Рішення № 4398967, 02.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/197-6/333

02.07.09

За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз Національної компанії "Нафтогаз України"

До відповідача Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство "Пасавтопром"

Про зобов'язання вчинити дії та стягнення 5668442,18 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача Бєлячкова О. В. (за дов. № 2-01 від 30.12.2008 р.)

Від відповідача Капанистий В. І. (за дов. № 543-13 від 19.08.2008 р.)

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" з позовом до дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання забрати шляхом самовивозу з відповідального зберігання ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" п'ять автобусів ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, які були поставлені згідно з додатковими угодами № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р., зокрема: забрати з УМГ "Черкаситрансгаз" - ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з Управління "Укравтогаз" - ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з управління "СІАТ" - ЛАЗ Л-12L, а також стягнути з Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошові кошти в розмірі 5668422,18 грн., що були сплачені на виконання додаткових угод № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. порушено провадження по справі № 42/197.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2008 р. по справі № 42/197 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Під час апеляційного перегляду вказаного рішення до участі в справі № 42/197 залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкрите акціонерне товариства "Пасавтопром".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. у справі № 42/197 апеляційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" задоволено повністю, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2008 р. та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2009 р. касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2008 р. у справі № 42/197 скасовано, справу № 42/197 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. справі присвоєно № 42/197-6/333 та призначено її розгляд на 15.06.2009 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 р. розгляд справи № 42/197-6/333 відкладено до 02.07.2009 р..

Позивач у справі № 42/197-6/333 мотивує свої вимоги тим, що відповідач порушив взяті на себе за додатковими угодами № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р. зобов'язання з поставки п'яти автобусів ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L щодо комплектації таких автобусів згідно з додатковими угодами № 223 та 322-5 до № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р. (далі за текстом –автобуси), у зв’язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача забрати зазначені автобуси шляхом самовивозу з УМГ "Черкаситрансгаз" –автобуси ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з Управління "Укравтогаз" –автобуси ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з управління "СІАТ" –автобус ЛАЗ Л-12L, а також стягнути з відповідача суму сплачених позивачем коштів за вказані автобуси на підставі зазначеного додаткових угод № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 року (далі за текстом - Договір) у розмірі 5668442,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач у справі № 42/197-6/333 зазначає, що ним та відповідачем при оформленні додатковими угодами № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р. було визначено найменування автобусів, зазначено перелік комплектуючих до автобусів та їх виробників, визначено, що вантажоотримувачем автобусів є позивач, а постачальником –відкрите акціонерне товариство "Львівський автобусний завод", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Пасавтопром".

Таким чином, на думку позивача, додатковими угодами № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р. встановлено всі необхідні дані, передбачені п. 4.2. Договору для рознарядок в розумінні зазначеного Договору. Крім того, позивачем направлялись на адресу відповідача також і відповідні рознарядки (№ 580/13 від 17.01.2006 р. та № 2472/13 від 24.02.2006 р.), що були долучені позивачем до матеріалів справи.

Позивач зауважує, що ним належним чином було виконано свої зобов'язання за Договором, зокрема, щодо оплати автобусів, про що ним було додано до матеріалів справи копії платіжних доручень № PR4609 від 30.03.2006 р. та № PR 4245 від 24.06.2006 р. на суму 10050000,00 грн. Проте, відповідачем не було забезпечено поставку автобусів, що відповідають умовам додаткових угод № 223 та 322-5 до Договору та порушено умови щодо комплектації зазначених автобусів.

У поясненнях від 15.06.2009 р. позивач зазначає, що на виконання вказаних вище додаткових угод до договору було здійснено поставку п'яти автобусів (трьох автобусів ЛАЗ Л-12L та двох автобусів ЛАЗ Л-10L), що знаходяться в філіях позивача: в УМГ "Черкаситрансгаз" - ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, в управлінні "Укравтогаз" - ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L та в управління "СІАТ" - ЛАЗ Л-12L.

Позивач заявляє, що після отримання зазначених вище автобусів було виявлено значні порушення комплектації автобусів, передбаченої додатковими угодами № 223 та 322-5 до Договору, про що було зазначено в актах приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, що долучались ним до матеріалів справи. Невідповідність стосується двигунів, мостів, КПП, кондиціонерів, пасажирських сидінь, підігрівачів, склоочищувачів тощо. Саме з цієї причини позивачем не було здійснено дій по оприбуткуванню автобусів.

Позивач зауважує, що відповідачеві було відомо про зазначені вище недоліки поставлених автобусів, про що свідчить долучений позивачем лист третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача у справі (вих. № 43 від 06.06.2006 року), де вказана третя особа зазначає, що роботи по приведенню у відповідність комплектації автобусів договірним умовам закінчуються та просить продовжити термін поставки.

Крім того, позивач, відповідач та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача у справі приймали участь в іншій справі № 25/270-32/19 від 25.06.2007 р., з рішення по якій вбачається, що відповідач знав про вимоги позивача щодо невідповідності комплектації автобусів договірним вимогам та не бажав їх змінювати.

Відповідач у своїх поясненнях від 02.07.2009 р. зауважує, що позивач, не зважаючи на виявлену невідповідність автобусів умовам Договору, прийняв їх та протягом двох років з дня поставки не заявив вимог щодо переукомплектування автобусів.

Крім того, відповідач зауважує, що позивач протягом більш ніж двох років користувався автобусами, тим самим погодившись на зміну комплектації поставлених позивачеві автобусів.

Відповідач вважає, що позивач втратив можливість відмовитися від автобусів та вимагати повернення коштів, оскільки не подав відповідної заяви, посилаючись на статтю 270 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем порушено строки позовної давності, встановлені статтею 681 Цивільного кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.12.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 480-03/11-7, за умовами якого відповідач зобов'язувався поставити, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов Договору.

Додатковими угодами № 223 та 322-5 до Договору сторонами визначено найменування продукції (автобусів), що поставляється за договором, кількість, ціну такої продукції, визначено умови та термін поставки, зазначено вантажоодержувача, постачальника та визначено умови оплати. Крім того, зазначені вище додаткові угоди до Договору містять детальні вимоги щодо комплектації автобусів, а отже, сторони дійшли домовленості щодо деталізації необхідних умов поставки за Договором.

Позивачем було виконано свої зобов'язання щодо оплати автобусів, на доведення чого додано до матеріалів справи копії платіжних доручень № PR4609 від 30.03.2006 р. та № PR 4245 від 24.06.2006 р..

Проте, відповідачем не було забезпечено поставку автобусів відповідно до умов додаткових угод № 223 та 322-5 до Договору.

З додаткових угод № 223 та 322-5 до договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 р. вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх необхідних даних, передбачених п. 4.2. Договору для рознарядок в розумінні зазначеного Договору.

Крім того, позивачем надано також і відповідні (передбачені Договором) рознарядки (№ 580/13 від 17.01.2006 р. та № 2472/13 від 24.02.2006 р.).

Позивачем долучено до позовної заяви копії актів приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (всього 4 шт.), а також акт обстеження автобуса А-5207 від 28.03.2006 р., що свідчать про виявлені недоліки автобусів у їх комплектації.

Крім того, в матеріалах справи наявна вимога позивача (вих. 15640/6-011 від 13.12.2007 р.) забрати автобуси, що не відповідають додатковим угодам № 223 та 322-5 до Договору, та повернути суму сплаченого авансу за Договором.

Відповідач відповів на лист позивача (вих. 1228-13 від 20.12.2007 року), визнавши, що поставлені за Договором автобуси не відповідають встановленій комплектації, зауваживши при цьому, що відповідачем будуть виконані обов'язки за Договором після вирішення судових спорів з ВАТ "Пасавтопром" (третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача).

Таким чином, відповідачем фактично було підтверджено факт поставки автобусів, що не відповідають умовам додаткових угод № 223 та 322-5 до Договору щодо їх комплектації.

З цієї причини не підлягають задоволенню вимоги відповідача щодо застосування позовної давності, оскільки відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним свого боргу відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що особи, які беруть участь у справі, вже брали участь в іншій справі № 25/270-32/19 від 25.06.2007 р., з рішення у якій слідує, що відповідач знав про вимоги позивача щодо невідповідності комплектації автобусів договірним вимогам та не бажав їх змінювати.

Стаття 688 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті, а отже, посилання відповідача на відсутність вимоги позивача про заміну автобусів не може бути прийнято судом як підстава для невиконання зобов'язань відповідача щодо здійснення поставки автобусів відповідно до додаткових угод № 223 та 322-5 до Договору.

Стаття 690 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, а продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок по забезпеченню схоронності автобусів, про що він повідомляв відповідача, проте, відповідачем було проігноровано зобов'язання забрати (вивезти) неприйняті позивачем автобуси та повернути сплачені позивачем грошові кошти.

Заперечення відповідача щодо користування автобусами позивачем також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів користування позивачем автобусами, заперечення відповідача про фактичне користування позивачем прийнятих за Договором автобусів не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем не подано суду первинних документів, що свідчили б про прийняття автобусів позивачем у власність та їх реєстрації, з якою пов’язано виникнення права користування автобусами як транспортними засобами.

Відповідачем не подано інших належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, буд. 3-А, рахунок 260033022693 в ГОУ ПРОМІНВЕСТБАНК, м. Київ, МФО 30012, код 30167006) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, рахунок 26008001043991 в ОПЕРУ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 30023, код 30019801) забрати шляхом самовивозу від дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" п'ять автобусів ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, поставлених за додатковими угодами № 223 та 322-5, що є невід'ємною частиною договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 року, а саме: з Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" –автобуси ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з Управління "Укравтогаз" –автобуси ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з управління "СІАТ" –автобус ЛАЗ Л-12L, які перебувають на зберіганні дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України".

Стягнути з дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04112, м. Київ, вул. І. Гонти, буд. 3-А, рахунок 260033022693 в ГОУ ПРОМІНВЕСТБАНК, м. Київ, МФО 30012, код 30167006) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, рахунок 26008001043991 в ОПЕРУ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 30023, код 30019801) 5668422,18 грн. заборгованості, 25585 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 07.08.2009 р.