Постанова № 4398293, 28.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/384

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28.07.2009 р.                                                                                 № 2а-3671/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обомеженою відповідальністю"Променергопостач"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсними податкові повідомлення-рішення №000356/2220/0 від17.10.08р., №0003562220/1 від 30.12.08р.,№0003562220/2 від 03.03.09р., №0003562220/3 від 31.03.09р.

Представники: від позивачаБірюк І.В. від відповідача Волинець Д.В., Дєдова А.М. 28.07.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.2008 р. № 000356/2220/0, від 30.12.2008 р. № 0003562220/1, від 03.03.2009 р. № 0003562220/2 та від 31.03.2008 р. № 0003562220/3 щодо визначення штрафних санкцій в розмірі 53263,00 грн. В ході судового розгляду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 28.07.2009 р. по справі № 2а-3671/09/2670, в якій просив визнати скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.03.2008 р. № 0003562220/3 в частині додаткового нарахування пені у сфері ЗЕД на суму 53263,00 грн. та стягнути судові витрати. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач - ТОВ «Променергопостач», зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку про те, що після закінчення законодавчо встановленого строку у 180 днів позивач повинен мати товаросупровідні документи з відбитком штампу «Під митним контролем»та належним чином оформлену ВМД типу ІМ-40. Позивач вказує на те, що імпорт товарів в межах 180-денного строку з оформленням імпорту ВМД режиму ІМ-40 не є порушенням встановленого законодавством 180 –денного терміну імпорту товарів, а тому донарахування відповідачем пені в сфері ЗЕД є неправомірним та суперечить чинному законодавству України.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, проти позову заперечує та вказує на те, що позивачем ТОВ «Променергопостач» були порушені вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі – Закон України №185/94-ВР) при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 21.06.2007 р. № 6-21, а саме позивачем були порушені законодавчо встановлені строки надходження імпортного товару по ВМД № 308294 від 11.06.2008 р. на суму 90880,00 євро на 25 днів, в зв’язку з чим до ТОВ «Променергопостач»були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення розрахунків в сфері ЗЕД.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Променергопостач»з питань дотримання вимог валютного законодавства України згідно листа ВАТ Банку «БІГ Енергія»від 05.06.2008 р. № 980/05-08 по контракту від 21.06.2007 р. № 6-21, про що складено акт від 07.10.2008 р. № 247/22-216/32982693. В ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями), та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми „С" за № 000356/2220/0 від 17.10.2008 р.

Санкції були застосовані по імпортному контракту від 21.06.2007 р. № 6-21 з компанією HUMMEL Protec GmbH»(Німеччина). Відповідно до ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями) нараховано пеню у сумі 53263,00 грн. А саме, між ТОВ «Променергопостач», в особі директора Бірюка І.В. (Покупець) та фірмою HUMMEL Protec GmbH»(Німеччина), в особі директора з продажу Р.Рідігера та В.Доміннік (Продавець) укладений контракт № 6-21 від 21.06.2007 р. на купівлю-продаж приладдя для дозування та автоматичної подачі полімерного матеріалу (гранулату).

Відповідач стверджує, що відповідно до вказаних ВМД типу ІМ-40 товар отримано з порушенням ст.2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Тому, позивачу згідно зі ст.4 вказаного Закону донарахована пеня в сумі 53263,00 грн. за період з 18.05.2008 р. по 11.06.2008 р.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в адміністративному порядку. В результаті розгляду первинної скарги на винесені рішення за результатами перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України своїми Рішенням про результати розгляду скарг, залишили без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.2008 р. № 000356/2220/0.

Суд частково не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Променергопостач», в особі директора Бірюка І.В. (Покупець) та фірмою HUMMEL Protec GmbH»(Німеччина), в особі директора з продажу Р.Рідігера та В.Доміннік (Продавець) був укладений контракт № 6-21 від 21.06.2007 р. на купівлю-продаж обладнання для дозування та автоматичної подачі полімерного матеріалу (гранулату).

Умови поставки –ЕХW, Бенсхайм / Німеччина, загальна сума контракту 454400,00 євро.

На виконання умов укладеного контракту, згідно наданих до перевірки виписок банку, ТОВ "Променергопостач" здійснило перерахування валютних коштів з рахунку №26004002001817 відкритого у ВАТ Банку "БІГ Енергія" м. Києва на користь нерезидента " MANN+HUMMEL Protec GmbH»(Німеччина) в сумі 454400,00 євро по реквізитам, вказаним в контракті, а саме:

19.11.2007-90 880,00 євро;

23.05.2008-363 520,00 євро.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Променергопостач»вищезазначена операція відображена наступним чином:

19.11.2007 р. Дт 632-Кт 312 на суму -90880,00 євро;

23.05.2007 р. Дт 632-Кт 312 на суму - 363520,00 євро.

Згідно наданих вантажних митних декларацій на адресу ТОВ «Променергопостач»надійшов товар загальною фактурною вартістю 454 400,00 євро, а саме:

-          11.06.08р. ВМД № 308294 на суму 100 000,00 євро;

-          11.06.08р. ВМД № 309665 на суму 84 400,00 євро;

-          28.07.08р. ВМД № 317048 на суму 90 000 євро;

-          28.07.08р. ВМД № 317052 на суму 90 000 євро;

-          11.09.08р. ВМД № 325972 на суму 90 000 євро.

Також був наданий пакувальний лист фірми «MANN+HUMMEL Protec GmbH»(Німеччина) від 16.04.2008 р. з відміткою Львівської митниці від 08.06.2008 р.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Митним кодексом встановлені певні послідовності і обов'язкові процедури митного оформлення товару, що переміщується через митний кордон України, які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів. Ввезений на митну територію України товар, що не пройшов усіх передбачених Митним кодексом процедур митного оформлення не може бути переданий його набувачу і при таких умовах немає підстав вважати закінченою імпортну операцію резидента з поставки товарів.

Згідно статті 78 Митного кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу та митного режиму. Поняття митного режиму "імпорт" (код 40 згідно класифікатора процедур переміщення товарів через митний кордон України) визначено в статті 188 Митного кодексу, відповідно до якої, товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

При переміщенні товарів через митний кордон України митне оформлення товару в режимі "імпорт" супроводжується складанням і поданням декларантом вантажної митної декларації типу ІМ-40, форма і реквізити якої передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 "Про затвердження положення про вантажну митну декларацію".

Пунктом 8 Положення про вантажну митну декларацію встановлено, що оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Пунктом 3.3 «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», визначено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40).

Законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (із змінами та доповненнями) відповідно суми 90 880,00 євро - 17.05.2008 р. та 363 520,00 євро 19.11.2008 р.

Товар по ВМД № 308294 від 11.06.2008 р. на суму 90 880,00 євро надійшов з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків.

Прострочення складає відносно суми 90 880,00 євро - 25 днів з 18.05.2008 р. по 11.06.2008 р.

В ході перевірки виконання контракту від 21.06.2007 р. № 6-21 встановлено порушення термінів розрахунків, передбачених ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями), порушення резидентами строків, передбачених ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару )в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Позивачем висновку Центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на подовження строків по контракту від 21.06.2007 р. № 6-21 не надано. Висновок Торгово-промислової палати України щодо форс-мажорних обставин, також був відсутній.

За даними бухгалтерського обліку по рах.632 станом на 11.09.2008 р. по контракту від 21.06.2007 р. № 6-21 дебіторська (кредиторська) заборгованість відсутня.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену статтею 4 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - Закон).

Згідно зі статтею 2 Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Термін «відстрочення поставки»з точки зору валютного контролю, фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 180-денний термін з моменту оплати.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначається існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (далі - Кодекс).

Так, пунктом 1 статті 15 Кодексу термін «ввезення в Україну та вивезення України»визначає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Пунктом 3 статті 15 МК України визначено, що «переміщення через митний кордон України»визнається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Статтями 21, 24 Кодексу встановлено, що товари переміщуються через митний кордон України під митним контролем і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує та доповнює поняття пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 4 ст. 15 Кодексу), а вільне використання передбачає розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами та іншими предметами, пропущеними через митний кордон України (п. 5 ст. 15 Кодексу).

Згідно зі статтею 37 Кодексу переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з «Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж: переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 р. № 11/18-5435).

Згідно з пп. 3.2 п. З Порядку заповнення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.1998 р. № 723, штамп "Під митним контролем" має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж: або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на СМК (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, а також:; на перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють.

До митниці повного оформлення, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу, подаються товаросупровідний документ, провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж.

Наявність відтисків штампа "Під митним контролем" (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, поняття "перетин товаром митного кордону України " та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, в тому числі і в режимі імпорту.

Момент перетину митного кордону при імпорті для визначення митної вартості встановлений згідно з абзацами десятим - чотирнадцятим пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. N 307, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.09.97 р. за N 443/2247, а саме:

для авіаперевезень: початок або здійснення митного оформлення в першому аеропорту на території України, в якому відбувається розвантаження чи перевантаження товарів, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього аеропорту;

для морських і річкових перевезень: початок або здійснення митного оформлення в першому порту розвантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджений митним органом цього порту;

для товару, що доставляється поштою: здійснення митного оформлення в пункті міжнародного поштового обміну;

для перевезень іншими видами транспорту (в тому числі залізничним та автомобільним): початок або здійснення митного оформлення у пункті пропуску на митному кордоні України на шляху переміщення товару.

Водночас згідно пп. 3.3 п. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. N 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом.

У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26.12.95 р. № 1044, тобто оформленої ВМД відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

Враховуючи викладене, для практичного застосування статті 2 Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на СМК товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

Таким чином, у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа "Під митним контролем" при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена статтею 4 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Суд не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на те, що згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до пунктів 2, 6, 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Статтею 5 Митного кодексу України визначено, що територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту № 6-21 від 21.06.2007 р., укладеного позивачем з фірмою «MANN+HUMMEL Protec GmbH»(Німеччина), на митну територію України надійшов вантаж, що підтверджується штампом Львівської регіональної митниці на наявному у позивача пакувальному листі.

Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної Митної Служби України від 09.07.1997 р. № 307 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247), у вищезазначених деклараціях типом декларації (графа 1 декларації) було визначено код „40" (режим «імпорт»).

У відповідності до статті 78 Митного кодексу України, митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

З викладеного вбачається та не заперечується відповідачем, що товар за вищевказаними контрактами було ввезено та задекларовано позивачем в режимі імпорту.

Відповідно до ст.. 188 Митного кодексу України, імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Посилання позивача на лист ДПА України від 18.02.2002 р. № 2868/7/23-5317 щодо застосування норм ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Згідно з пп. 4.4.2 "а" та "б" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень, підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених систему оподаткування, та економічного змісту податку, збору (розглядається; якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту.

Згідно пп. 4.4.2 "т" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур, при цьому, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Судом вбачається, що Державній податковій адміністрації України не було надано права та не було покладено обов'язок надання податкових роз'яснень щодо застосування норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки зазначений Закон не є законом з питань оподаткування.

Чинне законодавство України не передбачає можливості застосування заходів юридичної відповідальності, одним з яких є штрафні санкції за порушення норм Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за умов відсутності правопорушення.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Стаття 2 названого Закону встановлює, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Тобто, порушенням, за яке статтею 4 названого Закону передбачаються штрафні санкції, є здійснення імпортної поставки з відстроченням більше ніж 180 днів з моменту здійснення попередньої оплати нерезиденту.

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»терміном 3 дні з 08.06.2008 р. по 11.06.2008 р., оскільки, товар перебував під митним контролем на Львівській митниці.

З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорювані рішення про сплату пені за порушення строку розрахунку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за три дні в частині 6391,56 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення в частині 6 391,56 грн.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати недійсними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 17.10.2008 р. № 000356/2220/0, від 30.12.2008 р. № 0003562220/1, від 03.03.2009 р. № 0003562220/2 та від 31.03.2008 р. № 0003562220/3 щодо визначення штрафних санкцій в частині донарахування пені у сфері ЗЕД в розмірі 6391,56 грн.

3.          Судові витрати у розмірі 1,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергопостач»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.