Постанова № 4398745, 27.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2009 № 16/321-30/58

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Студенця В.І.

суддів: Баранця О.М.

Кошіля В.В.

при секретарі: Плукар І.І.

За участю представників:

від позивача - Чертов М.І.

від відповідача - Роговий М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2009

у справі № 16/321-30/58 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до АТЗТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 3498900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Головне управління економіки та інвестицій) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу „Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство „Україна-Реставрація” (далі – АТЗТ „Україна-реставрація”) про стягнення 3 208 500, 00 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 290 400, 00 грн. пені, а всього 3 498 900, 00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.08 порушено провадження у справі № 16/321 за позовом Головного управління економіки та інвестицій до АТЗТ „Україна-реставрація” про стягнення 3 498 900, 00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2008 позов задоволено частково. Суд стягнув з АТЗТ „Україна-реставрація” на користь Головного управління економіки та інвестицій 2 855 902 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 272 160 грн. пені. В решті позову відмовив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2008 залишено без змін, а апеляційні скарги Головного управління економіки та інвестицій та АТЗТ „Україна-реставрація” – без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 та рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2008 скасовано в частині стягнення з відповідача 272 160 грн. пені та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2009 справу № 16/321 прийнято до провадження та присвоєно їй номер № 16/321-30/58.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.04.2009 позов Головного управління економіки та інвестицій задоволено частково. Суд стягнув з АТЗТ „Україна-реставрація” на користь Головного управління економіки та інвестицій 141 708, 20 грн. пені. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 01.04.2009 АТЗТ „Україна-реставрація” подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та припинити провадження у справі, з огляду на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі АТЗТ „Україна-реставрація” посилається на те, що оскільки стороною договору № 1112 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто суб’єкт владних повноважень, то даний договір є адміністративним, а тому спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Головне управління економіки та інвестицій не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 01.04.2009 також подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду змінити та стягнути з АТЗТ „Україна-реставрація” на користь Головного управління економіки та інвестицій 272 160 грн. пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Головним управлінням економіки та інвестицій та АТЗТ „Україна-реставрація” 13.12.2007 укладено договір № 1112 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Згідно п. 1.1 договору предметом договору є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі – пайовий внесок), у зв’язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир – 11 805, 90 кв.м.) з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями загальною площею 4 983, 50 на вул. Каунаській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва (п. 1.1 договору).

Розмір пайового внеску становить 5354, 42 тис. грн. (п.1.2 договору).

Забудовник зобов’язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 5 354, 42 тис. грн. на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 2.1 договору).

Забудовник, відповідно до п. 3.1 договору сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1 у строк з грудня 2007 року по листопад 2008 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Оплата здійснюється на підставі рахунку, який видається Забудовнику, за його письмовим зверненням до Головного управління економіки та інвестицій, не пізніше ніж за 3 дні до здійснення платежу (п. 3.10 договору).

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.09.2008 у даній справі, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання АТЗТ „Україна-реставрація” грошового зобов’язання та його прострочення, у зв’язку з чим задоволені позовні вимоги про стягнення суми основного боргу з урахуванням збитків від інфляції в розмірі 2 855 902, 00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору у випадку порушення строків оплати щомісячних платежів пайового внеску Забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру пайового внеску, зазначеного у п.2.1 договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Разом з тим, в преамбулі згаданого Закону зазначено, що його дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Частиною 3 ст. 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно ст. 68 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету.

Порядок формування та використання цільових фондів визначається положенням про ці фонди, що затверджується відповідною місцевою радою.

Рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2003 р. N 271/431 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 грудня 2006 р. N 530/587), яке діяло на час виникнення спору затверджено Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (Додаток № 1) (далі рішення Київської міської ради від 27.02.2003 N 271/431)

Відповідно до п. 4.6 рішення Київської міської ради кошти пайового внеску інвестор (забудовник) перераховує на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Також п. 3.12 договору передбачено, що Забудовник сплачує пайовий внесок на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Спеціальний фонд бюджету включає, зокрема бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

Зважаючи на те, що пайові внески за договором № 1112 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва сплачуються на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету, то Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” до даних правовідносин не застосовується.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку розмір пені повинен визначатися відповідно до умов договору, а саме 0,1 відсотка від розміру пайового внеску, зазначеного у п. 2.1 договору за кожен день прострочення, без обмежень встановлених Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Отже, за час прострочення АТЗТ „Україна-реставрація” грошового зобов’язання за договором № 1112 від 13.12.2007 розмір пені складає 272 160, 00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2009 слід змінити та стягнути з АТЗТ „Україна-реставрація” на користь Головного управління економіки та інвестицій 272 160, 00 грн. пені.

Доводи наведені АТЗТ „Україна-реставрація” в апеляційній скарзі стосовно того, що даний спір не підвідомчий господарському суду і його слід розглядати в адміністративному порядку колегією суддів до уваги не приймається з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

Адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди (п.14 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

В п. 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 276.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності спарв господарським судам” зазначено, що не всі угоди, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Згідно зі статтею 3 КАС України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Тобто зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод. У разі ж укладання цивільної угоди між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності договірні відносини між сторонами ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться угоди, укладені за правилами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

Спір між сторонами виник з приводу невиконання договору № 1112 від 13.12.2007 пайової участі у створені соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури м. Києва.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Виходячи із змісту укладеного 13.12.2007 між сторонами договору № 1112 пайової участі у створені соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури м. Києва колегія суддів дійшла висновку, що договірні відносини між сторонами ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, а тому зазначений договір не відноситься до адміністративних договорів і спір щодо його невиконання не відноситься до компетенції адміністративних судів, а підвідомчий господарському суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99- 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2009 у справі № 16/321-30/58 змінити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство „Україна-Реставрація” (м. Київ, Контрактова площа, 4 код 21616277) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423) 272 160 (двісті сімдесят дві тисячі сто шістдесят) грн. пені. Видати наказ.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство „Україна-Реставрація” (м. Київ, Контрактова площа, 4 код 21616277) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423) 652 (шістсот п’ятдесят дві) грн. 26 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 16/321-30/58 повернути господарському суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Студенець В.І.

Судді Баранець О.М.

Кошіль В.В.

03.08.09 (відправлено)