Рішення № 43978702, 27.04.2015, Оболонський районний суд міста Києва

05.05.2015 Справа № 756/15188/14-ц

Справа № 756/15188/14-ц

Провадження № 2/756/827/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Мишковець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа: товариств з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2003 року між банком та третьою особою було укладено генеральну кредитну угоду, на підставі якої товариством отримано кредитні кошти у сумі 1120000 євро, строком до червня 2009 року. У жовтні 2014 року сторонами кредитної угоди змінено форму кредитування на невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 551000 євро. В порядку забезпечення виконання основного зобов'язання між позивачем та відповідачем укладено договір поруки. В подальшому позичальник допустив порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, що зумовило утворення заборгованості по договору кредиту.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 101/14/415 «Відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 24 червня 2008 року у загальній сумі 638562,84 євро.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, зазначили, що відповідач не був належним чином проінформований про характер всіх наданих йому для підпису документів. Крім того, відповідач вказує, що договір поруки є укладеним без додержання вимог цивільного законодавства в частині умови щодо строковості дії договору поруки.

Третя особа явку свого представника у судові засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

24 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» укладено кредитний договір № 010/14/415 «Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» до генеральної кредитної угоди № 01-02-02/130 від 03 жовтня 2003 року. За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1120000 євро, терміном до 10 червня 2009 року, під 11,25% річних, для фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю.

Відповідно до п. 14.4 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен календарний день прострочення.

Зазначений кредитний договір укладений між сторонами у письмовій формі, підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.

18 вересня 2013 року між позивачем та третьою особою підписана додаткова угода № 010/14/415/11 про продовження строку користування кредитом та зміну графіку погашення кредиту до кредитного договору № 010/14/415 від 24 червня 2008 року. На підставі вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди продовжити строк користування кредитом до 31 жовтня 2014 року та внесли зміни до п. 1.1 кредитного договору, згідно з яким кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 551000 євро, які позичальник зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Також 18 вересня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 12/Р1-01-00-3-0/241, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником (ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна») за виконання всіх та окремих зобов'язань позичальника, що випливають з умов кредитного договору № 010/14/415 від 24 червня 2008 року до генеральної кредитної угоди № 01-02-02/130 від 03 жовтня 2003 року, у тому числі, повернути кредит у розмірі 551000 євро, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,25% річних, сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, тощо.

Згідно з п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання зобов'язань по кредитному договору.

У пункті 7.1 договору поруки сторони засвідчили однакове розуміння ними умов цього договору та його правових наслідків, підтвердили дійсність їх намірів при його укладанні, а також те, що договір не укладений під впливом помилки щодо його природи, прав та обов'язків сторін, а також під впливом обману чи збігу тяжких обставин.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У відповідності до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодувань збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною першою статті 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та третьою особою виникли правовідносини, пов'язані з наданням в кредит коштів у сумі 551000 євро. Позичальник допустив порушення виконання договірних зобов'язань, припинив здійснювати повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитом, починаючи з березня 2014 року.

Керуючись п.п. 8.2.8, 8.2 кредитного договору та умовами договору поруки, позивач направив на адресу поручителя вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, датовану 07 серпня 2014 року. Така вимога була отримана відповідачем 14 серпня 2014 року. (а.с. 24-25)

У відповідності до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що він не був належним чином проінформований про характер всіх наданих йому для підпису документів. Разом з тим, під час розгляду справи у суді відповідач підтвердив справжність свого підпису на договорі поруки.

Судом не встановлено та відповідач не посилався на обставини, які б зумовили нікчемність договору поруки. Доказів того, що договір поруки був укладений відповідачем під впливом помилки, обману, останнім не надано та не заявлено зустрічних позовних вимог з цього приводу.

Крім того, відповідно до заяви відповідача від 10 квітня 2012 року останній був ознайомлений із змінами графіка погашення заборгованості та продовження терміну кредитного договору № 010/14/415 від 24 червня 2008 року та надав свою згоду на поширення своєї поруки на подовжений строк зобов'язання позичальника по вказаному договору. Підпис відповідача на заяві про згоду та виконання усного перекладу тексту цього документу з української мови та французьку мову були посвідчені приватним нотаріусом КМНО Шевчук З.М.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 7.2. договору поруки встановлено, що договір діє до повного виконання забезпечених зобов'язань та зобов'язань поручителя за цим договором.

Пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання. Так, поручитель мав здійснити виконання зобов'язань за кредитним договором протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги, тобто до 28 серпня 2014 року.

З позовом до суду позивач звернувся 30 жовтня 2014 року, тобто протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання, що відповідає вимогам ст. 559 ЦК України.

Станом на 04 березня 2015 року заборгованість третьої особи ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» по кредитному договору № 010/14/415 «Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 24 червня 2008 року становить у загальному розмірі 638562,84 євро, у тому числі заборгованість за основною сумою кредиту - 512000 євро, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитними коштами - 66989,59 євро, пеня за порушення строків повернення кредиту у сумі 53310,79 євро, пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами - 6262,46 євро.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3654 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа: товариств з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, заборгованість за кредитним договором № 010/14/415 «Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» від 24 червня 2008 року станом на 04 березня 2015 року, а саме: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 512000 (п'ятсот дванадцять тисяч) євро, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитними коштами у сумі 66989 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) євро 59 євроцентів, пеню за порушення строків повернення кредиту у сумі 53310 (п'ятдесят три тисячі триста десять) євро 79 євроцентів, пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 6262 (шість тисяч двісті шістдесят два) євро 46 євроцентів, що в цілому складає 638562 (шістсот тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят два) євро 84 євроцента, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 15517077 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот сімнадцять тисяч сімдесят сім) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко