Рішення № 4398459, 22.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/273

22.06.09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностудія»

про стягнення 192 614, 53 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Тарасенко К.І. –довіреність б/н від 10.12.2008р.

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностудія»про стягнення 192 614, 53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 887-2006/п від 11.08.2006 р. не сплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 179 206, 04 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 179 206, 04 грн. - боргу, 9 945, 94 грн. –пені, 11 827, 60 грн. –індекс інфляції, 1 634, 95 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1 926, 15 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 22.04.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.05.2009 р.

В судове засідання 28.05.09р. представник відповідача не з’явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження по справі не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 22.06.2009р.

В судове засідання 22.06.09р. представник відповідача повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 887-2006/п (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов’язується поставити відповідачу у вказаний строк у власність продукцію виробничо-технічного призначення (в подальшому - товар), а останній зобов’язується оплатити його на умовах даного Договору.

Кількість, асортимент, найменування, строк і умови поставки визначені Специфікаціями, які являються невід’ємною частиною Договору.

Факт поставки товару підтверджується накладними (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору оплата поставленого товару здійснюється відповідачем не пізніше 30 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, підтвердженням чого є виписки банку, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 179 206, 04 грн., вимогу про сплату якої позивачем було направлено на адресу відповідача, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідь на претензію відповідач не надіслав, суму боргу не сплатив.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 9 945, 94 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.2 Договору передбачено, що у разі прострочення строків розрахунку, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 9 945, 94 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 11 827, 60 грн. –індекс інфляції та 1 634, 95 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностудія»(04212, м. Київ, вул. Малиновського, 11, код ЄДРПОУ 32379721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»(83060, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г, код ЄДРПОУ 13539835) –179 206 (сто сімдесят дев’ять тисяч двісті шістдесят) грн. 04 коп. - боргу, 9 945 (дев’ять тисяч дев’ятсот сорок п’ять) грн. 94 коп. –пені, 11 827 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 60 коп. –індекс інфляції, 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 53 коп. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1 926 (одна тисяча дев’ятсот двадцять шість) грн. 15 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: