Рішення № 43978438, 27.04.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1823/15-ц

Провадження № 2/752/2525/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Конельській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати припиненим договір поруки № 02-10/1153, укладений 05.04.2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що 05.04.2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 032/29-097К, за умовами якого позичальнику ОСОБА_2 надано у користування грошові кошти у розмірі 17 282 доларів США зі сплатою 11,5 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 04 квітня 2014 року. Крім того, 05.04.2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 02-10/1153, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_1 зобов'язувалась у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» за виконання позичальником ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 032/29-097К, на умовах, в строки та порядку, передбаченому кредитним договором № 032/29-097К від 05.04.2007 року. З листопада 2008 року банком неправомірно в одноособовому порядку підвищено процентну ставку за користування кредитом з 11,5 % до 13,5 %, тим самим банком в односторонньому порядку збільшено відповідальність боржника та поручителя. Вказані дії банку, на думку позивача, порушують умови укладених кредитного договору та договору поруки.

У березні 2015 року до початку розгляду справи по суті в порядку ст. 31 ЦПК України позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач просила визнати припиненим договір поруки № 02-10/1153, укладений 05.04.2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що п. 2.1 договору поруки від 05.04.2007 року визначено зміст забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання. Так, п. 2.1.1 договору визначено кінцевий термін погашення кредиту в сумі 17 282 долари США не пізніше 04.04.2014 року. З документів, приєднаних до позовної заяви про стягнення заборгованості за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором, з якою ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Третейського суду при Асоціації українських банків, позивачу ОСОБА_1 стало відомо про те, що порушення виконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 032/29-097К від 05.04.2007 року, почалось з вересня 2008 року. Жодних вимог або повідомлень про погашення заборгованості ані позивач, ані позичальник ОСОБА_2 не отримували. Згідно умов п. 3.3.1 договору поруки, кредитор зобов'язаний протягом семи робочих днів від дати невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, забезпечених порукою, повідомити про це поручителя з наданням йому інформації щодо обсягів виконаного позичальником зобов'язання та невиконаного зобов'язання. Крім іншого, позивач посилається на порушення шестимісячного строку від дня настання терміну виконання основного зобов'язання - 04.04.2014 року, оскільки з позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 032/29-097К від 05.04.2007 року, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Третейського суду при Асоціації українських банків лише 04 листопада 2014 року. Враховуючи наведені обставини, позивач просила визнати договір поруки № 02-10/1153, укладений 05.04.2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, припиненим в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача, яка також за довіреністю представляє інтереси третьої особи, підтримала позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на те, що банком неодноразово здійснювались телефонні дзвінки як до позичальника, так і до поручителя з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором, які залишились без виконання. Також, зазначив про те, що відповідно до п. 7.3 договору кредиту, а також аналогічного положення договору поруки, що міститься в пункті 6.2 договору, вказані вище договори діють з дати їх укладення і до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами, а оскільки зобов'язання за кредитним договором № 032/29-097К від 05.04.2007 року не виконано, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, підстави для визнання припиненим договору поруки № 02-10/1153 від 05.04.2007, відсутні.

Вислухавши пояснення та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 032/29-097К на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 17 282 доларів США зі сплатою 11,5 % річних з кінцевим терміном повернення основної суми заборгованості не пізніше 04 квітня 2014 року.

В забезпечення виконання за кредитним договором, 05 квітня 2007 року між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 02-10/1153, відповідно до п. 1.1 якого поручитель ОСОБА_1 зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту № 032/29-097К на купівлю автотранспортних засобів від 05 квітня 2007 року (а.с. 15).

Ст. 2 вказаного вище договору поруки визначено зміст зобов'язання, забезпеченого порукою, його розмір та строк виконання. Так, відповідно до п.п. 2.1 повернення кредиту в сумі 17 282 долари США, з порядком погашення, визначеним договором кредиту, з кінцевим терміном погашення не пізніше 04 квітня 2014 року.

У п.п. 3.3.1 договору поруки визначено обов'язок кредитора протягом семи робочих днів від дати невиконання позичальником зобов'язань забезпечених порукою повідомити про це поручителя з наданням інформації щодо обсягів виконаного позичальником зобов'язання та невиконаного зобов'язання (а.с. 15 зворот).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 неналежно виконувала взяті на себе зобов'язання за договором кредиту № 032/29-097К від 05.04.2007 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З копії справи Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, наданої останнім на запит суду, вбачається, що 04 листопада 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до вказаного суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 032/29-097К від 05.04.2007 року у розмірі 319 498 гривень 65 копійок (а.с. 63).

З приєднаного до вказаного позову розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 032/29-097К від 05.04.2007 року вбачається, що заборгованість по тілу кредиту виникла у вересні 2008 року, по сплаті процентів за користування кредитом - у березні 2008 року (а.с. 88-89).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 зазначила проте, що оскільки останній платіж по тілу кредиту був здійснений у серпні 2008 року, тобто заборгованість у позичальника ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором виникла з вересня 2008 року, а відповідач звернувся до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості лише у листопаді 2014 року, то кредитор пропустив строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому порука є припиненою.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено в договорі поруки.

За змістом частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний періоду часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, суд надходить до висновку про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

При цьому, під виконанням сторонами основного зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами не пізніше 04 квітня 2014 року, сплачуючи її до 10-го числа кожного місяця частинами (щомісячними платежами) згідно графіку погашення кредиту.

Таким чином, поряд із установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань - сплату щомісячних платежів - що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання виконання основного зобов'язання (у тому випадку, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Даний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі № 6-53цс14, який є обов'язковим для всіх судів України відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України.

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 032/29-097К від 05.04.2007 року вбачається, що останній платіж позичальником ОСОБА_4 був здійснений 14 серпня 2008 року.

В матеріалах даної цивільної справи також наявна копія позовної заяви ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відміткою про прийняття та реєстрацію останньої Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків 04 листопада 2014 року, в якій ухвалою третейського судді відкрито провадження 07 листопада 2014 року.

Крім того, у судовому засіданні достовірно встановлено, що з досудовими вимогами про погашення заборгованості відповідач до поручителя ОСОБА_1 на протязі шестимісячного строку не звертався, матеріали цивільної справи також не містять доказів такого звернення.

Таким чином, оскільки відповідач звернувся до суду у листопаді 2014 року, натомість останній платіж по кредиту був здійснений позичальником у серпні 2008 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та пропущення відповідачем строку пред'явлення вимоги до поручителя. Крім того, суд також звертає увагу на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази звернення відповідача до поручителя ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості на протязі шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому є підстави вважати поруку припиненою.

Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, - задовольнити.

Визнати договір поруки № 02-10/1153, укладений 05 квітня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, - припиненим.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя