Рішення № 4399009, 02.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/318

02.07.09

За позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

До відповідача-1 Міністерства вугільної промисловості України

До відповідача-2 Державного казначейства України

Про стягнення 11956,68 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Кошелівський М.М. (за дов.)

Могильна О.О. (за дов.)

Від відповідача-1 Недобой О.В. (за дов.)

Доленко Є.В. (за дов.)

Від відповідача-2 не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до Міністерства вугільної промисловості України про стягнення 11956,68 грн. за договором № 14 на користування автомобілями від 29.08.2007 р. (далі –Договір).

Ухвалою суду від 12.05.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/318 та призначено розгляд останньої на 15.06.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги користування легковими автомобілями. Також у позовній заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у розмірі, що складає ціну позову.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, спираючись на те, що йому не надходив рахунок № 2545 від 02.04.08 р. за виконані роботи та акт прийому-здачі виконаних робіт до цього рахунку, відповідач вважає, що він не мав підстав для оплати.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 15.05.2009 р. було відкладено розгляд справи на 02.07.2009 р. та залучено до участі у справі як іншого відповідача (відповідача-2) Державне казначейство України.

У судове засідання 02.07.2009 р. відповідач-2 не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і пояснення представника відповідача, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.08.2007 р. між автопідприємством Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (виконавцем) та Міністерством вугільної промисловості України (замовником) було укладено договір № 14 на користування автомобілями від 29.08.2007 р. (далі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору виконавець надає замовнику у користування 2 легкові автомобілі марки Фольксваген Пасат 1,8 у межах 12 годин на добу. Оплата за користування автомобілями здійснюється за кожну годину роботи і кожний кілометр пробігу, згідно з показниками, що підтверджуються подорожнім листом (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що вартість автопослуг складає за одну годину роботи кожного автомобіля 24 грн., за кожний кілометр пробігу 0,90 грн. крім того ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору по закінченню поточного місяця виконавець підводить підсумки фактично наданих обсягів послуг і не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє замовнику рахунок за надані послуги.

01.01.2008 р. між замовником та виконавцем було укладено додаткову угоду № 1, якою було подовжено термін дії договору до 01.04.2008 р. та визначено, що загальна вартість послуг складає 83100 грн.

Крім того, сторони домовились про передачу у користування відповідачу легкового автомобіля марки Мазда 6 СДН 2.0, що підтверджується подорожніми листами та не заперечується відповідачем.

Вартість послуг користування легковим автомобілем марки Мазда 6 СДН 2.0 також розраховувалась відповідно до п. 2.1 Договору.

13.03.2008 р. відповідач листом № 144/02-03/52-08 просив припинити транспортне обслуговування з 15.03.2008 р., у зв‘язку з закінченням фінансування, передбаченого додатковою угодою № 1.

Вартість послуг, наданих позивачем відповідачу у березні місяці відповідно до подорожних листів, підписаних сторонами та завірених печаткою, становила 17785,94 грн.

Так, згідно з подорожними листами службового автомобілю Фольксваген Пассат 1,8, реєстраційний номер АА 3389 КІ, за період з 01.03.2008 р. по 14.03.2008 р. включно та зведеною відомістю позивача, час використання автомобіля дорівнює 164,30 годин, пробіг 1359 км.

Згідно з подорожними листами службового автомобілю Фольксваген Пассат 1,8, реєстраційний номер АА 3382 КІ, за період з 01.03.2008 р. по 14.03.2008 р. включно та зведеною відомістю позивача, час використання автомобіля дорівнює 162,80 годин, пробіг 950 км.

Згідно з подорожними листами службового автомобілю Мазда 6 СДН 2.0, реєстраційний номер АА 3306 КА, за період з 01.03.2008 р. по 14.03.2008 р. включно та відомістю позивача, час використання автомобіля дорівнює 161,58 годин, пробіг 1128 км. Загальний кілометраж складає 3437 км, загальна кількість годин 488,68 годин.

Вартість послуг була розрахована наступним чином:

488,68 годин х 24 грн. = 11728, 32 грн.

3437,30 км х 0,90 грн.= 3 093,30 грн.

14821,62 (11728, 32 грн. + 3 093,30 грн.) + 20 % ПДВ = 17785,94 грн.

Позивачем були направлені відповідачу для оплати рахунки від 02.04.2008 р. № 2540 на суму 5829,26 грн. та № 2545 на суму 11956,68 грн.

Відповідачем було сплачено рахунок № 2540 на суму 5829,26 грн.

Оплата по рахунку № 2545 на суму 11956,68 грн. відповідачем здійснена не була.

08.12.2008 р. позивач направив відповідачу претензію, якою просив сплатити заборгованість в розмірі 11956,68 грн. Претензія, отримана 09.12.2008 р., була залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Таким чином, відповідач свої зобов’язань щодо оплати послуг у повному обсязі не виконав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарського процесу повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явленої вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами Договору строк оплати наданих послуг не встановлено, зобов’язання відповідача виникло після отримання претензії, а саме: 16.12.2008 р. (09.12.2008 р. + 7 днів).

Пунктом 2.1 Договору передбачається, що оплата за користування автомобілями здійснюється за кожну годину роботи і кожний кілометр пробігу, згідно показників, що підтверджуються подорожними листами. Надані до матеріалів справи копії подорожніх листів підтверджують факт користування автомобілями, що накладає на відповідача обов’язок провести розрахунок належним чином, згідно з умовами Договору.

Таким чином вимоги позивача розрахуватися за користування службовим автомобілем Фольксваген Пассат 1,8, реєстраційний номер АА 3389 КІ та службовим автомобілем Фольксваген Пассат 1,8, реєстраційний номер АА 3382 КІ, є правомірними.

Користування автомобілем Мазда 6 СДН 2.0, реєстраційний номер АА 3306 КА, з 01.03.2008 р. по 14.03.2008 р. включно підтверджується подорожніми листами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Вартість користування цим автомобілем підлягає оплаті за умовами, визначеними Договором, виходячи з того, що актом прийому-здачі виконаних робіт згідно з рахунком № 2540 від 02.04.2008 р., підписаним відповідачем, погоджена вартість, наданих послуг.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 11956,68 грн. заборгованості є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Міністерством вугільної промисловості України не виконані належним чином зобов’язання щодо оплати послуг наданих автопідприємством Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, чим порушено права останнього.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, оцінивши розрахунок, здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 119,57 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства вугільної промисловості України (01601, м. Київ,вул. Б. Хмельницького, 4, рахунок 35216001004068, банк в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код 33833561) на користь автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (04053, м. Київ, вул. Некрасовська, 7, рахунок 35210001000258 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код 03538993) 11956,68 грн. боргу, 119,57 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 03.08.2009 р.