони погодили, що за односторонню не обґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,2 % від ціни товару зазначеної в п. 4.3 цього договору.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафних санкцій за п. 6.5 Договору в сумі 124,80 грн за період з 11.02.2015 по 29.04.2015 в розмірі 0,02 від суми боргу (8000,00 грн) та штрафної санкції за п. 6.7 Договору в сумі 489,84 грн в розмірі 0,2% від ціни договору (244920,00 грн).

За вказаних обставин позовні вимоги господарським судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Техно-ресурс і К" (25001, м. Кіровоград, вул. Зінченка, буд. 7, ідентифікаційний код 37591883) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Петра" (66410, Одеська область, Ананьївський район, с. Жеребкове, ідентифікаційний код 32037843) заборгованість в сумі 9 438,07 грн, яка складається з: заборгованість за непоставлений товар в сумі 8000,00 грн; проценти за користування коштами у сумі 823,43 грн; штрафної санкції за п. 6.5 Договору в сумі 124,80 грн; штрафної санкції за п. 6.7 договору в сумі 489,84 грн, а також судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 05.05.2015

Суддя Т. В. Макаренко